ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ВОЛОНТЕРСЬКІ БУДНІ МАКАРІВСЬКИХ «СВАШОК»

У червні 2022-го, рівно два роки тому, Олена Ярошенко, завідувачка сільського клубу, за­пропонувала учасни­цям фольклорного ансамблю «Свашки» плести сітки для фронту.

Валентина Репік, Ма­рія Тарасенко, Ольга Іль­ніцька, Марія Ярошенко і Любов Прижибиток пого­дились одразу. Жінки зна­йшли основу сітки, збира­ли старі речі, постільну бі­лизну й різали їх на клап­тики. Якраз у червні й сплели перше камуфляж­не покриття.

Відтоді до клубу с. Мала Макарівка щодня, крім вихідних, приходять лише шестеро «свашок» та час від часу доєднуються Те­тяна Петренко і Марія Ко­валь. Жіночки, більшість з яких у віці 60+, збирають гроші, самі постійно дона­тять на матеріали для сіт­ки й власноруч їх плетуть. Безоплатно. П’ять-шість днів на тиждень. За два роки створили їх майже 370 штук!

В Малій Макарівці Вишгородської територі­альної громади й досі ціпе­ніють, згадуючи навалу ро­сійської військової техні­ки, яка колонами рухалась їхніми дорогами на Київ. Як пережили ті пекучі 37 днів страху, люди воліють не згадувати. Бо живуть з біллю в серці. Син Валенти­ни Репік воює на харків­ському напрямі. В кожній родині чоловіки, молодші 60-ти, мобілізовані на фронт... У Ольги Ільніцької загинув зять на фронті. А іменем Олександра Іванен­ка, який повернувся додо­му на щиті, названо одну з вулиць села. За мужність Сашко посмертно нагоро­джений орденом «За заслу­ги» ІІІ ступеню.

І як в цій ситуації сиді­ти, склавши руки? Цього «свашки» не розуміють, тому долучились до во­лонтерської роботи. Ціка­во, що в громаді волонте­рів доволі багато. Напри­клад, Анна Фещенко, На­таля Нечипоренко, Тетяна Онопрієнко, Тетяна Арте­менко, Ірина Самород­ська, Олена Олексієнко, Світлана Давиденко... Вони, як невтомні мурахи, отримують і передають за­хисникам допомогу з - за кордону, її надсилають до Іванкова організації і окремі благодійники з Ве­ликої Британії, Канади, Польщі, Америки, ро­блять окопні свічки, випі­кають смаколики, закупо­вують енергетики, питну воду, речі повсякденого вжитку та багато - багато іншого. А ще волонтерки проводять благодійні яр­марки та лотереї, збираю­чи кошти на дрони, РЕБи, зарядні станції, авто, ка­муфляжне покриття...

Отже, промайнуло два важчих роки, і буденного червневого дня, прийшов­ши плести сітки, «свашки» на сюпризи не очікували. А дарма! Першими до клу­бу завітали іванківські во­лонтерки. З квітами і по­дарунками.

– Ви – наші невтомні «павучки», ви неймовірні жіночки, і ми завітали, щоб не привітати, а щиро подякувати за вашу пра­цю, за ваш вклад у набли­ження Перемоги. Ви є на­дійним тилом для наших захисників, – підкреслила Тетяна Онопрієнко, звер­таючись до учасників ко­лективу «Свашки».

На столі миттєво з’явились кава і чай, тор­тики і печиво, фрукти. Хтось грайливо підбурив «свашок»: «А що, й заспі­ваєте?» І полились клубом пісні про рідне село, укра­їнське сало, річку нашу Тетерів, солов’я на калині, про молитву за Україну...

Приїхав привітати «свашок» і їхній надійний друг, партнер і волонтер Іван Слухай. Його тут за­вжди чекають з особливим нетерпінням, бо він одним із перших розпочав допо­магати майстриням і заби­рати в місця бойових дій маскувальні вироби. Він привіз жінкам квіти, вій­ськову каску з побажання­ми і підписами воїнів, а та­кож Подяку від команду­вання і всього особового складу інженерного бата­льону в/ч А4728. Серед ін­ших важливих і значущих слів у тексті подяки зазна­чено: «Прийміть від нас слова щирої вдячності за надану допомогу та під­тримку у скрутний для на­шої Батьківщини час».

Того дня до жіночок за­зирнула й Надія Чехів­ська, староста Макарів­ського округу. Надія Іва­нівна теж завітала не голі­руч. Вручила майстриням торт і Подяку від Іванків­ської селищної ради. До­речно сказати, що Надія Чехіська на спогад про за­гиблого на фронті Олек­сандра Іваненка готує ме­моріальну дошку... А ще наполягла, щоб двоє селя­нок стали на облік до міс­цевого Центру зайнятості. Отже в Малій Макарівці є кому доглядати за благо­устроєм села.

Згодом завітали одно­сельчани: Олександр Гі­левський та Микола При­жибиток. І теж з приємни­ми подарунками. Зайшов і Юрій Репік, син Валенти­ни. Командування надало чоловіку коротку відпуст­ку, щоб рідних побачив, перепочив, відіспався, хоч на хвильку забув про вибу­хи й небезпеку. Його букет із троянд, смаколики і схвильований вигляд на певний час розворушив жіночі зболілі серця.

Звісно, можна було б і не згадувати про подібні будні. Але саме з них скла­дається наше нинішнє життя. Життя у постійній тривозі через рідних на фронті, нескінчені пові­тряні сирени, вибухи і звістки про загиблих. Че­рез неможливість плану­вати свій день, місяць і рік. Через стреси і сльози, нерозуміння – навіщо Всесвіт посилає нам таке жорстоке випробування.

Та, погодьтесь, відчув­ши лють і ненависть до во­рога, ми здатні перетвори­ти свої емоції на корисні справи. Ціна їм – захист, оберіг, духовний посил тим, хто боронить не лише кордони нашої Батьківщи­ни, а й існування цілої на­ції, ім’я якої – українці.

НАТАЛІЯ ЧЕРЕШИНСЬКА, СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ «ПВ»

НІ – ДЕМПІНГУ ЗАРПЛАТ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ!

Актуальний коментар заступника Голови ФПУ Василя Андреєва: «Ні – демпінгу зарплат на ринку праці України! Винагорода за труд працівників, вихідців з інших країн має бути такою ж, як і для українців».

Особливо ця проблема, вважає він, зараз отрима­ла нове забарвлення у зв'язку з тим, що почала з'являтися інформація про залучення працівників – вихідців з азійських країн на нашому ринку праці.

Так, приїжджають працівники - трудові мігранти, і вони можуть працювати на нашому ринку, особливо в нинішній ситуації, коли не вистачає будівельників. Профспілки у всьому світі виступають за те, щоб не сегрегувати людей за країною походження.

Але, виникає велике «але», яке полягає в тому, що вони мають отримувати за рівну працю однакову заробітну плату, як і українські працівники. Рівень заробітної плати за останній рік зріс у будівельній галузі України, і в інших секто­рах економіки, і наразі для робітничих спеціальностей сягає при­близно $1000 на місяць. Во­дночас працівники, напри­клад, із Бангладешу, які зараз залучаються до робо­ти в будівельній галузі, за повну норму погоджують­ся на зарплату в $450, найбільш кваліфіковані – $650 доларів. Це підриває саму ідею відновлення економіки України», – підкреслив Василь Андреєв.

На його думку, там, де з'являється демпінг на ринку праці, відразу ж ри­нок праці функціонує та­ким чином, що заробітні плати зрівнюються зверху вниз, а не знизу вверх. Тому профспілки жорстко виступають проти.

Нині компанії платять за дозвіл на працевлашту­вання іноземних працівників в Україні при­близно 300 євро на рік. Крім цього, слід вистави­ти також умову, що заробітна плата працівників для таких країн має бути на рівні українських працівників.

«Вважаємо, що роль Державної служби зайнятості, Міністерства економіки, Міністерства соціальної політики, які опікуються цими питання­ми, має полягати в тому, щоб ставити перед українськими роботодав­цям єдині умови щодо найму працівників. Профспілки здійснюватимуть гро­мадський контроль цього питання, і будуть інформувати своїх членів, а також все суспільство про те, яким чином відбувається залучення працівників - мігрантів до відновлення України», – додав Василь Андреєв.

ПРЕСЦЕНТР ФПУ

22.07.2024

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини