ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Висока вода: чекаємо катастрофи?

 В Україні практично не було жодного міста чи села, ко­трі б оминула серпнева дощова стихія. Навіть у тради­ційно посушливих зонах негода завдала їхнім мешкан­цям чимало лиха й відчутних збитків. У Запоріжжі від потужної зливи постраждала ціла вулиця. Рятуваль­ники виявляли подвір’я приватних будинків, де після триденної стихії вода сягнула даху. Місцями навіть утворювалися озера завглибшки три й більше метрів. Та мешканців міста це не тішило.

ЯКЩО ЗАВТРА ПОЧНЕТЬСЯ ЗЛИВА

Гідрометцентр нині за­кликає українців не розслаблятися. Адже щомиті можна очікувати рясних дощів. Екс­перти стверджують, що клі­мат на планеті стрімко змі­нюється, і синоптики не за­вжди встигають відстежува­ти такі зміни. Про перспек­тиву на рік, два чи більше взагалі говорити не варто.

Не приховують синопти­ки й комунальники тільки того, що достатньо кількох сильних дощів – і катастро­фи уникнути не вдасться. Такої думки вони дійшли з огляду на події середини серпня, коли Київ ледве не спіткала екологічна біда. Очисні споруди дивом ви­тримали водне навантажен­ня. Сюди надійшло води і нечистот у півтора раза більше, ніж могли витриму­вати резервуари. Бортниць­ка станція аерації впорала­ся з таким навантаженням на межі людських зусиль. Старший диспетчер станції Юрій Шельпов пригадує: «Було все на критичній межі. Все, що можна, ввімкнули, і все одно не встигали забирати ці стоки. Все текло потужним потоком, виливалося, бурлило». Ке­рівник станції Володимир Бражник відкидає нарікан­ня на низьку кваліфікацію своїх кадрів і зауважує: «В місті існує думка, що, мовляв, станція розрахова­на на мільйон вісімсот ме­трів кубічних, але зараз спо­руди перебувають у такому стані, що навіть мільйон – уже критична межа для станції». Директор підпри­ємства порівняв ситуацію з катастрофою і з острахом очікує чергової грози.

Не виключено, що під час прийдешньої негоди на станції змушені будуть бо­ротися з нечистотами в екологічно небезпечний спосіб: фекалії і все, що потрапляє до каналізації від мешкан­ців столиці та багатьох під­приємств, опиниться у Дні­прі. «Доведеться просто від­крити всі споруди на суціль­ний потік і випустити воду в Дніпро. В іншому разі, стан­ція буде розмита», – застері­гають у Бортничах. Не додає оптимізму й те, що ниніш­нього року станція не отри­мала ще жодної копійки хоча б на поверховий ре­монт. Тож киян попереджа­ють, аби вони готувалися не тільки побачити фекалії у воді, а й нечистоти під влас­ними вікнами. «При вели­ких потоках ми не встигає­мо прокачувати стоки, тож вони накопичуються в ко­лекторах і може трапитися виливання на територію Ки­єва», – застерігають кому­нальники.

Фахівці Гідрометцентру прогнозують, що в майбут­ньому дощі литимуть ще­дро й рясно. Тож киян очі­кує перспектива опинитися не в столиці, а у Венеції. Адже після кожної зливи київськими вулицями кле­кочуть брудні ріки. Навіть вхід до станцій метрополі­тену заливає водою. Її рі­вень підіймається на півто­ра метра, а то й вище.

Експерти вже визначили особливо небезпечні місця підтоплення. Одні кажуть, що таких точок на карті сто­лиці 40, інші стверджують, що їх більш як півсотні. Од­ностайно називають чотири райони міста, які перебува­ють у зоні підвищеного ри­зику: Оболонь, Русанівка, Позняки та Осокорки. Тим часом події місячної давнос­ті спричинили занепокоєн­ня мешканців Куренівки. Там вода піднялася на пів­тора метра, а безпосередньо біля колектора людей про­сто збивало з ніг і їх довело­ся визволяти з епіцентру не­годи за допомогою надувних човнів. На деяких вулицях столиці вода вирувала су­цільним потоком. У київ­ському водоканалі застері­гають, що внаслідок пролив­них дощів і зношеності ка­налізації у столиці можливі численні провали ґрунту.

УСІ ТЕРМІНИ СПЛИВЛИ

Збитками від стихії мо­жуть «похвалитися» прак­тично всі міста України. Од­накові у всіх і причини, що призвели до значних мате­ріальних втрат: каналіза­ційні колектори вичерпали свій ресурс, а оновлювати його, як завжди, бракує коштів.

Модернізація мережі ка­налізаційних колекторів – актуальна проблема не тіль­ки для столиці. Скажімо, для вінничан це не просто біда, а катастрофа. Вінницю заливає під час кожного дощу. Причина та сама: за­старілі комунікації, яким понад півстоліття. Труби ді­ряві, та ще й тонкі. Пропус­кна здатність зливових ко­лодязів надто мала, аби справлятися з потужними потоками води. Та не тільки діаметр труб турбує кому­нальників. Вони змушені прочищати каналізаційні колодязі та стоки від різно­манітного непотребу. Камін­ці, поліетиленові пакети й пляшки, сміття – найбіль­ший ворог каналізаційної мережі. І небесна канцеля­рія, котра завідує дощами й грозами, тут ні до чого.

Тим часом термін екс­плуатації значної частини столичної мережі каналіза­ційних колекторів давно сплив, і експерти порахува­ли, що на її модернізацію знадобиться не один мі­льярд гривень. Цифри нази­вають різні. В середньому міському бюджету дове­деться викласти на ремонт і оновлення не менш як 2,5 мільярда гривень. Фахівці вже пропонують програму реконструкції. Фронт робіт чималий. Окрім латання старих труб, треба добуду­вати очисні споруди й роз­ширити русла стоків у Дні­про та Либідь, біля яких найчастіше підтоплює те­риторії. Загалом програма передбачає кілька етапів. Генеральний директор Київавтодору Георгій Глин­ський розповідає: «Треба починати знизу вгору, з рус­ла Дніпра, з русла входжен­ня в річку Дніпро – очисні споруди, які там треба добу­дувати та реконструювати. Далі – впорядкування русла відкритих водойм, куди впадає наша зливова систе­ма. Треба збільшити її про­пускну здатність. Далі йдуть колектори. Також го­воримо про систему «Пле­со», тобто відкриті русла рі­чок, які впадають в наші ко­лектори, особливо річки Ли­бідь, яка завжди перепо­внюється під час великого дощу. Програма передбачає розширення річки Либідь і збільшення її пропускної здатності».

За підрахунками еконо­містів, збудувати нову злив­ну каналізацію під таку кількість опадів столиці не під силу.

Поглиблення колодязів і постійне проведення ремон­тів – це практично єдиний вихід, аби міста не потопа­ли у воді. Та головне, ка­жуть комунальники, люди самі можуть уберегтися від потопів, якщо не засмічува­тимуть усе навкруги.

ЧОМУ МІСТА ІДУТЬ ПІД ВОДУ?

Фахівці одностайно стверджують, що опади та­кого масштабу самі по собі не можуть завдати великої шкоди населенню: причина у поламаних, дірявих чи по­гано прочищених комуні­каціях, від яких міста «йдуть під воду» навіть під час незначних дощів. Щоби виправити ситуацію, слід проаналізувати кілька мо­ментів.

Влада на місцях має від­стежувати щонайменші зміни у комунальному гос­подарстві. Звертати увагу на колектори й водовідво­ди. Нині все запресоване гнилим сміттям. Відтак, воді немає куди пробитися. Візьмемо столичний район Оболонь. Він був у епіцен­трі серпневої повені. Колек­тори виявилися неспромож­ними утримати високу воду. Експерти зазначають, що каналізація в змозі впо­ратися з відведенням, якщо кількість опадів буде утри­муватись на рівні 30–40 мм. Якщо ж понад 70 мм – про­блеми виникнуть неодмін­но, незалежно від того, в якому стані перебуває ка­налізація. Навіть якщо у зразковому. Але такого, за­певняють фахівці, не зна­йдеш навіть у столиці.

Екологи спантеличені. Головна загроза повені – основна водна артерія кра­їни річка Дніпро. У разі ряс­них дощів вода в річці під­німеться і затопить най­ближчі райони. Причому, як свідчать події серпневих днів, проблема якраз не в підвищенні рівня води, а в тому, що їй просто немає куди втікати.

Другий момент теж ба­гато значить. Великі міста України активно й хаотич­но забудовуються. Будин­ки зводяться на вільних землях без урахування осо­бливостей і зміни природи. Через це змінюється тради­ційний хід підземних річок і вода елементарно не знає, куди подітися. В результа­ті вона виплескується на дороги й тротуари, котрі практично миттєво пере­творюються на потужні водні потоки.

Ще одним суттєвим мо­ментом, котрий призво­дить до повеней під час не­годи, експерти називають знищення зелених зон. Де­рева, котрі віками утриму­вали воду, безжально виру­буються, а на їх місці ви­ростають висотні будинки. У великих містах з’явилися житлові спальні масиви, де фактично не залишило­ся місця для паркових зон. Усе буквально залито бето­ном. Тож вода немає куди стікати. Бетон сильніший за неї.

Перераховані фактори стали наслідком безладної та безвідповідальної полі­тики місцевих органів вла­ди. А це, своєю чергою, призводить до надзвичай­них ситуацій, як-от літня повінь 2012 року, перед якою українці виявилися беззахисними. Чи обі­йдеться без людських жертв, коли трапиться чер­гова стихія, – прогнозува­ти ніхто не наважується.

 КАНАЛІЗАЦІЯ ВІДСУТНЯ

За даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господар­ства України, станом на початок 2012 року 159 тис. км, або 95,5% загаль­ної протяжності вулиць із твердим покриттям уза­галі не обладнані дощо­вою каналізацією. За по­передніми підрахунками, на поліпшення стану зливної системи в Україні необхідно 2,3 млрд грн.

 РАЗ НА ДВІСТІ ЧИ НА СТО РОКІВ?

Учені попереджають про ймовірність повеней. Ту, що трапилася в 1931-му, можна очікувати раз на 200 років, а та, яка спіткала Київ на початку 70-х років минулого століття, – раз на сто років, переконують дослідники. Однак такі прогнози екологи давали тоді, коли клімат не мав стійкої тенденції до змін. Статистика минулого століття нині не спрацьовує. Вчені всерйоз замислю­ються над перспективами нових клі­матичних умов на найближчі сто ро­ків. Та вже зараз очевидно, що частина районів столиці потерпатиме від по­веней раз на 20 років. Останні розра­хунки екологів 1980 року потребують негайних змін. Так само, як і власне ви­значення, що таке повінь. Це не обов’язково танення снігів. Швидше за все, повені супроводжуватимуть сто­лицю під час кожного рясного дощу.

 ЧОГО ТУТ ТІЛЬКИ НЕ ТРАПЛЯЄТЬСЯ…

 Упродовж року на гарячу лінію при­ватного акціонерного товариства «Ки­ївводоканал» надходить близько 15 ти­сяч звернень киян про засмічення ка­налізаційних мереж. Така кількість звернень свідчить про нецільове ви­користання системи. Люди ігнорують заклики не викидати все підряд у кана­лізацію. Так, із грабельного відділення Бортницької станції аерації за добу ви­возять дев’ять тонн сміття при загаль­ному прийомі 900 тисяч кубічних ме­трів стічних вод. Що тільки не потра­пляє на станцію – від дитячих іграшок до бетонних уламків!

«Під час усунення засмічень трапля­ється різне, та найскладніше, що нам доводилося витягати, це… передній міст 401-го «Москвича». Роботи трива­ли протягом трьох днів, порвалися шланги гідромашини та розлізлася п’ятитонна лебідка», – ділиться началь­ник управління експлуатації каналіза­ційних мереж і насосних станцій ПАТ «АК «Київводоканал» Микола Герлянд.

18.09.2012

Раїса ЧИРВА, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини