ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЗНАКОВИЙ 1917-Й

ЦІЄЮ СТАТТЕЮ «ПВ» ЗАПОЧАТКОВУЮТЬ ЦИКЛ ІСТОРИЧНИХ ОПИСІВ СТОЛІТНІХ ПОДІЙ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНІСТЬ. З МЕТОЮ КОНСОЛІ­ДАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ ІСТОРИЧНОЇ СВІДОМОСТІ УКРА­ЇНСЬКОГО НАРОДУ, ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ ТА НАЛЕЖНОГО ВІДЗНАЧЕННЯ І ВШАНУВАН­НЯ ПАМ’ЯТНИХ ДАТ І ЮВІЛЕЇВ ПОСТАНОВОЮ ВЕРХО­ВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ СХВАЛЕНО ЗНАКОВІ ПОДІЇ, ЩО СТАЛИ «НАРІЖНИМ КАМЕНЕМ» ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ.

Цього місяця започат­ковується вшануван­ня пам’ятних подій 100-літньої давності – Української революції та утворення Української Цен­тральної Ради (17.03.1917).

Як свідчать історичні дже­рела, наприкінці лютого 1917 року несподівано, але цілком закономірно, відбулася фі­нальна сцена в історії імпера­торської (романовської) Ро­сії. Азіатський державний деспотизм, закладений у під­валини цієї держави й поши­рений на неозорій території, не раз успішно виходив з-під ударів окремих реформато­рів, котрі намагалися модер­нізувати Росію і в XVIII, і ХІХ століттях, проте не витримав випробувань Першою світо­вою війною. Як це вже тра­плялося в історії деспотій, варто було в критичний мо­мент виникнути невдоволен­ню в столиці – й режим за­знав краху. 24 лютого в Пе­трограді здійнялася хвиля масового страйкового руху, наступними днями до страй­карів приєдналися частини столичного гарнізону, а Дер­жавна Дума, діяльність якої призупинив цар, перейшла в опозицію до уряду. Це й вирі­шило справу. 27 лютого само­державство впало.

2 березня Тимчасовий уряд прийняв від царя акт про зре­чення престолу.

І вже наступного дня київ­ська преса повідомила своїм читачам про крах самодер­жавства. У Києві почали фор­муватися нові революційні органи влади. Найавторитет­нішим серед них була Рада об’єднаних громадських ор­ганізацій. Подібні ради утво­рилися в більшості україн­ських міст.

3–5 березня на території України було практично лікві­довано органи царської адмі­ністрації, владу перебрали призначені Тимчасовим уря­дом губернські й повітові ко­місари. Перемога революції відкрила широкі можливості для легалізації діяльності по­літичних партій, створення різноманітних громадських організацій.

Демократизація суспіль­ства, що відбулася під впли­вом революційних змін, не мо­гла не позначитися на україн­ському русі. Його потенційна енергія, накопичена в народ­ній гущі протягом десятиліть, ще шукала виходу, тоді як провідники інтелігенції не за­лишалися бездіяльними в ка­лейдоскопі політичних змін початку березня 1917 року Українці мали кілька своїх представників у Київській раді об’єднаних громадських організацій, а також у раді ро­бітничих депутатів. Але цього було недостатньо для відро­дження національно-визволь­ного руху.

3 березня в клубі «Родина» Товариства українських по­ступовців (ТУП) зібралися по­над 100 представників київ­ських і деяких провінційних українських організацій. Саме на цих зборах народилася ідея заснування Центральної Ради.

7 березня відбулися вибо­ри керівного ядра Централь­ної Ради, тож, очевидно, це число і слід вважати датою створення Української Цен­тральної Ради.

Центральна Рада заклика­ла український народ домага­тися від Тимчасового уряду «всіх прав, які тобі природно належать». Можна стверджу­вати, що вона в перші тижні свого існування переживала процес організаційного та ідейного становлення.

У подібному стані тоді пе­ребував увесь український на­ціонально-визвольний рух. Надто сильного удару завдано було царизмом упродовж по­передніх десятиліть україн­ським організаціям, аби вони спромоглися за лічені дні від­новити свою діяльність. І все ж успіхи не забарилися.

Важливим кроком у цьому напрямі стало проведення 19 березня у Києві української маніфестації. Стотисячна ко­лона під національними жов­то-блакитними прапорами за­повнила центральні вулиці міста. Віче, що завершило ма­ніфестацію, підтримало резо­люції, підготовлені Централь­ною Радою, і насамперед про автономію України.

Остаточно викристалізу­вати політичну програму Центральної Ради і заверши­ти її організацію мав Всеу­країнський національний конгрес. Про його скликання Рада оголосила наприкінці березня. Підготовка конгресу активізувала українські по­літичні сили, які вирішили негайно провести свої партій­ні з’їзди.

Провідні українські по­літичні сили продемон­стрували одностайність програмної вимоги націо­нально-територіальної ав­тономії України.

(Далі буде)

Підготував Євген ДРАП’ЯТИЙ

МАКСИМАЛЬНО ЗАХИСТИТИ ПРАВА СПІЛЧАН

На засіданні президії Федерації профспілок Вінницької області було розглянуто питання «Про роботу членських організацій ФПО у забезпеченні колективно-договірного регулювання соціально-економічних та трудових відносин в умовах проведення реформ».

Відкрив і вів засідання голова ФПО Микола Колесник. У зібранні взяли участь члени президії, керівники членських організацій ФПО, заступ­ник директора департаменту соціальної і молодіжної політики облдержадміністрації, член ради ФПО Людмила Каратаєва, фахівці апарату ФПО, представники ЗМІ.

Підбивши підсумки обговорення, Микола Колесник наголосив, що шлях колектив­них переговорів і домовленостей є най­більш перспективним у досягненні балан­су інтересів працівників та роботодавців. Членськими організаціями ФПО набуто певного досвіду в організації колдоговір­ної роботи, з’явилися нові підходи. Разом з тим, останніми роками спостерігається не­гативна динаміка щодо кількості укладе­них колдоговорів. У регіоні ще є підприєм­ства, організації та установи, де вони не укладені. Нерідко колективні переговори ведуться формально, а колдоговори носять декларативний характер, фактично ду­блюють норми чинного законодавства. По­требує вдосконалення контроль виконан­ня зобов’язань, зокрема підвищення ефек­тивності договорів у цілому.

Голова ФПО зазначив, що сьогодні, в умо­вах імплементації законодавчих змін у сфері оплати праці, насамперед нової міні­мальної зарплати, роль колдоговорів та угод зростає в рази. Він підкреслив, що в цій ситуації членські організації ФПО на­магаються під час проведення переговорів із внесення змін і доповнень до галузевих угод, колдоговорів максимально зберегти існуючі гарантії працівників в оплаті пра­ці, а також забезпечити оптимальне спів­відношення між кваліфікованою та неква­ліфікованою працею, основною та додат­ковою зарплатою. Якнайшвидшого вирі­шення потребує і питання визначення роз­міру тарифної ставки працівника І розря­ду у виробничій сфері.

Президія ухвалила відповідну постанову.

Вл. інф. Федерації проспілок області

НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ – ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Днями голова Федерації профспілкових організацій Чернігівської області Ігор Москаленко взяв участь у роботі виїзної колегії при начальнику головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській облас­ті в м. Прилуки. На заході був присутній голова прав­ління Пенсійного фонду України Олексій Зарудний.

Також на засідання були запрошені перший за­ступник голови облдержадміністрації Леонід Сахневич, Прилуцький міський голова Ольга Попенко, секретар Кіптівської об’єднаної територі­альної громади Віта Кучма, ке­рівники структур­них підрозділів Пенсійного фонду України в області.

За словами керів­ника Пенсійного фонду України в Чернігівській об­ласті Юрія Юрчен­ка, протягом мину­лого року було за­безпечено своєчасне фінансу­вання пенсійних виплат майже 351 тис. пенсіонерів регіону, на виплату пенсій спрямовано 6 млрд 984,7 млн гривень.

Середній розмір пенсійної ви­плати протягом року збільшив­ся майже на 144 грн і станом на 1 січня 2017 року складав 1715 грн.

Питання легалізації зарплати та доходів населення було і за­лишається надзвичайно акту­альним, оскільки саме від вели­чини страхового стажу та розмі­ру офіційної зарплати, з якої сплачені внески, залежить рі­вень соціального та пенсійного захисту людини.

За результатами моніторингу відомостей реєстру застрахова­них осіб, у минулому році управлінню Держпраці, орга­нам Державної фіскальної служби, місцевим органам ви­конавчої влади та соціальним партнерам надана узагальнена інформація по 10800 суб’єктах, які виплачують зарплату в мі­німальних розмірах, 312 суб’єктів господарювання за­слухано на комісіях з питань легалізації зарплати та зайня­тості населення.

За результатами спільних заходів у 2016 році, легалізова­но 3589 робочих місць, додатково за­лучено 1 млн 100 тис. грн єдиного соціаль­ного внеску.

Завдяки проведеній роботі вдалося до­сягти значного змен­шення кількості працюючих, що отримують заробітну плату на рівні або менше мінімаль­ної. За рік кількість таких пра­цюючих зменшилась на 21%, з 30,5 тис. у грудні 2015 року до 24,0 тис. у грудні 2016-го і скла­дає 12,7% від загальної кіль­кості працівників.

У своєму виступі голова ФПО Ігор Москаленко наголосив: «Легалізація ринку найманої праці, а також проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо соціальних ризи­ків для громадян, які не легалі­зують свою зайнятість та отри­мують зарплату неофіційно, є важливими завданнями проф­спілок. Адже сьогоднішня ле­гальна зарплата – це завтрашня легальна і гідна пенсія».

Підготував Віталій КОПИШ

18.03.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини