ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ПРОФСПІЛКА КУЛЬТУРИ ПРОВЕДЕ VIII З`ЇЗД

Україна переглянула положен ­ня своєї заяви про відступ від зобов'язань у межах Європейської конвенції з прав людини та пакту про громадянські та політичні права під час воєнного стану.

Так, згідно з документом, військове керівництво України має право:

• обмежувати свободу пересування громадян,

• оглядати речі,

• примусово відчужувати майно для потреб держави.

«На виконання ст. 3 Указу президента у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні конституційні права і сво­боди людини і громадянина, передбаче­ні статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Кон­ституції України, можуть бути тимчасово обмежені на період воєнного стану», – ідеться в документі.

Зокрема, на період воєнного стану можуть здійснюватися такі правові захо­ди:

• примусово відчужувати майно для потреб держави,

• запроваджувати комендантську го­дину,

• встановлювати особливий режим в'їзду та виїзду,

• запроваджувати заборону на мирні зібрання і мітинги.

Крім цього, дозволено проводити огляд:

• речей,

• транспортних засобів,

• багажу і вантажобагажу,

• службових приміщень,

• житла громадян.

Також в Україні може встановлювати­ся заборона або обмеження вибору міс­ця перебування чи місця проживання осіб на території, де введено воєнний стан.

ВЛ. ІНФ.

ДО ПИТАННЯ УКРАЇНСТВА ПРОФСПІЛОК

(Продовження. Початок – у №8..)

Зрозуміло, що назви «всеу­країнська», «всеукраїн­ський», «українська», «укра­їнські» були під забороною в імперії, а ті громадські орга­нізації, які їх озвучували чи вписували у свої назви, жор­стоко придушувалися цара­том, їх члени зазнавали аре­штів і покарань. Тому споді­ватися на те, що у російській імперії профспілки могли мати назву «українська» чи «всеукраїнська» – це не ре­альність, а виняток, як це сталося із Всеукраїнською учительською спілкою (ВУУС) – професійно-полі­тичною українською органі­зацією вчителів і діячів на­родної освіти, що створена навесні 1905 у Києві за ініціа­тиви Б. Грінченка, В. Дома­ницького, С. Єфремова та ін­ших, та й то, як відділення Всеросійського учитель­ського союзу, яка проіснува­ла до 1907 року.

Початок вільного створен­ня, озвучення і присвоєння цих назв припадає на період першого розпаду російської імперії, 1917-1918 роки, на час створення Української Цен­тральної Ради (УЦР), Укра­їнської Народної Республі­ки (УНР), а також час утвер­дження багатопартійності в Україні, які хотіли мати вплив на українських пра­цівників. Таким чином, вліт­ку 1917 року в Україні існува­ли дві альтернативні полі­тичні робітничі організації, які очолювалися протибор­ствуючими групами соціал- демократів.

Масове утворення робітни­чих, селянських рад, спілок, профспілок, товариств у міс­тах і селах України спонукає їх до об’єднання і проведен­ня установчих зібрань. Спо­стерігається два центри про­ведення всеукраїнських зі­брань – проукраїнських за­ходів у м. Києві та пробіль­шовицьких у м. Харкові.

У цей період значну роль у становленні українського робітничого і профспілково­го руху відіграє УЦР, як ор­ган відродженої у 1917 році української державності, яка скликала 11-14 липня 1917 року І-й Всеукраїнський робітничий з’їзд, який став історичним: на ньому було обрано Всеукраїнську раду робітничих депутатів, яка у повному складі увійшла до УЦР як всеукраїнського пар­ламенту. Програмою для розгортання профспілково­го будівництва стала «резо­люція у справах організа­цій», де зазначалося про утворення професіональних та культурно-освітніх орга­нізацій, кооперативних то­вариств і про ставлення ро­бітників до селянства, що створювало передумови для створення профспілок серед сільськогосподарських ро­бітників. А також було ство­рено державний орган – Ге

08.07.2024

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини