Спливають години, роки і століття...
Більшість із нас
завжди гадала, що Біг Бен – це годинник на високій башті Вестмінстерського
палацу (Парламенту) в Лондоні. Виявляється, ні! Біг Бен – це дзвін,
розміщений на циферблаті цього годинника. Він важить майже 14 тонн, заввишки
понад два метри, а в діаметрі близько трьох. Он як!
А звідки взагалі
взялася ця кумедна назва – Великий Бен? Здається, ніхто, включно з
англійською королевою, не може точно відповісти на це запитання. Проте ім’я
Бенджамін у всіх версіях таки присутнє. За однією, повідомляє 2uk.ru/interest,
дзвін було названо на честь сера Бенджаміна Холла, який керував роботами з
відливання дзвонів. Він був такий огрядний, що й дістав прізвисько Великий
Бен. За іншою – на вшанування Бенджаміна Каунта, популярного за часів
королеви Вікторії боксера-важковика: нібито це робітники, що доставили дзвін із
ливарних цехів Вайтчапела до будівлі Парламенту на возі, який тягнули 16 білих
коней, саме й охрестили його, давши ім’я свого кумира.
Назагал про необхідність годинника на башті Парламенту
першим заговорив Чарльз Бері, архітектор, який будував Вестмінстерський
палац. У 1844 році саме він зробив запит на субсидію для спорудження такого
годинника. Однак перший проект категорично відхилив королівський астроном Дж.
Ейрі, який наполягав на абсолютній – до секунди – точності механізму. Тож
урешті-решт Біг Бен було відкрито лише 31 травня 1859 року. А по радіо куранти
вперше пролунали 31 грудня 1923-го.
Парламентська башта з годинником, за яким ховається Біг
Бен, теж має ім’я: башта Святого Стефана. Вона простягається в небо майже на 100 метрів, усередині –
вузенькі сходи з 334 східцями.
Славетний годинник Об’єднаного Королівства чутно в усьому
світі. Мікрофони служби BBC щогодини передають його бій. І, скажімо, за міжнародним
часовим стандартом, саме з першим ударом Біг Бена в ніч з 31 грудня на 1 січня
планета офіційно вступила в нове тисячоліття. Кожні два дні механізм
піддається ретельній перевірці та змащуванню, при цьому неодмінно враховуються
денна температура, тиск тощо. Циферблати Біг Бена розташовані за чотирма
сторонами світу. Їх виготовлено з бірмінгемського опалу, годинникові стрілки
попервах було відлито з чавуну (а потім замінено на більш легкі сплави), а
хвилинні – з мідного листа. Підраховано, що мідні стрілки за рік проходять 190 кілометрів!
Знаючи, наскільки англійці схильні до точності,
послідовності та консерватизму, можна не сумніватися, що Біг Бен перебуває в
надійних руках! Та все ж, як і будь-який інший механізм, годинник на башті
Святого Стефана може відставати або поспішати. Щоправда, похибка в подібних
випадках зовсім незначна: лише півтори-дві секунди. Але неприпустима! А спосіб,
за допомогою якого становище виправляють, як на мене, цікавіший за всі «бігбенівські»
легенди. Виявляється, потрібна лише одна монета – старий англійський пенні
(одна сота фунта стерлінгів). Кому першому спала на думку така ідея, тепер
ніхто не знає. Але вона спрацювала. Якщо покласти на чотириметрової довжини
маятник згаданий старий пенні, він прискорить його рух на дві з половиною
секунди на добу. Отже, доглядач або додає, або прибирає монету з маятника, і в
такий спосіб досягає граничної точності годинника. Хай там як, а дивовижний
механізм, створений півтора століття тому, попри свою надмірну вагу працює
пречудово. Втім були й тимчасові оказії. Перша – під час другої світової
війни, коли в башту Святого Стефана влучила бомба, й годинник утратив свою
ідеальну точність. Друга – коли 1946 року на хвилинну стрілку Біг Бена всілася
пташина зграя, спричинивши відставання на цілих 5 хвилин.
Біг Бен уже давно дістав – і успішно утримує – неймовірну
популярність в Англії. Тому в Лондоні поступово з’явилося чимало «Маленьких
Бенів», тобто зменшених копій башти Святого Стефана з годинником нагорі. Такі
башти – щось середнє між архітектурною спорудою й годинником, що стоїть на
підлозі у вітальні, почали встановлювати чи не на всіх перехрестях. Найвідоміша
серед них розташована біля залізничного вокзалу. Що ж, Біг Бен – справжній
символ і яскрава прикмета свого часу!
КЛЕПСИДРА ТА ІНШЕ
Чи знаєте ви, що таке
клепсидра? Це дуже давній годинник із використанням води (грецькою мовою
«клепсо» означає ошукувати, викрадати, ховати, а «юдор» – вода). Найпростіша
клепсидра – посудина з водою, що витікає з неї через невеличкий отвір. А
залежно від місткості посудини й діаметра отвору давні клепсидри призначалися
для обчислення доби, годин і навіть хвилин. За допомогою таких годинників у
Стародавніх Греції та Римі підраховувався час виступу ораторів у судових та
інших державних установах.
...Славетний багдадський каліф Гарун аль Рашид (ІХ ст.)
подарував Карлу Великому водяний годинник із дамаської позолоченої бронзи.
Встановити час можна було за допомогою залізних кульок, що падали (удари
годинника) на металевий лист. Водночас відкривалися 12 віконечок, з яких
виходили озброєні лицарі, кількість яких відповідала числу ударів. Через мить
лицарі ховалися за віконцями, що негайно зачинялися до наступної години.
А син згаданого каліфа мав годинник у формі дерева із
золотими та срібними гілками, на яких сиділи птахи, теж змайстровані з
коштовних металів. Щогодини дерево починало злегка колихатися, а птахи –
щебетати.
(За матеріалами 1interesnoe.info)
ПОЇЖ – І ВИРУШАЙ!
Женевське озеро, що
за обрисами скидається на Байкал, є об’єктом ретельного дослідження в рамках
масштабного проекту географічних товариств Швейцарії, Франції, Росії, Великої
Британії та США.
Річ у тім, що це
озеро – головне джерело питної води чималого регіону, адже на його берегах
мешкає не менш ніж півтора мільйона людей. Однак вода в ньому – вельми
специфічна, непрозора, і не зовсім зрозуміло, якого ж характеру глибини
водойми і як це впливає на ЇЇ екосистему. Принаймні забруднення поволі
дається взнаки.
Господарі досліджуваної території запросили до наукової
роботи з дослідження озерного дна працівників Інституту океанології РАН, які на
глибоководних апаратах «Мир-1» та «Мир-2» (до речі, вони брали участь
у зйомках фільму Д.
Камерона «Титанік») вперше в історії зануряться у водойму. Там, повідомляє
rus.ruvr.ru, їм належить зробити фізичні, хімічні, геологічні та
мікробіологічні дослідження.
А поки науковці заглиблюються в своїх батискафах у тривожне
озеро, всі, хто на березі очікує їхніх висновків, можуть тим часом помилуватися
незвичайним пам’ятником. Це величезна нержавіюча виделка, встановлена
корпорацією Nestle в прибережній зоні Женевського озера – містечку Веве. Інсталяцію
названо «Пам’ятник їжі». Символ, так би мовити, глобалізації.
НАЙСАМОТНІШИЙ ВЕЛЕТЕНЬ
Це нещасливий кит,
якого прозвали 52-герцевим. Річ у тім, що він видає сигнали на частоті 51,75
Гц, а всі решта китів у світі спілкуються на частоті 15–25 Гц. Тож почути його
ніхто з них ніколи не зможе, пише paranormal-news.ru.
Вчені давно вже знають
про самотнього кита: вперше його помітили ще 1992 року фахівці Національного
управління з дослідження океанів та атмосфери. До речі, знайшов велетня особливий
прилад – гідрофон, розроблений інженерами американського військово-морського
флоту для виявлення ворожих субмарин. У 2004 році стаття про нього з’явилася в
New York Times. Із того часу науковці стежать за його сумною подорожжю і
вважають, що самотній кит без упину надсилає сигнали в простір-порожнечу в
надії знайти подібних собі. Але біда в тім, що він не пересувається шляхами
міграції інших китів, тож не має найменшого шансу зустрітися з кимось із них.
А щодо вчених, то вони мусять лише фіксувати те, що є доступним для їхнього
спостереження, й висловлювати припущення. А ось розгадати феномен 52-герцевого
кита вони поки що не в змозі. Й ніхто не знає, чи зустріне він колись свою
подругу і як довго триватиме самотній шлях цього бідолахи в безкрайньому
просторі океану.
Сторінку
підготувала
Тетяна МОРГУН, «ПВ»
19.07.2012
|