ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Що на зміну заводській трубі?

За останні роки на Дніпропетровщині, котра споконвіку була одним з головних ло­комотивів економі­ки, припинили своє існування радіоза­вод, заводи пресів, комбайновий, гірни­чошахтного устатку­вання, лакофарбо­вий, «Дніпрофарм», потужний Дніпров­ський машинобудів­ний завод, кілька ве­ликих підприємств легкої промисловості, згортається виробни­цтво й у металургій­ній галузі.

Віктор Коврига

завідувач прес-центру Дніпропетровського облпрофоб’єднання

Дуже не хотілося б, щоб до цього жахливого мартиролога потрапив і Дніпропетровський трубний завод, про кри­тичну ситуацію на якому ми не­одноразово розповідали остан­нім часом. Тим більше, що це одне з найстаріших металургій­них підприємств країни із 124-річною славною історією ще до­недавна було досить успішним, одним з головних у галузі вироб­ників труб із чорного металу та біметалічних труб.

За багато років тут склався унікальний висококваліфікова­ний колектив, у якому працю­ють десятки трудових династій. І ось наразі трубники можуть за­лишитися без роботи, бо підпри­ємство зупинено ще 1 травня, а люди відправлені у вимушені відпустки за ініціативою адмі­ністрації. Більше того: не вкла­даючи коштів у розвиток заводу й не маючи реальних планів від­новлення виробництва, його власники, порушуючи законо­давство та угоди з профспілка­ми, без жодних пояснень і пого­джень з профорганами почали процедуру масового скорочення 1,5 тис. із 2,5 тис. працівників (з метою маскування та­ких дій видано близь­ко 20 наказів про звіль­нення).

Профспілковий ко­мітет, звичайно, від­мовився давати згоду на масове звільнення. За підтримки обкому та ЦК галузевої проф­спілки, облпрофоб’єднання, народних депу­татів України та преси профком почав бити на сполох, намагаю­чись врятувати підприємство та його колектив. Були й намаган­ня організувати переговори з власниками ДТЗ, але вони й до­нині перебувають у тіні. Корпо­рація «Індустріальний союз Донбасу», якій ще нещодавно належало це підприємство, від нього відхрестилась.

Після втручання профспілок, обласної та міської влади, які організували комісію з розгля­ду ситуації на ДТЗ, власники та адміністрація заводу ще влітку запевняли, що розглядають ва­ріанти відновлення виробни­цтва та недопущення соціально­го вибуху внаслідок звільнення. Проте все це виявилось блефом.

У перші ж дні вересня профком ДТЗ заявив, що всупереч цим обіцянкам керівництво по­чало методичне звільнення пра­цівників. Перша хвиля – 30, по­тім ще 170 осіб і т. д. «До зими завод точно не запрацює», – заявило керівництво ДТЗ на останній нараді в облдержадмі­ністрації.

«Людям навіть не бажають пояснювати причин звільнення, – розповідають у профкомі. – Дії адмі­ністрації відзнача­ються брутальністю, «під роздачу» потра­пляють цілі трудові родини заводчан, пільговики, на звіль­нення яких профком, звісно, не погоджу­вався. Вже надійшли звернення звільне­них до керівництва області. Люди споді­ваються, що колись нарешті дійде їхнє звернення двомісяч­ної давнини й до Пре­зидента України Віктора Януко­вича, яке підписали майже всі заводчани».

Поділяючи цю стурбованість трубників, так і хочеться запи­тати: «Де ж ваша, пани власни­ки та роботодавці, така широко розрекламована вами соціальна відповідальність? І коли ж вла­да розбереться з несумлінними господарями, котрі гублять про­мисловість та плодять безробітних?».

Цим питанням, зокрема, ці­кавилась у своєму запиті до Ка­бінету Міністрів з приводу ситу­ації на ДТЗ народний депутат України Ірина Спіріна. Але у відповідь отримала дуже некон­кретну й обтічну відповідь, яка нікого не може задовольнити. Більше того, вона викликає чи­мало запитань. Особливо щодо згаданого у цій відповіді підпи­саного влітку Меморандуму про порозуміння між урядом та під­приємствами гірничо-металургійного комплексу, в якому їхні власники – в обмін на суттєві преференції – обіцяли не допус­кати скорочення виробництва та масового вивільнення праців­ників. Урядові ж відписувачі розповідають, що розроблено за­ходи з реалізації Меморандуму задля «стабілізації роботи мета­лургійних та трубних підпри­ємств».

Виявляючи наполегливість у обстоюванні інтересів металур­гів, Ірина Спіріна 6 вересня те­пер уже в своєму виступі на се­сії Верховної Ради України зно­ву порушила питання про ситу­ацію на ДТЗ, звернувши увагу на відсутність дієвої реакції ор­ганів влади на вимоги трудя­щих, що може призвести до со­ціального вибуху. Зокрема, вона заявила: «Якщо рішення щодо Дніпропетровського трубного заводу не буде прийнято на рів­ні Кабміну, це можна буде роз­цінити однозначно: держава стала на вкрай небезпечний шлях повного знищення про­мислового потенціалу України». Народний депутат також закли­кала власників підприємств до­тримуватися соціальних зобов’язань. Представник Дніпропе­тровщини в парламенті наголо­сила на необхідності введення державного замовлення, зокре­ма на продукцію тих же трубних заводів, що дозволить провести модернізацію трубопроводів різного призначення, насампе­ред у ЖКГ.

06.10.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини