ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Коли відбудеться повстання «Спартака»?

Повстати, як відомо, можна або з чогось, або – проти когось. Оскільки надалі йтиметься про подальшу долю столичної учбово-спортивної бази «Спартак», обидва варіанти вжит­ку цього слова із заголовка можуть бути цілком доречними. Бо «Спартаку», внаслідок недбалого керування останніми роками, а також перманентних спроб його рейдерського за­хоплення, доведеться допомагати якщо не відновлюватися з попелу, то підніматися з колін – це точно. А проти невправ­них очільників своє слово уже сказали і колектив, і Федерація профспілок. Тому нині триває пошук нового директора УСБ «Спартак», здатного забезпечити ефективну роботу спор­тивного закладу на засадах самофінансування і гарантува­ти перспективи його розвитку.

ПРО РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ В  ІСТОРІЇ

Проблеми на УСБ «Спар­так» за визначенням бага­тьох, з ким довелося спілку­ватися при підготовці мате­ріалу, розпочалися не сьо­годні і навіть не вчора. Ли­шень під керівництвом Олек­сія Попова (земля йому пу­хом) у першій половині 2000-х спортивна база функ­ціонувала в нормальному ре­жимі, тобто на гідному рівні були і фінансування закла­ду, і господарська діяльність підприємства давала певний зиск. Але після його смерті в УСБ так і не було настільки ж закоханого в свою справу керівника. Важко визначи­ти, що кожному з наступни­ків Попова завадило сповна використати чималий потен­ціал «Спартака» – зміни в за­конодавстві, політичні пер­турбації, недостатнє фінан­сування чи нестача власних управлінських талантів. Од­нак в останні роки ситуація навколо УСБ «Спартак» по­чала розвиватися «зі швид­кістю стрімко падаючого домкрата». Причому в абсо­лютно негативній площині.

У другій половині 2009 року рішенням президії Фе­дерації профспілок України на той час директора УСБ «Спартак», засновником і власником майна якого є ФПУ, Вадима Максімчука було звільнено з посади за невиконання умов контрак­ту. Що стало приводом для такого рішення колегіаль­ного органу наймасовішої громадської організації кра­їни? Результати службового розслідування щодо ситуа­ції на УСБ «Спартак». Як ви­явила перевірка, «за керів­ництва Максімчука, замість акта постійного землекорис­тування, який діяв до 2006 року, права користування землею УСБ «Спартак» в Ки­єві було штучно переведено на орендні відносини, вна­слідок чого вона втратила право на податкові пільги як спортивний заклад. По­дальша діяльність Максім­чука призвела до незрозумі­лого зникнення з балансу підприємства кінно-спортивної школи, непрозо­рих умов співпраці з оренда­рями та заборгованості че­рез несплату орендної плати на суму понад 900 тис. гри­вень разом зі штрафними санкціями» (інформація з офіційного веб-порталу ФПУ. – Авт.).

Як наслідок, борги під­приємства спричинили су­довий позов Державної по­даткової адміністрації України щодо вилучення майна УСБ «Спартак» із профспілкової власності в рахунок погашення забор­гованості. Ну як тут не при­пустити, що було задіяно типову рейдерську схему, коли підприємство навмис­но доводять до банкрутства з тим, аби надалі його заде­шево «прихватизувати»? Ситуацію вдалося врегулю­вати лише завдяки вчасній реакції ФПУ – УСБ отрима­ла гроші і погасила заборго­ваність, натомість із горе-господарником, який довів підприємство до боргової ями, залегко «попрощати­ся» так і не вдалося! ФПУ, нагадаю, змушена була апе­лювати і до вищих органів державної влади, звертати­ся до прокуратури і міліції, бо навіть після рішення пре­зидії ФПУ про звільнення попереднє керівництво про­довжувало неправомірно утримувати печатку та установчі документи закла­ду! Аби не накопичувати факти, зазначу лише, що пе­рипетії довкола спортбази тривали фактично рік. Зро­зуміло, що в такій ситуації УСБ «Спартак» вочевидь не мала можливості повноцін­но функціонувати як суб’єкт господарювання.

ЩО ГІРШЕ – ТО КРАЩЕ?

Ситуація з фінансування спорту, зокрема дитячо-юнацького, гадаю, не потре­бує зайвих коментарів. М’яко кажучи, вона склад­на. Однак за цими словами – долі тисяч дітей, яких вда­лося відірвати від телевізо­ра, комп’ютера або, що на­багато важливіше, – витягти з підвалів і забрати з ву­лиць. Але зацікавивши нашу молоду зміну спор­том, треба ж іще створити їй хоч якісь умови для тре­нувань. «Спартак» залиша­ється однією з небагатьох учбово-тренувальних баз, двері якої гостинно відчи­нені для юних спортсменів. Причому навчання у секці­ях – безкоштовне!

Ну нехай умовно безко­штовне. Бо директори й тре­нери дитячих юнацько-спортивних шкіл не в змозі оплатити зі своїх «щедрих» державних зарплат (які зде­більшого не перевищують двох тисяч гривень!) ще й закупівлю лампочок або, приміром, фарби. Трену­вальні зали треба підтриму­вати у порядку, а фінансу­вання, якщо відверто, куце. Тож і шукають директори спонсорів або звертаються до батьків за посильною до­помогою. Не для себе ж, зре­штою, просять – для дітей. Бо державних грошей немає не те що працю прибираль­ниці оплатити – елементар­но не вистачає сплатити за оренду тому ж «Спартаку». Як зазначив директор рег­бійної спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву (СДЮШОР) Ігор Кубан­ський, на оренду за перший квартал 2011 року йому ви­ділили аж… 1,5 тисячі гри­вень! Зіставимо цю цифру і сучасні тарифи на землеко­ристування й комунальні послуги – невтішна карти­на, правда?

Директор СДЮШОР з акробатики Анатолій Капус­тинський упродовж усіх 30 років, коли школа базується на «Спартаку», як кажуть, по крихтах збирав обладнан­ня для свого спеціалізовано­го залу. Але в останні роки змушений постійно відби­вати нападки охочих його переобладнати – а під са­мим лише атлетичним на­стилом 14 тисяч пружин установлено вручну! І ніко­го не обходить, що таких за­лів на всю Україну – лише три: у Миколаєві, Вінниці й тут, у «Спартаку». Але охо­чих влаштувати тут бадмін­тонні майданчики чи поста­

вити боксерські ринги – хоч греблю гати. СДЮШОР із легкої атлетики, що також займається на «Спартаку», входить до когорти кращих в Україні. Саме від її дирек­тора Сергія Оринянського почув парадоксальну аксі­ому, винесену в підзаголо­вок. Аргументація проста – за нинішніх умов фінансу­вання тренери-приживали від спорту давно розбіглися торгувати на базарі, нато­мість залишилися самі по­движники, ентузіасти та майстри своєї справи, що й дає змогу виховувати чем­піонів. А виховують не про­сто спортсменів, а справ­жніх патріотів своєї країни. Нугзар Месаблішвілі (КДЮСШ із боротьби «Ар­тем») виховав не одного чем­піона України, його учні – постійні учасники світової і континентальної першості із дзюдо. Але навчає він їх не лише спортивної май­стерності, а й… історії Укра­їни! Домагається, щоб його підопічні поважали загаль­нолюдські цінності.

Отак і працюють на «Спартаку» – як у пісні спі­вається, «на чесному сло­ві…». І ходять, можна ска­зати, по замкненому колу – у спортивних шкіл катма грошей на оренду, відпо­відно й спортбаза «у міну­сі». Розірвати це коло змо­же лише справжній мене­джер, перед яким керівни­цтво ФПУ поставило чітке завдання – зберігаючи й розвиваючи спортивні тра­диції УСБ, забезпечити ефективну роботу спортив­ного закладу на засадах са­мофінансування.

ПРИЙШОВ, ПОБАЧИВ, ДОПОМІГ

Новопризначеного вико­нуючого обов’язки дирек­тора УСБ «Спартак» у ко­лективі вітали радо – зре­штою, Максим Бобовик лю­дина тут зовсім не сторон­ня. Свого часу віддав спорткомплексу фактично сім років життя, працював заступником директора зі спортивно-масової роботи. Тож чи не кожен закуток території знає, немов свої п’ять пальців. Та й пробле­ми підприємства, як не крути, накопичувалися не один рік, тож у цілому має уявлення, як кажуть, що й до чого. Призначений він на посаду лише 5 січня, проте за цей час уже доміг­ся погашення заборгова­ності із зарплати, частко­вої оплати комунальних послуг. Поточний борг за землекористування про­гнозують сплатити най­ближчим часом.

Щиро визнає, що справа попереду – нелегка. Але якщо буде відповідне рі­шення конкурсної комісії та Президії ФПУ про довіру йому керівництва УСБ, обі­цяє нормалізувати ситуа­цію. Наразі разом із коле­гами «дошліфовує» поло­ження перспективного бізнес-плану, який покли­каний прокласти дорогу УСБ як не у «світле майбут­нє», то принаймні – у без­боргове. Поки адміністра­ція відмовилася від грошо­вих доплат до зарплат, три­ває пошук додаткових фі­нансових надходжень, по­первах – принаймні за ра­хунок здачі в оренду віль­них площ. Далі, як кажуть, буде легше. Бо перші зимо­ві місяці, як свідчить прак­тика, – завжди найважчі. Але вже надалі планується робити фінансовий заділ, аби наступний рік зустріти «у всеозброєнні». Тому й б’ються нині на «Спартаку» за кожну копійку – вдалося досягти домовленості з Ки­ївською міськдержадміні­страцією про пільгову сплату за землекористу­вання, тривають перегово­ри щодо зменшення опла­ти послуг ЖКГ…

Під час відвідання спортбази від співробітни­ків постійно чув три поба­жання: «Головне, щоб УСБ розрахувалася з боргами, нам підвищили зарплату (у середньому на підприєм­стві вона коливається в межах 1,5 тисячі гривень) і зберегли дитячий спорт». І в цьому Максим Бобовик і колектив УСБ «Спартак» – однодумці.

•   ДОВІДКА «ПВ»

На учбово-спортивній базі «Спартак» у складі п’яти дитячо-юнацьких спортивних шкіл за­ймаються понад 2000 дітей. Зо­крема, басейн відвідують майже 800 плавців, понад 400 юних ат­летів вправляються в акробати­ці, мужніх регбістів – майже 350, на татамі виходить понад 300 борців, практично стільки ж ді­тей і підлітків займаються лег­кою атлетикою. Лише минулоріч у спортшколах на базі «Спарта­ка» підготовлено 7 майстрів спорту, 3 майстри спорту міжна­родного класу, 46 кандидатів у майстри спорту, 64 «першороз­рядники», ще 854 учні здобули масові розряди. 2010 року міс­цеві вихованці 151 раз підніма­лися на п’єдестал пошани чемпі­онатів України, здобутки шістьох відзначені на континентальному рівні, на чемпіонатах світу і І  юнацьких Олімпійських іграх тріумфували ще двоє «спартаків­ців».

• СЛОВО – СТАРОЖИЛАМ

АНАТОЛІЙ КАПУСТИНСЬКИЙ, СДЮШОР з акробатики

– І УСБ «Спартак», і наш зал акробатики – унікальні. Складно на­віть описати, наскіль­ки важко стало вижи­вати останнім часом, а я тут від часу засну­вання залу акробати­ки, що відбулося ще напередодні москов­ської Олімпіади!

Нині до керма УСБ по­вертається, сподіває­мося, людина, не бай­дужа до долі «Спарта­ка». Максим Бобовик тут не один рік працю­вав, його добре знає колектив і довіряє йому. Він хоче зберег­ти і розвивати УСБ, а відтак ми спокійно ви­ховуватимемо дітей, а не боятимемося, що відключать світло.

СЕРГІЙ ОРИНЯНСЬКИЙ, СДЮШОР з легкої атлетики

– Наша школа останні п’ять років входить до десятки кращих СДЮШОР країни: кож­ного року в списках збірних команд Украї­ни різних вікових ка­тегорій є 9–12 наших представників. Але досягаємо результатів за парадоксальним принципом: «Що гір­ше – то краще».

Я на «Спартаку» вже 20 років. Можу впевнено заявити, що були тут і кращі часи. Певні надії пов’язую з призначен­ням на посаду дирек­тора УСБ Максима Бо­бовика. Це нормальна, адекватна людина, яка тут уже працювала, тож намагатиметься підняти базу з колін.

ІГОР КУБАНСЬКИЙ, СДЮШОР з регбі

– Вважаю, що владі до спорту в країні треба повернутися облич­чям. Зокрема, для об’єктів фізкультурно-спортивного призна­чення хоча б прибра­ти податок на землю абощо. Бо на сьогодні вони змушені вистав­ляти такі рахунки, які спортшколи вочевидь не в змозі оплатити. Взагалі, про що може­мо говорити, якщо нам виділили 1,5 тис. гривень на оплату оренди… за квартал!

Тож хочу побажати Максиму Бобовику добитися того, аби кардинально змінило­ся ставлення влади до «Спартака» зокрема й до спорту – в цілому.

НУГЗАР МЕСАБЛІШВІЛІ, КДЮСШ з боротьби «Артем»

– Попередньому ке­рівництву УСБ не міг утлумачити, що дітям необхідні ще й фут­бол, баскетбол, крос, зрештою, навіть сауна! Відверто складалося враження, що спорт їм був не потрібен, самі лише гроші цікавили. А де їх взяти, якщо за­няття у секції безко­штовні? Не візьмеш же останнє в тренера, в якого ставка – за­ледве більше тисячі гривень…

Одному важко досягти результату – легше, коли є поміч ззовні. Тож розраховую на Макси­ма Бобовика, з яким знайомий багато років і який, знаю напевне, щиро любить спорт.

ВОЛОДИМИР КЛІМОВ, ФСТ «Україна»м. Київ

– ФСТ «Спартак» част­ково фінансується за рахунок коштів Фонду соцстраху від тимчасо­вої втрати працездат­ності. Решту, мовляв, заробляйте самі. Але спортивні школи – не­прибуткові! Та й у ста­тутних наших завдан­нях зазначено зовсім не отримання прибут­ку. А вітчизняні реалії такі, що ще й пошкоду­єш, ящо заробив якісь там 5 гривень… Тож си­туацію треба виправля­ти на державному рівні.

27.01.2011

Володимир ПОЛЄТАЄВ, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини