СЕРГІЙ БИЗОВ: «ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ПРОФСПІЛКИ – ДОПОМОГТИ ВЕТЕРАНУ»

ПОКОЛІННЯ X: МІЖ КРИЗАМИ І ЗАБУТТЯМ

У сучасних міжвікових дебатах увагу громадськості здебільшого привер­тають бебі-бумери, міленіали та покоління Z. А от покоління X – люди, народжені між 1965 і 1980 рр. – опинилося між молотом і ковад­лом історії, економіки й культур­них очікувань. Їх ча­сто ігнорують у медіа, не помічають у соціальних дослідженнях і недооцінюють у політичних пріоритетах. І це не просто образа – це відображення об’єктивної реальності покоління, яке, як по­казують дані, справді зазнало найбільшого соціально- економічного тиску.

Ця ситуація має серйоз­ні наслідки і для профспіл­кового руху, який трива­лий час спирався саме на покоління X як на «ядро» активу.

Ці люди:

• були добре обізнані з колективними інструмен­тами захисту прав;

• мали трудову етику і досвід боротьби за гідні умови;

• виступали проміжною ланкою між молоддю і старшими поколіннями у профспілках.

Проте покоління X стало жертвою невдалого збігу обставин. Це покоління сформувалося у добу неолі­берального натиску: прива­тизації, дерегуляції, куль­ту «підприємництва» і рин­ку. У період, коли це поко­ління мало би досягати піку доходів, вибухнула фі­нансова криза 2007–2009 рр., яка обвалила ринки праці й житла. Зростання їхніх доходів було мінімальним порівняно з іншими поко­ліннями.

У порівнянні з бумерами чи навіть міленіалами, представники покоління X значно менше накопичили активів. Вони не мали змо­ги повноцінно інвестувати під час стрімкого зростан­ня ринків у 1980–90-х, а у 2000-х роках стикнулися з обвалами.

Рівень володіння жит­лом у покоління X значно нижчий, ніж у попередни­ків. Причина – обмежений доступ до іпотек, втрата до­мівок у період кризи, або ж відмова від володіння жит­лом як форма протесту про­ти споживацької культури.

Представники покоління X водночас опинилися у ролі доглядальників за літніми батьками та власними ді­тьми. Це емоційно й фінансо­во виснажливе становище.

Саме на їхніх очах і за їх­ньої участі було зруйнова­но багато інституцій солі­дарності. Вони стали поко­лінням, що часто сумніва­ється в ефективності колек­тивної дії.

Показники щастя, до­бробуту, тривожності та депресії досягають піку у середньому віці – саме за­раз. На відміну від інших поколінь, покоління X не має ні відчуття майбут­нього прориву, ні комфор­ту минулих досягнень. За­раз вони втомлені, фінан­сово нестабільні й психо­логічно виснажені. У бага­тьох з них немає часу, ре­сурсу або енергії для проф­спілкової активності. Втрата мотивації цього по­коління – це втрата «хреб­та» для багатьох профцен­трів.

Попри це, частина поко­ління все ж підтримувала профспілки як захист «останньої інстанції». Але сьогодні ці люди або виго­рають, або залишаються осторонь.

Через зниження доходів і нерівність покоління X має менше ресурсів для ре­гулярних профспілкових внесків. А отже – менше надходжень у каси солідар­ності, менше можливостей профспілкам забезпечува­ти сервіси, правову під­тримку чи освітні програ­ми. Така ситуація особливо небезпечна в умовах пере­ходу профспілок до сервіс­ної моделі.

Пенсійна невизначе­ність, втрата дому, ризик зубожіння в старості – усе це формує атмосферу недо­віри й апатії. Представни­ки покоління X все частіше діють у режимі виживання, а не довгострокового пла­нування або боротьби за зміни. У профспілковому русі це виражається у па­сивності, недовірі до інсти­туцій, зниженні участі в ко­лективних діях.

Що можуть зробити профспілки?

Запустити спеціальні програми підтримки поко­ління X : юридичні консуль­тації щодо пенсій, захист від звільнень, психологіч­на підтримка, навчання для перенавчання.

Визнати поколіннєву специфіку у своїй страте­гії: не всі покоління одна­ково залучаються. Для по­коління X важлива чес­ність, ефективність і прак­тична користь.

Залучити представників покоління X до ментор­ських програм: їхній досвід може стати безцінним для навчання молодших поко­лінь, зокрема покоління Z , яке знову відкриває для себе профспілки.

Переосмислити колек­тивну ідентичність: дати можливість поколінню X відчути, що профспілки – не релікт минулого, а плат­форма для гідної старості, солідарності й нового соці­ального контракту.

Покоління X стало поко­лінням «загублених надій» – економічно затиснутим, культурно забутим, полі­тично ігнорованим. Це по­коління потребує нової хвилі солідарності та уваги – і саме профспілки мо­жуть її запропонувати. Якщо рух не адаптується до реалій покоління X, він ризикує втратити ціле по­коління активістів, органі­заторів і лідерів. Але якщо профспілки зможуть по­вернути це покоління у свою орбіту, вони отрима­ють сильного союзника у боротьбі за справедливе майбутнє.

ВАСИЛЬ ШИЛОВ, ФПУ

29.07.2025

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини