СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Новий кримінально-процесуальний кодекс: нові правила гри

Рівно о 00.00 у ніч з 19 на 20 листопада набув чинності новий Кримінально-процесуальний ко­декс України. Така точність до хвилини – не дани­на моді й не примха силовиків. Саме опівночі від­ділення міліції за новою процедурою почали реє­струвати заяви про злочини та дзвінки громадян. Так само за новими правилами почали діяти адво­кати, слідчі, прокурорські працівники та судді.

 Угода зі слідством

Експерти наголошують, що навіть до­свідченому юристові виявиться нелегко пристосуватися до нового Кодексу, бо він містить рекордну кількість новацій і фак­тично повністю змінює правовий підхід до кримінального процесу. Ще важче зо­рієнтуватися у такій кількості новацій пе­ресічному громадянинові. Перше, що звер­тає на себе увагу: у новому Кодексі не ли­шилося місця для тортур і вибивання зі­знань. І це, на думку експертів, кардиналь­но змінює поняття «угоди зі слідством». Їх може бути кілька. Одна з них – визнання провини в обмін на пом’якшення покаран­ня, інша – угода з потерпілим. Однак має­мо один нюанс, на який слід зважати. Це не поширюється на тяжкі та особливо тяж­кі злочини. В інших випадках, передбаче­них Кодексом, у рамках угоди можна іс­тотно пом’якшити покарання. Угода зі слідством передбачає ще одну обставину: якщо на якомусь етапі заявник із певних міркувань відкликає свою заяву, то слід­ство припиняється автоматично. Це озна­чає, що сторони домовились, можливо, про виплату грошової компенсації.

Припустімо, що особу звинуватили у крадіжці. В такому разі заявнику вигід­но укласти угоду та отримати від крадія певну суму грошей в обмін на відмову

 від претензії. Але це означатиме визна­ння провини і не сприятиме зняттю суди­мості, проте рішення суду виявиться на­багато лояльнішим, аніж без наявності угоди. Враховуючи всі обставини право­порушення, покарання може бути навіть м’якшим за мінімальне, що передбачене відповідною статтею. На думку експер­тів, це стимулюватиме обвинувачених відшкодовувати збитки.

Новий КПК передбачає ще один вид угоди – зі слідчим. Скажімо, обвинуваче­ний чесно зобов’язується назвати своїх спільників або осіб, що його прикривали чи примусили скоїти правопорушення, і просить замість передбачених статтею трьох років позбавлення волі – два роки умовно. Ясна річ, що обидві сторони за­цікавлені в такій угоді. Суд затверджує її після ретельної перевірки, а через пев­ний час перевіряє, чи виконали сторони умови угоди. Такий підхід до розгляду справ дасть змогу економити роки робо­ти слідчих, а також серйозні кошти. А ще, запевняють правоохоронці, допомо­же ефективніше боротися з організова­ною злочинністю.

Лінія захисту

Іще одна новація КПК стосується ад­вокатської підтримки. За новими прави­лами, захищати обвинувачених у суді можуть лише адвокати, прізвища яких внесено до спеціального реєстру. Досі до цього списку можна було вносити навіть родичів і знайомих. На думку фахівців, це робилося усупереч здоровому глузду: лише для того, аби частіше зустрічатися з підзахисним «на законних підставах».

Відтепер лінія захисту вибудувана за рекомендаціями Ради Європи, які перед­бачають, що адвокат отримує допуск до всіх матеріалів справи. Також значною мірою змінюються його права та обов’язки: тепер має значення не тільки фа­ховий рівень, а й дотримання етики. Якщо адвокат порушить присягу чи ви­моги закону, то органи адвокатського са­моврядування своїм рішенням мають право покарати його.

Загалом ця новація неоднозначно сприймається юридичним загалом. Одні схвалюють це нововведення, вважаючи, що законодавство абсолютно правильно заборонило «простим» юристам захищати людей у суді. Такий адвокат, у гонитві за гонораром, міг обдурити обвинуваченого, і поскаржитися на нього було неможливо. Інші вбачають у новелі утиск прав обви­нувачених. Адже адвокатські послуги ко­штують надто дорого, тож незаможні осо­би не матимуть можливості сподіватися на справедливий захист. До того ж ухвале­ний минулого року Закон України «Про безоплатну правову допомогу» так і не за­працював на повну силу.

Адвокати-практики звернули увагу, що новація, яка прописана у новому Ко­дексі, суперечить статті 59 Конституції України, яка гарантує, що людина вільна у виборі свого захисника. В будь-якому разі, новий Кодекс обмежує це право. Що­правда, нова норма не стосуватиметься адвокатів, які взялися захищати підза­хисних до 20 листопада 2012 року.

На нарах, але вдома

Експерти вважають одним із головних позитивів Кодексу – з точки зору захисту прав і свобод людини – стимулювання слідчих обирати запобіжні заходи, не пов’язані з позбавленням волі. Варіантів може виявитися декілька. Це і так званий домашній арешт, і застава, й особиста по­рука. Якщо раніше після відкриття кри­мінальної справи людина автоматично опинялася в СІЗО, то у новому Кодексі прописаний значно гуманніший підхід. За словами ідеолога нового КПК Андрія Портнова, вже з 20 листопада слідчі ізо­лятори почнуть розвантажуватися. «І роз­вантажаться дуже серйозно – на десятки відсотків. 20 листопада чимало осіб, які прибудуть до суду для обрання запобіж­ного заходу, не будуть заарештовані. А ті, кого арештували раніше, підлягатимуть обов’язковому судовому контролю що два місяці», – пояснив Андрій Портнов.

Правозахисник Едуард Багіров про­гнозує, що після набуття чинності Кодек­су слідчі ізолятори полишать близько 20% осіб. Це, як стверджує фахівець, дасть змогу зекономити понад 50 млн грн бюджетних коштів. Отже, Україна набли­зиться до європейських норм. Адже в аб­солютній більшості скоєних правопору­шень можна відмовитися від обмеження свободи. Для усього цивілізованого світу це норма, а у нас держава витрачає чима­ло коштів на утримання під вартою осіб навіть за дрібні провини.

Пересічним громадянам, звісно, ціка­во знати, як реалізовуватиметься меха­нізм домашнього арешту. Правоохоронці пояснюють, що для цього буде впрова­джено електронний браслет із системою навігації, яка по мобільній мережі пере­даватиме координати «арештанта». Про­те це технічне рішення допоки не готове. Тому в КПК прописано, що до запрова­дження електронної системи моніторин­гу органи внутрішніх справ здійснювати­муть контроль за особами, що перебува­ють під домашнім арештом, за допомо­гою оперативних заходів. Тобто дільнич­ний прийде, постукає у двері та переві­рить, чи вдома затриманий. Сподіватися на системні порушення, кажуть експер­ти, не варто. Адже якщо людина пору­шить режим, то їй миттєво змінять запо­біжний захід і вона опиниться в СІЗО.

Наразі Міністерство внутрішніх справ проводить тендери на придбання спеці­альних електронних браслетів, які вико­ристовуватимуться у разі обрання запо­біжного заходу у вигляді домашнього арешту. За словами начальника Голов­ного слідчого управління МВС України Василя Фаринника, нині на ці потреби спрямовано 32 млн грн, і таких спецзасо­бів щороку закуповуватимуть близько 50 тисяч на рік.

А судді хто?

І правозахисники, і пересічні грома­дяни неоднозначно сприймають майбут­нє запровадження суду присяжних. Не­поінформоване суспільство побачило у такій новації залучення до розгляду справ дилетантів, а не професійних суд­дів. Однак юристи спростовують ці по­боювання і роз’яснюють механізм нової моделі. Суд присяжних може бути заді­яний лише в тих процесах, де йдеться про ймовірне довічне ув’язнення. При цьому громадянинові надається право обрати колегію із трьох суддів або із трьох присяжних і двох професійних суд­дів. У світі діють різні моделі суду при­сяжних. Американська та російська мо­делі передбачають наявність судді та журі, тобто присяжних. Журі відповідає на запитання, чи винна людина, а суддя визначає покарання. В Україні вирішили започаткувати європейську модель, від­повідно до якої судді разом із присяжни­ми визначають і факт провини, й міру покарання.

На думку експертів, така модель змен­шує ризик притягнення невинної особи до відповідальності лише через те, що присяжні відчувають до підсудного во­рожість за якимись суб’єктивними чин­никами, що не стосуються матеріалів справи, тобто за расовою, етнічною, май­новою та іншими ознаками.

В Україні після запровадження ново­го Кримінально-процесуального кодексу вердикт ухвалюватимуть п’ятеро осіб: два професійних судді та три присяжних засідателі. Українські законодавці пояс­нили, що саме така кількість пов’язана із браком коштів. На місцеві органи вла­ди буде покладено обов’язок формувати список кандидатів у присяжні засідате­лі, проте за яким принципом це відбува­тиметься, закон допоки однозначно не пояснює. Відомо лише, що присяжний має бути громадянином України віком від 30 до 64 років, не мати судимості та обов’язково володіти українською мовою.

Зорієнтуватися у всіх нововведеннях без спеціальної юридичної підготовки важко. Але кожен українець має це зро­бити. Поступово, з допомогою фахівців, але неодмінно. Адже, як кажуть, від суми й від тюрми не зарікайся.

 Віктор КОНОНЕНКО: «Судова влада не може стояти осторонь від народу»

 20 років Україна чекала но­вого Кримінально-процесуального кодексу. Можливо, якби він з’явився раніше, то ми уникнули б цілої низки політичних та юридич­них баталій, які рвали суспільство на частини. Можливо, не було б такого шаленого тиску на судово-правову систему.

Я оцінюю КПК досить позитивно. Він містить усе найкраще, що накопиче­не вітчизняною юридичною практи­кою, та передові позиції в цьому пи­танні інших країн, а також суттєві но­вації. Багато змін стосуються права на захист. Наприклад, за новим Ко­дексом адвокат повинен мати над­високий авторитет. Інакше надані йому права самому здійснювати слідчі дії, призначати експертизи не будуть реалізовані або виллються у пародію на захист.

Крім того, Кодекс містить револю­ційне рішення: скасовує таку поши­рену процедуру, як передача кримі­нальних справ на додаткове розслі­дування. Це прогрес для нашого правосуддя. Нині суд має вирішува­ти не передавати справу на дороз­слідування, а виносити виправду­вальний вирок. Не вистачає доказів, є сумніви – скасовуй звинувачення.

У положеннях нового КПК записано, що має бути створений Слідчий ко­мітет України, на який покладати­меться функція зі створення умов для незалежного слідства. Щоб слід­чі вийшли з-під підлеглості МВС, прокуратури, СБУ і навіть Податкової служби. Щоб слідчий мав свій ста­тус, коло відповідних повноважень. Одне слово, щоб його незалежність була законодавчо підтверджена.

Запроваджується також суд присяж­них засідателів, поки що по справах, пов’язаних із довічним ув’язненням. Думаю, що сама процедура введен­ня інституту присяжних викликатиме певні складнощі. Прикро, якщо він стане формальністю. Суд присяжних має працювати на справедливість.

Запровадження нового Кримінально-процесуального кодексу засвід­чує, що судово-правова система, су­дова влада не можуть стояти осто­ронь від народу. Участь громадян у процесах судочинства сприятиме його зближенню з проблемами суспільства.

22.11.2012

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини