ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ЛЕОНІД САЧКОВ: «ПРОФСПІЛКА – ЦЕ МОЄ ЖИТТЯ!»

У середині серпня свій славний ювілей – 80 років від дня народження відзначає легенда профспілкового руху, голова Профспілки працівників освіти і науки України з 1986 до 2010 року Леонід Семенович Сачков. Мудрий, знає безліч цікавих профспілкових та освітянських історій, уважний до кожного, завжди офіційно одягнений та із сучасним гаджетом в руках – таким можна побачити ювіляра сьогодні.

Напередодні ювілею вдалося поспілкуватися з Леонідом Семеновичем про особливості роботи в проф­спілках у різні роки та про його погляди на сучасну освіту.

– Л еоніде Семеновичу, Ви – справ­жня легенда профспілок, мож­на сказати, канал невичерпної інформації та досвіду роботи на профспілковій ниві. Який спогад для Вас є особливим?

– За той час, який я провів у профспілках, було багато різних ситуацій. Але є такі, які особливо го­стро сприймаються і зараз.

Одна з них – всеукраїнська акція протесту 1996 року, яку ми організували через невиплату заробіт­ної плати працівникам галузі. Кілька місяців лю­дям не виплачували зароблені гроші. Це була одна з наймасовіших акцій за всю історію організації – майже 40 тис. освітян.

Пам’ятаю, я очолював колону, яка рухалася Во­лодимирською вулицею, і коли ми дісталися арки Дружби Народів, хвіст колони був ще біля червоно­го корпусу університету Шевченка. Саме тоді тра­пилася критична ситуація. Міська влада в останній момент заборонила виділення машини із звукопо­силюючими системами. Як же ж нам виступати пе­ред такою силою людей з мегафоном? Я сказав на­шому юристу, щоб ішов до робітників і домовився про мікрофони та трансляцію мітингу. І ті робітни­ки дали (на свій страх і ризик) нам усю необхідну апаратуру. Акція протесту відбулася, і виступи гуч­но лунали з трибуни авто.

Ще одним важливим етапом для мене особисто і для профспілки стало прийняття базового закону «Про освіту» (початок 90-х років). Я й сьогодні з ве­ликою гордістю кажу, що розділ щодо соціального захисту педагогів – авторство профспілок і моє осо­бисто. Це і питання фінансування галузі, різних ви­плат, і стаття 57 щодо гарантій освітян.

Слід сказати, що я був категорично проти єдиної тарифної сітки, яка розраховувалася в ручному ре­жимі. Але тоді мене не підтримали інші бюджетні галузі. Адже норма закону не дозволяє владі прово­дити систему оплати праці в ручному режимі. А ЄТС, на жаль, дозволила це зробити.

У 1993 році Президія Федерації профспілок Укра­їни прийняла рішення про відкриття Академії пра­ці і соціальних відносин. Цією ж постановою я був призначений ректором цього вишу. Я підготував проект статуту академії, її структуру та інші нор­мативні документи, але відмова у частковому фі­нансуванні академії коштами ФПУ примусила мене піти з цієї посади.

– Як розвивалася Ваша кар’єра у профспіл­ках? Чим для Вас була робота у Профспілці освітян, адже Ви були її лідером та реформато­ром у різні часи?

– Моя кар’єра у профспілках розпочалася випад­ково (сміється). Працював викладачем на кафедрі в Київському політехнічному інституті. Був секре­тарем парторганізації факультету, займався гро­мадською діяльністю, був активною людиною… А тут пропонують подавати свою кандидатуру на го­лову профкому викладачів цього ВНЗ. Трішки на­сторожила мене така перспектива, я ж ніколи не працював у профспілках та й наукову роботу по­трібно було захищати… На конференції й обрали.

Ось так і розпочалася моя майже 30-річна робота на профспілковій ниві. Далі мене запросили до пре­зидії міського комітету Профспілки, потім – респу­бліканський рівень… А в 1986 році я став головою Республіканського комітету профспілки працівни­ків освіти, вищої школи і наукових установ України (зараз ЦК Профспілки працівників освіти і науки України). І очолював Профспілку до 2010 року.

Свого часу ми зробили все, аби Профспілка ви­йшла на міжнародний рівень – у середині 90-х під­писали перші угоди про співпрацю з профспілками Білорусі та Польщі. Згодом стали членами Всесвіт­ньої конфедерації працівників освіти. Мене було обрано членом її конфедеративного комітету (пре­зидії), що сьогодні представляє країни Східної Єв­ропи в цій організації, а також входить до президії Пан’європейського комітету освітян, діючого в рам­ках об’єднаної Європи.

Пишаюся з того, що наша Профспілка стала зна­на на міжнародному рівні. Але найбільшим досяг­ненням є те, що ми разом з колегами зберегли її! Адже 90-ті стали роками випробування для всіх гро­мадян, і освітян також. Людям було вкрай важко сприймати й переживати всі ті економічні події. Почалися різні процеси відділення і дроблення ор­ганізації. Але ми не лише зберегли її, а й зміцнили і зробили однією з найбільших і найсильніших у системі Федерації профспілок України. Вважаю це одним з найвагоміших своїх досягнень!

– Освіта 50 років тому і зараз – що скажете про сучасні зміни і реформи?

– Хто б не приходив до влади, всі прагнуть змін. І керівники нашого профільного міністерства завжди хотіли чогось іншого. Але, на мою думку, міністри не звертали належної увагу на головне – соціальний захист учителя. Адже через постійні зміни цей ста­тус та престижність професії знижувалися.

Сьогодні відбувається чергова спроба реформ… Ми почали надавати перевагу фінській системі освіти. Я був на стажуванні у Фінляндії, там вона дійсно досить ефективна. Але в нас відсутній необ­хідний фундамент, а самого бажання замало. У нас і менталітет інший…

Я свідомий того, що реформи потрібні. Освітня галузь повинна якісно змінюватися. Я бачив, як на­вчається моя онучка в школі, потім в університеті… Знаю і розумію, що діти перенавантажені затерти­ми навчальними програмами, а вчителі – постій­ним браком коштів на освітній процес та низьким рівнем заробітних плат. Це зовсім не та атмосфера, яка сприяє якісним змінам і успішним реформам.

Я за ті реформи, які дозволять нашій освіті кон­курувати із системами освіти інших розвинених країн. Але всі реформи потрібно робити обережно, поступово і без тиску. І не забувати про думку тих, хто щодня працює в системі.

– З висоти досвіду і життєвої мудрості, що Ви побажали б сьогодні своїм колегам і якими словами звернулися до молоді?

– Колегам, насамперед, бажаю наснаги в роботі, адже ми щодня працюємо з освітянами і для осві­тян. Нам потрібно робити все, аби не знижувався рівень значимості нашої Профспілки, постійно по­силювати її імідж реальними справами захисту прав та гарантій педагогів та молоді, яка навчаєть­ся у вищих навчальних закладах.

Профспілці бажаю постійно поповнювати свої лави прогресивною молоддю. А освітянська молодь має навчитися цінувати досвід, вчитися новому все життя і підвищувати свою конкурентність на ринку праці. А найголовніше – бути громадянами і патрі­отами своєї країни.

Спілкувалася Інна МИХАЛЬЧЕНКО

Прес-служба Профспілки працівників освіти і науки України

ВІТАННЯ

Від імені ЦК Профспілки працівників освіти і науки України сердеч­но вітаємо із славним 80 - річним ювілеєм Почесного голову Проф­спілки Леоніда Семеновича САЧКОВА!

Ювілей – це не лише слово, це дійсність, що визначає важливу й радісну подію в житті. Доля подарувала Вам активне, цікаве та ба­гатогранне життя. Ви – освітянин, науковець, керівник, людина ве­личезної працездатності.

Протягом багатьох років Ви плідно поєднуєте профспілкову, науко­ву та викладацьку діяльність. Ваш славний трудовий шлях відзна­чений рясними здобутками: професор, кандидат технічних наук, Заслужений працівник народної освіти України, Відмінник вищої школи, Заслужений працівник профспілок України, автор понад 70 наукових праць, статей, монографій, навчальних посібників, довід­ників та підручників.

Ваша працелюбність, відданість справі, людяність є гідним при­кладом для молодого покоління.

Ми раді вітати Вас, шановний Леоніде Семеновичу, і нехай кожен Ваш день буде сонячним та радісним, а довкола панують любов і гармонія.

Будьте завжди усміхнені, сповнені надій та оптимізму. Щиро ба­жаємо Вам щастя, міцного здоров’я, сімейного затишку, миру, зла­годи та добробуту.

Георгій ТРУХАНОВ,

голова Профспілки працівників освіти і науки України

РОЗВИТКУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ – ВСЕБІЧНУ ПІДТРИМКУ ТА ДОПОМОГУ

28 липня у столичному готелі «Пре­зидент» відбувся форум партнерів «Стратегія розвитку Луганської об­ласті на період до 2020 року». У фо­румі взяв участь заступник Голови Федерації профспілок України Во­лодимир Саєнко.

Я к повідомляє прес-центр ФПУ, орга­нізаторами форуму виступили Лу­ганська обласна державна адміні­страція та Програма розвитку ООН в Україні. Від організаторів у заході взяли участь голова Луганської обласної держав­ної адміністрації – керівник обласної вій­ськово-цивільної адміністрації Юрій Гарбуз та координатор з гуманітарних питань, представник Програми розвитку ООН в Україні Ніл Вокер.

Також в обговоренні взяли участь запрошені гості: перший заступник міністра інформа­ційної політики України Еміне Джапарова, заступник міністра з питань тимчасово оку­пованих територій та внутрішньо переміще­них осіб України Юрій Гримчак, керівник Програми з відновлення та розбудови миру ПРООН Віктор Мунтяну, керівники струк­турних підрозділів ОДА та ін.

Слід зазначити, що велику роль у відродженні та розвитку регіону відіграють профспілки Лу­ганщини. Нагадаємо, що 15 квітня 2016 року в м. Сєвєродонецьку проходила установча кон­ференція Федерації профспілок Луганської об­ласті, з трибуни якої виступив Голова Федера­ції профспілок України Григорій Осовий. Деле­гати конференції затвердили зміни в установ­чих документах Федерації, обрали її керівні ор­гани – раду та президію. Головою Федерації профспілок Луганської області обрано голову ради профспілок м. Сєвєродонецька, голову первинної профспілкової організації ПрАТ «АЗОТ – Сєвєродонецьк» Валерія Черниша.

А 19 липня 2016 року між Луганською облас­ною військово-цивільною адміністрацією, Фе­дерацією профспілок Луганської області та Громадською організацією «Об’єднання орга­нізацій роботодавців Луганської області» було підписано угоду про співпрацю. Угоду підпи­сали голова облдержадміністрації – керівник обласної військово-цивільної адміністрації Юрій Гарбуз, голова Федерації профспілок Лу­ганської області Валерій Черниш та голова правління Громадської організації «Об’єднання організацій роботодавців Луган­ської області» Борис Макаревич. Підписання угоди мало на меті сприяння соціально-еконо­мічному розвитку області, діалогу між облас­ною владою, профспілками та роботодавцями.

Загалом, форум партнерів «Стратегія розви­тку Луганської області до 2020 року» зібрав понад 120 учасників.

Усі новини