СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Роздуми над пройденим і погляд у майбутнє

2013 рік для Кіровоградського обласного профспілкового об’єднання особливий, юві­лейний – восени виповнюється 65 років від часу його створення. Нині дуже модно від­значати круглі дати яскраво, помпезно, з фе­єрверками. А що планує Федерація профспі­лок області? Розповідає голова ФПО Сергій Петров.

 Федерація, мабуть, стане ви­нятком – ми не плануємо свят­кувати з розма­хом. Ця дата спонукає осмислити пройдений шлях і замислитися над майбутнім. Головне не свя­то з гарними промовами, а усвідомлення ролі проф­спілок у нинішньому не­простому житті. Хочу на­голосити, що профспілко­вий рух на Єлисаветград­щині зародився набагато раніше: навесні 1905 року. Тобто 108 років тому поча­ли створюватися перші ор­ганізації профспілок, а во­сени 1948 року вони об’єдналися у новий структур­ний орган – облпрофраду. У вересні 1990 року член­ські організації облпроф­ради уклали угоду про створення Федерації проф­спілок області, яка стала правонаступником облпрофради. Президія ФПО у липні ухвалила рішення про проведення урочисто­го засідання Ради ФПО з нагоди 65-річчя обласного об’єднання профспілок.

Ми не ставимо за мету свято як самоціль. Голо­вне – це оцінка пройденого шляху і визначення пер­спективи. Не можу не на­гадати кілька моментів з історії народження об’єднання, до якого спонукало зростання ролі профспі­лок у суспільстві. Тоді в області діяло 18 обласних галузевих профспілок, Знам’янська та Помічнян­ська районні профспілки, завком заводу «Червона зірка», які налічували 104 тисячі членів профспілок. На першу обласну між­спілкову конференцію 65 років тому було обрано 104 делегати. Най­більше делегатів представляли обкоми профспі­лок працівників цукрової про­мисловості, машинно-тракторних стан­цій і землевпо­рядників, заліз­ничників, осві­тян і медиків. Першим голо­вою обласного об’єднання проф­спілок було обрано Івана Міхеєва.

За минулі десятиліття область пройшла нелегкий шлях. Проте історію не ви­бирають, її пам’ятають. І сьогодні можна з упевне­ністю сказати, що профор­ганізації області мають гідну історію. І саме осмис­лення нинішнього й май­бутнього профспілок є ви­значальним в урочистос­тях із нагоди 65-річчя. Уро­ки минулого змушують нас по-новому оцінити те­перішнє, визначити шляхи й способи обстоювання конституційних, соціаль­них і економічних прав та гарантій наших спілчан. Профоб’єднання пройшло складний шлях. Від радян­ського часу, коли за Кон­ституцією профспілки бра­ли участь в управлінні державою, мали право за­конодавчої ініціативи, і до нинішніх ринкових умов, коли значно обмежена роль профспілок у громад­ському житті, їх права і сфера впливу. Ми є живи­ми свідками того, як рин­кові реформи в Україні, в тому числі в області, су­проводжувалися знижен­ням життєвого рівня біль­шості населення, насту­пом на права та інтереси людей праці. До того ж була відсутня нормативна база діяльності профспі­лок. Сьогодні маємо зако­ни про профспіл­ки, про соціаль­ний діалог, на­лагоджений ме­ханізм укладан­ня, реалізації і контролю за ви­конанням тери­торіальної угоди між облдержадміністрацією та об’єднаннями роботодавців. Це дає можливість впливати на ви­рішення важли­вих соціальних питань. За­вдяки спільним зусиллям соціальних партнерів – влади, роботодавців і профспілок удалося не до­пустити різкого спаду об­сягів виробництва, масово­го безробіття, забезпечити послідовне зростання зарплати.

І все-таки ми не зуміли сповна забезпечити захист соціально-економічних прав і гарантій спілчан. І про це кажемо відверто. Перш за все, не покладає­мося на те, що всі домовле­ності наші соціальні парт­нери виконають. Досить яскравим підтвердженням є неповне забезпечення ви­конання норм регіональної угоди. Не можу не дорікну­ти і ФПУ, яка стала прояв­ляти нерішучість у випад­ках, коли ситуація вима­гає масових виступів. От хоча б прожитковий міні­мум. Уже кілька років по­спіль говоримо про його невідповідність нормам за­конодавства, але далі сто­лів переговорів справа не йде. Зрозуміло, що досягти реалізації цієї проблеми в умовах однієї області не­можливо. Потрібна під­тримка всіх регіонів.

Головними завданнями профспілок сьогодні є по­вернення довіри людей, реальний захист їхніх ін­тересів, протидія активно­му наступу на конститу­ційні права громадян і профспілок. Зараз, на жаль, престижно і для державних органів управ­ління, і для власників створювати свої профспіл­ки. Саме за таким принци­пом діяли Податкова ад­міністрація, органи ста­тистики, Пенсійний фонд. Не відстають і місцеві власники. Вже цього року з великими труднощами вдалося переконати шано­ваного в області керівни­ка не виходити з галузевої профспілки й не створю­вати свою місцеву, я б ска­зав, кишенькову проф­спілку. Причина виходу: колеги засміяли, що в ньо­го не «своя» профспілка. Почастішали випадки, причому в державних (ко­мунальних) установах, коли керівників не вла­штовують голови профко­мів, які принципово напо­лягають на дотриманні норм трудового законо­давства. Роблять усе, щоб вони пішли з профспілко­вої роботи.

Не можу обійти й таку проблему. Споживацьке ставлення членів профспі­лок до активістів, лідерів профспілкового руху, мов­ляв, ми вас обрали, ви й домагайтеся правди. Але без підтримки профспіл­кової громади домогтися чогось конкретно немож­ливо. Досвід європейських країн довів це на практи­ці. Всі ми свідки, коли на заклик профспілки підні­маються мільйони людей. Змінити ситуацію у нас дуже важко. Без активнос­ті й підтримки спілчан ви­конувати свої функції не­просто. Саме ці проблеми маємо обговорити на уро­чистому засіданні Ради ФПО й визначити подаль­шу стратегію.

 ЗА ПЕРЕШКОДЖАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФСПІЛОК – ДО СУДУ

Віктор КОВРИГА

завідуючий прес-центром Дніпропетровського облпрофоб’єднання

Майже півроку не можуть потрапити до свого службового кабінету член профкому ВАТ «РЗТА» Арсен Красніков і його колеги-профспілковці. На перешкоді стає наказ керу­ючої санацією цього підприємства Н. Гонтар, яка, нехтуючи законами «Про профспілки» та «Про працю», не хоче бачити цих профспіл­ковців на території підприємства, бо ж не да­ють спокою, вимагають повністю виплатити борги із зарплати. Ця гучна справа, завдяки цим мужнім людям та сприянню Федерації профспілок Рівненської області та ФПУ, осо­бисто голови ОДА Василя Берташа, дійшла до Кабміну та Адміністрації Президента.

За інформацією Профінформцентру Фе­дерації профспілок Рівненської області, у всіх цих високих інстан­ціях профспілковці ко­лишнього тракторного шукали справедливість, домагаючись головного – погашення боргів із зарплати працюючим. Спра­ва зрушила з місця, нині борг із зарплати праців­никам ВАТ «РЗТА» прак­тично погашено, поки не виплачено моральну ком­пенсацію за затримку зарплати, яку люди вибо­роли в судах. Тим часом проти Н. Гонтар відкрито кримінальну справу за перешкоджання діяль­ності профспілкової організаці.

Інша ситуація склалася на ВАТ «Рівненський ливар­ний завод», яким опіку­ється профком ВАТ «РЗТА» і є його структур­ним підрозділом. Нині підприємство перебуває на стадії ліквідаційної процедури, борг із заро­бітної плати, який стано­вив 5,5 млн грн, станом на 1 липня 2013 року ста­новить 950 тис. грн. Ви­плати до бюджету, які не перераховувалися з 1 бе­резня 2012 року по 1 лю­того 2013 року, сягають 5 млн грн. Це означає, що у кожного з працюючих горе-керівники підприєм­ства вкрали по одному року пенсійного стажу, а в центрі зайнятості люди стоять на обліку, отриму­ючи мінімальні виплати.

Про все це Арсен Красні­ков доповів членам пре­зидії Федерації профспі­лок області, яка постійно моніторить стан справ на цих підприємствах і три­має питання на особливо­му контролі, аби остаточ­но розрубати цей вузол проблем.

Такої ж справедливості домагається від Прези­дента, Верховної Ради України, генерального ди­ректора ДК «Укроборонпром» Сергія Громова профспілковий комітет державного підприємства «Рівненський автомобільно-ремонтний завод», який очолює Євгенія Бєлощук.

На сьогодні в умовах від­сутності державного за­мовлення, а відповідно й завантаження виробни­цтва, фінансування з боку Міноборони, колектив підприємства все-таки продовжує працювати. Натомість борги збільшу­ються і на цей час сяга­ють 2 млн 545 тис. грн. У геометричній прогресії щомісяця зростають бор­ги з відрахування до бю­джету, за опалення, за воду тощо. Станом на 8 липня кредиторська заборгованість підприємства становить 8 млн 457 тис. грн.

У цій важкій ситуації профком підприємства вимагає стягнути борг із Міністерства оборони на користь ДП «РАРЗ» за на­дані послуги, як-от роз­бракування та утилізацію надлишкового військово­го майна, відремонтовану й відвантажену автомо­більну техніку та відпові­дальне зберігання їх май­на. Це дасть можливість погасити всю кредитор­ську заборгованість, роз­блокувати поточні рахун­ки підприємства, опану­вати нову номенклатуру з гарантованим ринком збуту, уникнути скорочен­ня чисельності працівни­ків заводу і в цілому стабі­лізувати виробничу діяль­ність та фінансове стано­вище підприємства.

Федерація профспілок об­ласті підтримує законні вимоги профспілкової громади підприємства. Голова ФПО Микола Шер­шун запевнив, що особис­то братиме участь у зу­стрічі із профільним міні­стром, який має відвідати область незабаром. Голос профспілок мають почути на всіх рівнях, адже це го­лос людей, які вимагають справедливості.

18.07.2013

Марія ІВАНОВА

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини