Що краще: Постійно себе хвалити чи критично підходити до проблем?
У «Профспілкових вістях» у № 25–26 від 2 липня ц. р. над-
рукований матеріал про дев’яте засідання Ради Федерації
профспілок України. Дещо дивним у дописі є те, що у пре-
амбулі проведення наступного з’їзду ФПУ пов’язане з кар-
динальними змінами в суспільно-політичному житті, зниженням рівня профспілкового членства, з пропозиціями членських організацій, а не тому, що 25 березня 2016 року
спливає 5-річний термін повноважень Ради ФПУ і як цього
вимагає стаття 33 Статуту ФПУ. Цього нюансу можна було б
не зауважити, якби він не був повчальним для профактиву,
який має чітко знати – чому і з яких причин проводяться чер-
гові з’їзди.
Мирон ІВАНКІВ
голова Львівської обласної організації
профспілки працівників держустанов,
член Ради ФПУ
Якщо вдатися до узагаль-
нення, то слід відзначи-
ти, що у доповіді з осно-
вного питання, у висту-
пі Голови ФПУ багато
розповідалося про те, скільки
разів керівництво ФПУ зустрі-
чалось із урядовцями, голова-
ми депутатських фракцій, Голо-
вою Верховної Ради України, по-
відомлялося про результати со-
ціального опитування спілчан
та ін. Звичайно, це слід робити.
Але чи є від нього для спілчан
хоч якийсь позитив? На резуль-
тати ще треба почекати.
Як кожного разу, їдучи на чер-
гове засідання Ради, найбільшо-
го профспілкового об’єднання
України, в якому нараховується
8 млн членів профспілок, споді-
вався, що на засіданні Ради буде
даватися глибокий аналіз при-
чин, як внутрішніх, так і зовніш-
ніх, які довели українців до най-
нижчого рівня життя в Європі.
Проте жодного аналізу причин
невпинного падіння об’ємів про-
мислового виробництва, суттє-
вого зниження зайнятості насе-
лення, практично кризового ста-
ну працевлаштування молоді, в
тому числі тієї, яка закінчила на-
вчання в українських вишах, на
цьому засіданні не прозвучало.
Тут, до речі, нагадаю, що Укра-
їна за освітнім рівнем населен-
ня займає у Європі перше місце.
В Україні на сьогодні 350 вищих
начальних закладів. Для порів-
няння – у Німеччині їх 70, при-
чому, що населення у Німеччині
удвічі більше. Риторичне запи-
тання – а що Україна, наше сус-
пільство має від своєї освіченос-
ті, коли лише 3 випускники ви-
шів із 10 мають можливість вла-
штуватися на роботу,
причому не завжди за
отриманим фахом?
Зарплати і пенсії у
державі, незважаючи
на високий рівень ін-
фляції та суттєве подо-
рожчання найнеобхід-
ніших для людей то-
варів, ціни на газ, уже
тривалий час не індек-
суються. За весь пері-
од роботи нового Уря-
ду, Президента кри-
тично мало зроблено для лікві-
дації корупції, яка роз’їдає сус-
пільство та стала загрозливим
чинником розбудови (а скоріше
знищення) держави. Немало по-
літиків уже зазначили, що вну-
трішні чинники, а це корупція і
відсутність ефективних реформ,
є більш загрозливими для Укра-
їни, ніж російська агресія, як зо-
внішній чинник. Проте, якщо
керуватися висловлюваннями
російського керівництва і те, що
організував і реалізує Кремль
на Сході України, є серйозною
загрозою нашій державі. Чому
про це пишу? Ось головне пи-
тання, яке Президією Ради Фе-
дерації внесено на розгляд засі-
дання. «Про завдання Федерації
профспілок України щодо захис-
ту соціально-економічних прав
та інтересів членів профспілок
в умовах реформ і європейської
інтеграції України».
Пропоную тим, хто буде чи-
тати цей матеріал, задуматися
над тим, що закладено у назву
питання? ФПУ збирається захи-
щати соціально-економічні ін-
тереси спілчан від реформ, які
нібито активно проводить вла-
да, і від європейської інтеграції
України, яка ніби теж ефектив-
но реалізується владою.
Найперше хочу відзначи-
ти, що якщо у будь-якій краї-
ні є ряд негараздів у промисло-
вості, сільському господарстві,
освіті, охороні здоров’я, соціаль-
ній чи інших сферах, то для того
щоб досягнути тут успіху, уряди
проводять ефективні реформи.
У нас, крім балачок про рефор-
ми, практично мало що робить-
ся. МВФ, країни Західної Євро-
пи уже заявляють, що допомо-
ги Україні надавати не будуть
через відсутність реформ. Тож
від яких наслідків реформ ФПУ
буде захищати своїх спілчан?
Ще гірше, а фактично брутально
звучить вираз захист
спілчан від євроінте-
грації України. Вини-
кає запитання. Особи
чи особа, які формулю-
вали це питання, уже
забули, чому спалах-
нула і відбулася Рево-
люція Гідності в Укра-
їні? То нагадаю. Через
те, що тодішній прези-
дент України під тис-
ком Кремля нахабно
зірвав початок євро-
інтеграції України. За тиждень
до Вільнюського саміту, на яко-
му повинна була бути підписана
Україною Угода про асоціацію,
президент – зрадник зробив зая-
ву про відмову її підписання.
При затвердженні порядку
денного засідання Ради я запро-
понував до основного питання
внести зміни. Замість «…євро-
пейської інтеграції України» за-
писати «…військової агресії Ро-
сійської Федерації проти Укра-
їни». Оскільки пропозиція не
була підтримана Радою, то це
означає, що члени Ради євроін-
теграцію України сприймають
значно більшим злом для спіл-
чан і України в цілому, ніж ре-
альну війну на Сході України, з
її численними жертвами.
За моєю пропозицією згаду-
ване питання повинно було зву-
чати таким чином: «Про завдан-
ня ФПУ… в умовах затягування
проведення реформ та військо-
вої агресії Російської Федерації
проти України».
Якщо відштовхуватись від за-
твердженого порядку денного,
то констатуюча частина поста-
нови Ради повинна відображати
проблеми
у соціально-економічній
сфері, викликані реформами
і процесами євроінтеграції Укра-
їни. Відповідно і доповідь, з якою
виступив заступник голови ФПУ
С. Кондрюк, теж повинна була
містити аналіз реформ та ходу
євроінтеграції, результати яких
суттєво вдарили по соціально-
економічних
інтересах спілчан,
яких Федерація мала б захищати.
Проте такого причинно-
наслідкового зв’язку ні постано-
ва, ні доповідь не містять.
Поряд із цим у постанові
Ради ФПУ виписано цілий ряд
проблем і негативних соціаль-
них явищ, які слід вирішувати
уряду, бо вони насправді суттє-
во впливають на зниження рів-
ня життя спілчан, всіх громадян
України.
Невеликою таємницею є те,
що центральна влада, а відповід-
но і регіональна, доволі зневаж-
ливо ставляться до профспіл-
кового руху в країні. Це чітко
проглядається у стосунках між
владою та центральними ви-
борними органами профспілок
і їх об’єднаннями. Приміром,
вкрай рідко у засіданнях Ради
ФПУ беруть участь представни-
ки Кабінету Міністрів і відпо-
відних міністерств. Оскільки
на засіданнях Ради ФПУ, її Пре-
зидії переважно розглядають-
ся важливі питання соціально-
економічного стану спілчан, то
у цих засіданнях зобов’язані бра-
ти участь представники Мінсоц-
політики, якщо не сам міністр,
то обов’язково його заступник.
Керівники ФПУ, члени Ради Фе-
дерації, члени Президії Ради
зобов’язані задуматись над про-
блемою, чому засіданнями Ради
не цікавляться журналісти дру-
кованих і електронних засобів
масової інформації? Очевидно,
що їм те, що і як обговорюється
на вказаних засіданнях, є не ці-
кавим. Керівництву ФПУ слід це
глибоко проаналізувати.
Профспілкам України ще по-
передні Уряди нав’язали свою
методику взаємного спілкуван-
ня. Нас назвали соціальними
партнерами, і це профспілкове
керівництво прийняло. А якщо
ми соціальні партнери, то парт-
нери для вирішення проблем-
них питань ведуть так званий
соціальний діалог. І щось у цьо-
му питанні робиться, але, на
жаль, немає конкретних резуль-
татів. Пропоную один із варі-
антів, який пояснює, чому соці-
альне партнерство і соціальний
діалог не працюють в Україні.
Розглянемо приклад. Реально
об’єднались для ведення спіль-
ного бізнесу три суб’єкти, які
стають партнерами. При цьому
один партнер має 80% активів
цього спільного бізнесу, другий
– 15%, а третій лише – 5%. Пере-
конаний, усі зрозуміли той факт,
що управляє цим бізнесом пер-
ший партнер. Чи прислухається
він до двох інших? Це залежить
від його зацікавленості.
Хто займає перше, головне
місце у трикутнику соціальних
партнерів: Уряд – СПО робото-
давців – СПО профспілок? Оче-
видним є, що головний партнер
– це Кабінет Міністрів України.
Рівновеликим партнером Уряду
є роботодавці. Роботодавці рів-
новеликими, рівносильними з
Урядом є у зв’язку з наявністю у
них великих коштів, за які вони
куплять те, що їм потрібно, в
т. ч. і урядовців. Профспілки те-
оретично для України мають у
своєму арсеналі можливості ста-
ти рівносильними, рівновелики-
ми щодо двох інших партнерів
– це страйк. Проте організува-
ти страйк можна лише у випад-
ку наявності відповідних сум
страйкового фонду. А у восьми-
мільйонного членства ФПУ він
складає «0» (нуль). Пікетуван-
ня Кабміну чи Верховної Ради
України працівниками апаратів
профорганів, із залученням на
3–4 години навіть декількох ти-
сяч спілчан, є не зовсім ефектив-
ним заходом. Без страйкового
фонду українські профспілки не
зможуть ефективно виконувати
класичні функції профспілок.
Це було б нереальним навіть
для профспілок країн із висо-
ким рівнем демократії, з патріо-
тичним та жертовним щодо сво-
го народу і землі Урядом. У нас
же всі Уряди, які були і є, зара-
жені не патріотизмом і жертов-
ністю, а тим, якби найбільше за-
робити для себе.
Є надія на молоде покоління
українців, які переймуть досвід
країн із розвинутою демократі-
єю, зрозуміють, що тільки жер-
товне служіння своїй країні, видворення
з неї ворожої 5-ї колони,
ліквідації всеохопної корупції і
розкрадання державного бюдже-
ту буде тією основою, яка приве-
де до успішного розвитку держа-
ви та ефективного профспілково-
го руху. Сьогодні в Україні фор-
мується національна еліта. Без
неї жоден народ у світі не здобув
успіхів у розбудові держави.
Закликаю численний проф-
спілковий актив долучитися до
цього важливого історичного
явища у житті нашого народу, в
результаті чого будемо ставати
будівничими успішної України.__
02.08.2015
|
