ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Гідна праця: чи варто шукати в Україні?

 Всеохоплююча проблема, з якою сти­каються уряди країн світу як на на­ціональному, так і міжнародному рівні, полягає в досягненні згоди щодо вироблення ретельно збалансованого підходу до сталого розвитку, який би повною мірою інтегрував у собі со­ціальну, економічну й екологічну скла­дові. І однією з них є забезпечення гід­ної праці.

 Заробітна плата

Першочерговим завдан­ням держави, роботодавців, профспілок має бути підви­щення заробітної плати в Україні. Наслідком заниже­ної зарплати є деградація трудового потенціалу цілих галузей економіки, регіо­нів, країни.

Низька оплата праці – це фактор, який протидіє еко­номічному зростанню і ста­новленню інноваційної еко­номіки. Вона обмежує мате­ріальне відтворення праців­ника та його сім’ї, скорочує джерела інвестування в еко­номіку і можливості форму­вання бюджету та соціаль­них фондів. Тому завдання збільшення заробітної пла­ти і підвищення її купівель­ної спроможності має стати пріоритетним для держа­ви.

Незважаючи на те, що в Україні практично створено законодавчо-правову базу регулювання оплати праці відповідно до міжнародних трудових норм, які діють у ринковій економіці, меха­нізми державного і колективно-договірного її регулювання повною мірою не використовуються.

Певне зростання зарпла­ти, яке відбувалося протя­гом останніх років, лише частково компенсувало на­селенню втрату її купівель­ної спроможності. Сьогодні рівень середньої заробітної плати не повною мірою за­довольняє об’єктивно зу­мовлені фізіологічні потре­би людини в продуктах та послугах. Так, середня зар-плата в Україні в 15–20 разів менше порівняно з розвине­ними країнами ЄС. Інститут мінімальної зарплати не виконує покладеної на ньо­го функції. Фактично укра­їнська «мінімалка» набула невластивих їй функцій, пе­ретворившись на розрахун­кову одиницю при визна­ченні розмірів соціальної допомоги, штрафів, держав­ного мита тощо, і становить 36,7% середньої зарплати, тоді як Європейським комі­тетом із соціальних прав її визначено на рівні 60%!

Отже, фахівці ФПУ вва­жають, що головна мета для нашої країни – довести га­рантії з оплати праці до рів­ня країн ЄС, зокрема вста­новлення мінімальної заро­бітної плати на рівні фак­тичного прожиткового міні­муму для працездатної особи з урахуванням сімей­ної складової та досягнення нею розміру трьох фактич­них прожиткових мініму­мів. Окрім цього, з метою забезпечення розширеного відтворення здатності пра­цівника до праці найближ­чим часом слід вивільнити з-під оподаткування доходи громадян, нижчі за розмір фактичного прожиткового мінімуму…

Справедливе оподаткування

Останнім часом тема справедливого оподатку­вання є особливо популяр­ною. Інтерес до неї виклика­ний, зокрема, ситуацією, пов’язаною з гігантським розривом між доходами ба­гатих і бідних громадян. На жаль, статистика свідчить, що бідні продовжують за­лишатися дуже бідними, а багаті – дуже багатими.

За даними Організації економічного співробітни­цтва і розвитку, найбільша прірва між багатими й бід­ними позначилася в США, Німеччині, Фінляндії, Ізраї­лі, Люксембурзі і Новій Зе­ландії. Проте цей розрив залишається найвищим у найбідніших країнах, таких як Мексика та Чилі. Тут до­ходи найбіднішої частини населення в 25 разів нижче, ніж найбагатшої. В США, Туреччині та Ізраїлі співвід­ношення між доходами ста­новить 1:14, а Великобрита­нії – 1:10, найменша ж різни­ця спостерігається в Данії, Норвегії, Бельгії та Чехії.

Водночас в Україні цей розрив перевищує 40 разів. При цьому 10% найбідні­ших громадян отримують 2% обсягу соціальних пільг, тоді як 10% найбільш за­можних громадян отриму­ють 22% таких пільг, тобто вдесятеро більше. Більш того, за даними Науково-дослідного центру проблем оподаткування Національ­ного університету Держав­ної податкової служби України, бідні в нашій кра­їні платять у 50 разів більше податків, ніж багаті!

ФПУ в цілому підтрима­ла ідею введення податку на багатство й оподаткуван­ня офшорів, як певний крок до справедливості. Хоча варто зазначити, що в про­екті Розпорядження Кабіне­ту Міністрів України «Про перелік офшорних зон для цілей справляння збору на обов’язкове державне пен­сійне страхування» відсут­ня така країна, як Кіпр, куди, за офіційною інфор­мацією на 1 жовтня 2011 року, було спрямовано най­більше інвестицій з Украї­ни – 6,353 млрд доларів, або 92,6% загального їх обсягу.

Безпечна праця

За участю ФПУ та її член­ських організацій на всіх рівнях значно активізував­ся діалог з питань охорони праці. Законодавчо врегу­льовано обов’язок уряду

 щодо взаємодії з всеукраїн­ськими об’єднаннями проф­спілок із питань розроблен­ня та здійснення державної політики в сфері охорони праці. Уповноваженому профспілок надано можли­вість брати участь у засі­даннях уряду та парламент­ських комітетах і представ­ляти власну позицію під час розгляду питань, які стосуються соціально-трудової сфери, зокрема охорони праці.

Сталою практикою є по­годження з профспілками проектів законодавчих і нормативно-правових актів, які стосуються прав праців­ників на безпечні та здорові умови праці. Керівники ФПУ та її членських органі­зацій делеговані до складу колегій центральних орга­нів влади, громадських рад, міжвідомчих комітетів, що дозволяє не тільки забезпе­чувати представництво ін­тересів спілчан, а й здій­снювати громадський контроль за діями влади.

Зa результатами прове­деного ґрунтовного аналізу стану безпеки та умов праці фахівці ФПУ та представни­ки науково-дослідних уста­нов дійшли висновку, що в Україні склалась загрозли­ва ситуація з охороною пра­ці. Недооцінка, ігнорування факторів створення належ­них умов для безпечної пра­ці є причиною високого рів­ня виробничого травматиз­му і професійних захворю­вань, завдаючи непоправної шкоди здоров’ю працівни­ків і негативно впливаючи на рівень продуктивності праці.

У зв’язку з критичним станом охорони праці в Україні, масштабністю про­блеми та потенційними за­грозами для майбутнього розвитку держави ФПУ звер­нулась до Президента з про­позицією про необхідність розроблення національної Стратегії безпеки праці. За дорученням Віктора Януко­вича Кабмін, проаналізу­вавши існуючу в країні сис­тему безпеки праці, підтри­мав зазначену ініціативу ФПУ, водночас Адміністра­ція Президента запропону­вала уряду розробити відпо­відний окремий розділ Стратегії розвитку України на період до 2020 року.

За активної участі член­ських організацій ФПУ та членів СПО профспілок опрацьовано пропозиції до Загальнодержавної програ­ми поліпшення стану без­пеки та гігієни праці, вироб­ничого середовища на 2012–2016 роки, які були схвалені рішенням СПО. За ініціати­ви департаменту охорони праці ФПУ опрацьовано і подано до ВРУ низку зако­нопроектів.

Соціальний діалог

За визначенням МОП, со­ціальний діалог є одним із чинників гідної праці. Тож серед пріоритетних напря­мів діяльності ФПУ – погли­блення соціального діалогу з керівництвом та урядом країни, роботодавцями тощо. В основу цієї роботи покладено затверджену на VI з’їзді ФПУ Програмну ре­золюцію «Про підвищення ефективності соціального діалогу», а також Закон «Про соціальний діалог в Україні», який було прийня­то в грудні 2010 року і в опрацюванні якого ФПУ брала активну участь про­тягом останніх років. Крім того, 27 січня за ініціативою ФПУ відбулася зустріч із Прем’єр-міністром України Миколою Азаровим, на якій обговорювалися питання взаємодії уряду з профспіл­ками в процесі реалізації соціально-економічних ре­форм у країні. Було прийня­то рішення проводити такі зустрічі раз на півріччя, а з членами уряду – регулярно. Адже уряд має бути обізна­ний з усіх питань та про­блем, що стосуються люди­ни праці, щоб оперативно вирішувати їх. Хід реаліза­ції переданих під час зустрі­чі з Прем’єр-міністром України 177 пропозицій із вирішення проблемних пи­тань загальнодержавного, галузевого та регіонального значення перебуває на контролі профспілок.

Відпрацьовано чіткий механізм погодження зі Спільним представниць­ким органом профспілок законопроектів, проектів рішень уряду, наказів мініс­терств, які стосуються умов та охорони праці, заробітної плати, соціального захисту. Наприклад, у 2011 році крізь профспілкове «сито» про­йшло понад 900 проектів, до кожного четвертого з яких були висловлені конструк­тивні пропозиції, здебіль­шого враховані. Тим самим не допущено погіршення іс­нуючих умов, а в деяких питаннях досягнуто кращо­го результату. Зокрема, за­безпечено випереджаюче зростання ставок заробітної плати в бюджетній сфері порівняно із зарплатою в економічній.

Представництво проф­спілок в уряді забезпечує заступник Голови ФПУ Гри­горій Осовий, а в міністер­ствах та облдержадміні­страціях фактично повсюд­но є профспілкові представ­ники. Таким чином, через делегування до складу ко­легій та громадських рад забезпечується представни­цтво профспілок на всіх рів­нях виконавчої влади, що дозволяє безпосередньо впливати на прийняття рі­шень, які стосуються прав та інтересів наших грома­дян.

Пріоритети діяльності

Соціальна політика будь-якої держави охоплює питан­ня заробітної плати, зайнятості, охорони праці, со­ціального захисту. А зблизити позиції соціальних пар­тнерів і досягти позитивних домовленостей можливо тільки в процесі проведення соціального діалогу. За визначенням Міжнародної організації праці, соціаль­ний діалог є одним із чинників гідної праці.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності ФПУ є пог­либлення соціального діалогу з Кабінетом Міністрів України, об’єднаннями організацій роботодавців на національному рівні та ін.

Гідна праця – це основа со­ціального доб­робуту, право людини на без­печні і здорові умови праці, мета щоденної роботи і принципової бо­ротьби профспілок за пра­ва трудящих!

 З історії

Питання справедливого опо­даткування досліджувалося та­кими економістами, як Сміт, Локк, Руссо, Мілль, Пігу, Мас­грейв та ін. Про відсутність од­нозначного підходу до визна­чення поняття справедливості свідчить і розмаїття вимог щодо того, на яких власне при­нципах повинне будуватися справедливе оподаткування: рівності, платоспроможності, вигоди і т. ін. Система оподат­кування, яка вважається не­справедливою, може бути при­чиною серйозних конфліктів у суспільстві й таким чином під­ривати стабільність соціально-економічного розвитку.

У низці країн світу ідея спра­ведливих податків отримала законодавче, а часто й консти­туційне закріплення. Так, у кон­ституції Ліхтенштейну передба­чено, що держава встановлює справедливе оподаткування, звільняючи від нього мінімум для існування й обкладаючи підвищеними ставками більш високі доходи та майно.

19.06.2012

Анна РЄПІЧ, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини