ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Здоровенькі були! Нове цікаве видання

Одна мудра людина зауважила: «Добре, коли в дорослого лишається щось дитяче. Тож він розрізняє й відштовхує зло та щиро вірить у щасливе майбутнє». Якщо ми ме­тафорично говоримо, що діти – «квіти життя», то, формулюючи зовсім предметно, справедливо ска­жемо, що діти – величезний і доро­гоцінний скарб кожної держави та нації. Тож системна турбота про здоров’я й оздоровлення дітей є для дорослих завданням не просто важливим і актуальним, а прак­тично – життєдайним.

Надто в Україні, котра пережила й досі оговтуєть­ся від наслідків Чорнобильської катастрофи та не може по­хвалитися сталою еконо­мікою й доступними для всіх верств населення по­вноцінним лікуванням, харчуванням, оздоровлен­ням, достойними умовами проживання.

Запитаймо себе: хто в нашій країні систематич­но, творчо й усебічно дбає про дитяче здоров’я та від­починок? Відповідь: тра­диційно передусім, звісно, профспілки в особі найпо­тужнішої та найчисленні­шої організації – Федерації профспілок України. Саме наші спілчани дбають про незгасне сонце в дитячій республіці – сотнях дитя­чих оздоровчих таборів (часто дивом збережених!). Дбають здебільшого і, на щастя, у співпраці із соці­альними партнерами – об­ласними державними ад­міністраціями.

Кожна область ретель­но готується до відкриття ДОТів іще задовго до по­чатку оздоровчого сезону: ретельно перевіряється стан господарства, добира­ється професійний колек­тив вихователів, педагогів, медпрацівників, а вони, у свою чергу, завжди при­вносять у роботу креатив і творчість, справжню лю­бов до дітей, намагаються зробити для них яскравим і незабутнім кожен день.

А потім про цю неоці­ненну працю дорослих пише профспілкова й міс­цева преса, накреслюють­ся нові плани й проекти. Проте досвід одних не за­вжди знають інші, хоча, звісно, відбуваються семі­нари, тренінги, обмін на­працюваннями...

І все ж колись мала б ви­никнути ідея звести, як-то кажуть, докупи всю інфор­мацію про роботу дитячих оздоровчих закладів Укра­їни, подати її широкому загалу на повен голос, так само яскраво, переконли­во, привабливо, як, власне, й працюють сотні рай­ських куточків, спеціаль­но обладнаних для поліп­шення дитячого здоров’я.

Саме такою ідеєю запа­лилася молода журналіст­ка Наталя Балинська. Вона стала ініціатором й очоли­ла практично унікальний видавничий проект «Аль­манах дитячих оздоровчих закладів України». Її завзя­тістю, ентузіазмом пере­йнялися небайдужі коле­ги, які увійшли до складу творчої групи організато­рів проекту: заступник Го­лови ФПУ та віце-президент Всеукраїнської бла­годійної організації «Леле­ка» Тетяна Гулечко, прези­дент цієї організації Світ­лана Вагнер, головний спе­ціаліст управління з гума­нітарних питань і роботи з молоддю апарату ФПУ Ва­лентина Горбинко.

І ось перед нами щойно виданий солідний фоліант із пречудовою поліграфією й дизайном, що побачив світ завдяки київському ви­давництву «Престиж Медіа Інформ» за сприяння Феде­рації профспілок України та ВБО «Асоціація за нове покоління «Лелека».

У книзі – інтерв’ю голо­ви Держслужби молоді й спорту, Голови ФПУ, голів облпрофрад і облдержадмі­ністрацій, знаних проф­спілкових діячів і керівни­ків дитячих оздоровчих за­кладів. У їхніх розповідях багато чого спільного. І не лише те, що дорослі з різ­них областей України із гордістю розповідають про власний досвід, знахідки й напрацювання у справі ди­тячого відпочинку та оздо­ровлення. А й те, що всі вони, не змовляючись, ак­центують: радість спілку­вання, можливість реалізу­вати себе й навчитися дру­жити та співчувати, дізна­тися багато нового, загар­туватися фізично й духо­вно, тобто все краще, що може дати дитині заклад оздоровлення й відпочин­ку, – це дуже важливий етап виховання громадянина-патріота, серйоз­ний крок до повноцінної со­ціалізації юних українців.

Переконливо ілюстру­ють ці думки десятки пре­красних динамічних знім­ків, на яких бачимо щасли­вих, усміхнених дітей зі своїми вожатими й вихова­телями, що живуть різно­манітним, барвистим і на­сиченим табірним жит­тям!

Тож дякуємо всім, хто долучився до виходу ви­дання, на якому, до речі, написано: «Випуск пер­ший». Нехай ідуть слідом нові й нові випуски, дедалі повніші, ще більше напоє­ні сонцем, і морем, і гора­ми, і луками. І, головне, – щасливими усмішками на­ших із вами дітей!

НЕ ПРОСТО ВИДАННЯ...

Отже, цей «альманах...» – не просто собі ви­дання. це, як нині кажуть, гучний меседж для наших високопосадовців, і дуже важливо, аби книга потрапила передусім до них; сигнал гли­боко моральний і суперестетичний: є в Україні такі люди, яким, попри всі негаразди, вдалося зберегти щасливу дитячу країну. Щоправда, не без гірких втрат, спричинених нинішньою до­бою. Аяк ця країна розвиватиметься далі – за­лежить від володарів високих кабінетів, які, сподіваємося, усе ж таки зберегли в собі «щось дитяче» і спроможні виявити політичну волю й далекоглядність, допомогу та сприян­ня ентузіастам дитячого оздоровлення.

24.11.2011

Тетяна МОРГУН, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини