СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

СПОГАДИ ПРО ЧОРНОБИЛЬ

Представники українських профспілок в 1986 році відразу після страшної трагедії, що трапилась на Чорнобильській АЕС, брали активну участь не тільки у ліквідації наслідків катастрофи, а й у розробці неіснуючої на той час норматив­но-правової бази для соціально-економічного захисту працівників. Своїми спогадами про ті буремні часи з нами поділився Михайло Анто­нович ЗАПОЛЬСЬКИЙ – ветеран профспілко­вого руху, колишній секретар Української республіканської ради професійних спілок (на той час статус заступника Голови), колишній ке­рівник Комітету народного контролю, кавалер двох орденів Трудового Червоного прапора, заслужений працівник Української РСР.

– Відразу піс­ля трагіч­ної звістки про аварію тодішній голова Україн­ської республіканської ради професійних спілок Віталій Сологуб поставив конкретні завдання щодо ролі та участі профспілок у ліквідації наслідків ката­строфи. На той час, як се­кретар Укрпрофради, я був куратором таких напрям­ків роботи профспілок, як оплата праці, охорона пра­ці, тому до зони, в якій про­водились рятувальні, буді­вельні та інші роботи, від керівництва Укрпрофради відрядили мене. Ми разом з профспілковими фахів­цями з оплати праці, еко­номістами, юристами ор­ганізовували й проводили роботи з багатьох напря­мів: контролювали питан­ня охорони праці на ЧАЕС, забезпечення працівників засобами безпеки, опікува­лись наданням належної медичної допомоги лікві­даторам, постачанням про­дуктів харчування, надан­ням переселенцям житла та санаторно-курортного лікування і реабілітації в лікувально-медичних за­кладах профспілок.

В Укрпрофраді з пер­ших днів після початку ро­біт на ЧАЕС запрацювала гаряча лінія з надання консультацій профспілко­вим керівникам щодо ви­рішення питань виплати зарплати, оплати лікарня­них тим категоріям пра­цівників, що побували в зоні катастрофи за відря­дженнями підприємств, на яких вони працюють. Аварія на ЧАЕС стала над­звичайним випадком в енергетичній галузі, тому держава на той момент ви­явилась до такого не підго­товленою: не було не тіль­ки правової бази щодо за­безпечення оплати праці працівникам, а також на­лежних технічних засобів, засобів безпеки, дозиметрів, спецодягу та ін.

Безпосередньо в Чорно­билі було створено об’єднаний профспілковий ко­мітет з представників пер­винок ЧАЕС і будівельних організацій, що працюва­ли на спорудженні об’єктів станції. Представник профспілок регулярно брав учать у засіданні штабу з ліквідації аварії.

Практика нашої роботи та розроблена тоді в Укра­їні методика обчислення та виплати заробітної пла­ти різним категоріям пра­цівників, які брали участь у роботах на ЧАЕС і в зоні катастрофи, була належ­ним чином оцінена вищим керівництвом держави. На її основі за участю Мініс­терства праці була розро­блена нормативно-право­ва база оплати праці різ­номанітним категоріям працівників, які беруть участь у роботах, пов’язаних з ліквідацією радіа­ційних забруднень.

Найактивнішу участь в роботі в зоні аварії брали представники ЦК проф­спілок медиків, будівель­ників, ЖКГ та ін. Їх праця відзначена нагородами та наданням статусу лікві­датора ІІ категорії.

Прес-центр ФПУ

БАТЬКІВСЬКІ УРОКИ – НА ВСЕ ЖИТТЯ

З дитинства батьки привчили Володимира Томусяка з повагою ставитися до людей. «Будь завжди справед­ливим і чесним, сину. Як ставитимешся до людей, так і тобі одзо­веться», – полюбляв повторювати батько Володимир Петрович.

– Перші батьків­ські уроки – на все життя, – пригадує Володимир Воло­димирович, – то уроки людя­ності і добра, любові до ближнього.

…Після закінчення восьмого класу місцевої школи на­вчався у Хмельницькому електромеханічному техні­кумі. Потім Володимира про­вели на службу в армію. Звільнившись у запас, всту­пив до політехнічного інсти­туту, де отримав диплом ін­женера-електрика.

Розсудливого юнака поміти­ли і направили на службу в органи внутрішніх справ, яку проходив в обласному управ­лінні. Без протекцій, само­тужки щабель за щаблем до­лав Володимир професійні віхи. Пройшов шлях від лей­тенанта до полковника.

Після виходу на пенсію, з 2003 року Володимир Тому­сяк працює майстром вироб­ничого навчання у Вищому професійному училищі № 25 м. Хмельницького. Поважа­ють його в колективі на­вчального закладу як коле­ги, так і вихованці. Майбут­нім електромонтерам з ре­монту електроустаткування він віддає часточку свого серця. Дбає, аби вони були не тільки добрими фахівцями своєї справи, а й патріотами, високодуховними розбудов­никами нашої держави.

Володимир Томусяк – лікві­датор аварії на Чорнобиль­ській АЕС. Розповідає вихо­ванцям про нелегкі дні і ночі, коли довелося долати наслідки тієї жахливої трагедії.

Теплі слова про Володимира Томусяка говорять старший майстер навчального закла­ду Любов Пархомюк і дирек­тор училища Олег Гаврилюк, колеги, учні. Щороку в Між­народний день пам’яті Чор­нобиля вони вшановують його, дякуючи за виявлений героїзм.

Валерій МАРЦЕНЮК

«ХТОСЬ ПРАГНЕ ПРОСТО ЗНИЩИТИ АКАДЕМІЮ НАУК…»

Львівська регіональна органі­зація профспілки працівників НАН України стала ініціатором акції протесту проти знищення фундаментальної науки в Україні. В березні цього року до пам’ятника Шевченкові в центрі Львова ви­йшли понад півтисячі працівників наукових установ та представники інших профспілок, які висловили свою солідарність з колегами-спіл­чанами і протест проти дій влади, що загрожу­ють безпеці держави через псевдореформи.

Про патову ситуацію в українській фундамен­тальній науці внаслідок нестачі коштів навіть на зарплату науковцям і оплату комунальних послуг науковими установами та інститутами йдеться у розмові з головою галузевої регіо­нальної організації профспілки, що налічує 2100 спілчан, Тарасом Яницьким.

– Тарасе Петровичу, а може, й справді НАН Укра­їни працює неефективно, тож треба її оптимізувати?

– У наших вимогах до Верхо­вної Ради і Кабінету Міні­стрів, викладених у Резолю­ції, схваленій учасниками акції протесту, говориться про необхідність сісти за стіл переговорів щодо поси­лення соціального захисту наших працівників не лише з профспілкою, а й з науков­цями, спеціалістами. Треба визначити пріоритети в нау­ці України, перспективні на­прями і те, чого сьогодні по­требує й завтра потребува­тиме наша держава, щоб не опинитися в соціально-еко­номічному колапсі, не зали­шитися назавжди на світо­вих задвірках і не втратити свою державність. Сьогодні маємо величезний відтік за кордон молодих перспектив­них вчених. Керівництво держави це не цікавить.

– Яка середня зарплата в галузі?

– Середня зарплата науков­ця в Україні становить 3,9 тис. грн і є вдвічі меншою, ніж це передбачено прийня­тим у січні цього року ЗУ «Про наукову та науково- технічну діяльність». Влас­не, всупереч цьому законові прийнятий ЗУ «Про держав­ний бюджет України на 2016 рік», яким скорочено фінан­сування НАНУ на понад 12% порівняно з минулим роком, у той час як видатки з бюджету цьогоріч збіль­шили на понад 14%.

– Хто ще підтримав вашу акцію протесту?

– У Львові – представники, в основному керівництво, біль­шості галузевих профспілок. Прийшов і виступив на мі­тингу голова Об’єднання профспілок Львівщини Ро­ман Дацько, від соціального партнера – заступник голови облдержадміністрації Юрій Підлісний. Такі ж перма­нентні акції протесту відбу­лися в Харкові, Одесі, Дні­пропетровську. Наприкінці квітня запланована акція в Києві, де сконцентрована більшість наших науковців.

– Які вимоги висуваються до влади, і чи є надія, що науку почують?

– Вимагаємо від найвищої виконавчої влади, як уже за­значалось, збільшити фінан­сування Академії наук, щоб, найперше, зберегти її, забез­печити розвиток її інфра­структури, фундаменталь­них і прикладних дослі­джень, належну оплату пра­ці вчених, припинити їх від­тік за кордон. Вимагаємо провести відповідні парла­ментські слухання щодо ста­ну академічної науки спіль­но з профільним Комітетом Верховної Ради, визначити пріоритети, стратегію і так­тику наукових досліджень.

Ведемо перемовини з Націо­нальною службою посеред­ництва і примирення щодо вступу в колективний трудо­вий спір з владою. За спри­яння керівництва нашої профспілки вимагаємо від Президії НАН України роз­почати процедуру оскар­ження в судах порушення Кабміном ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяль­ність», що призвело до мате­ріального і морального при­ниження науковців і їх тру­дової еміграції, стагнації всієї наукової інфраструкту­ри Академії наук України.

Розмовляла Ольга ЛОБАРЧУК

29.04.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини