ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ВІД КРИТИКИ ПАТЕРНАЛІЗМУ ДО БЕЗПРАВНОСТІ ТРУДЯЩИХ

Огляд змін у сфері захисту індивідуальних трудових прав, що сталися під впливом неоліберальних реформ останнього 30-річчя.

Гарантованість прав людини у сфері праці визначається мож­ливістю їх відстояти на практи­ці. Доводиться визнати, що збе­реження прогресивного КЗпП в Україні поєднується з доволі не­ефективною системою захисту трудових прав. З початку 1990-х під гаслами про критику патер­налізму стався перекіс до без­правності трудящої більшості.

Під правовим захистом трудо­вих прав вчений В.Я. Бурак має на увазі сукупність матеріально- правових заходів, організаційних і процесуальних способів запобі­гання і припинення порушень трудового законодавства, віднов­лення порушених трудових прав громадян і відшкодування запо­діяної внаслідок цього шкоди. Він виділив такі форми захисту: судовий, адміністративний, гро­мадський і самозахист.

Адміністративний захист

Органи, що здійснюють адмі­ністративний захист трудових прав, уповноважені видавати приписи про припинення, усу­нення порушення законодав­ства, а в разі невиконання – за­стосовувати до винного робото­давця штрафні санкції. Відпо­відні повноваження покладені на Державну службу України з питань праці (Держпраці) та її територіальні органи. Знижен­ня ефективності здійснюваного ними нагляду і контролю за до­держанням законодавства про працю прямо пов’язане з упро­вадженням ліберальних ре­форм. Ще у 2007 році було ухва­лено вигідний бізнесу Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльнос­ті» № 877, який наклав обмежен­ня на діяльність Держпраці. Ви­писаний у відповідності до цьо­го закону порядок перевірок № 823 від 21.08.2019 критикував­ся представниками Міжнарод­ної організації праці через обме­ження права інспекторів праці проводити інспекції без попере­днього повідомлення. Нині Держпраці підпорядковано Мі­ністерству економіки, тобто ор­гану, який займається захистом інтересів суб’єктів господарю­вання. Це також стримує діє­вість адміністративного захис­ту.

Тривалий час прокуратура здійснювала нагляд за додер­жанням і правильним застосу­ванням законодавства про пра­цю. Надання таких повнова­жень прокурорам мотивувалося тим, що значна частина грома­дян не могли звернутися до суду, а звернення до різних по­садовців не давали ефекту. Про­те ухвалений у 2014 році новий Закон України «Про прокурату­ру» вже не передбачає здійснен­ня прокурорами функції нагля­ду за дотриманням трудового законодавства. Тепер, як можна зрозуміти з окремих заяв, потен­ціал прокуратури спрямовуєть­ся на захист прав підприємців.

Судовий захист

Зміщення акцентів у судово­му способі захисту трудових прав відбулося наприкінці 1980-х. Зі статті 234 КЗпП було виключено норму, за змістом якої звільнення без законної підстави або з порушенням вста­новленого порядку тягнуло по­новлення на попередній роботі. Тепер КЗпП у статті 235 встанов­лює, що працівник підлягає по­новленню на роботі лише у разі звільнення без законної підста­ви. Вчені вважають це суттєвим недоліком чинного законодав­ства. На практиці суди оціню­ють дотримання порядку звіль­нення, хоча існуюче формулю­вання не дозволяє точно перед­бачити результат розгляду спо­ру.

У 1992 році в новій редакції було викладено Главу XV КЗпП «Індивідуальні трудові спори». Вона вже не містила норми про те, що працівник підлягає по­новленню на роботі, якщо в ході судового процесу профспілка відмовляє у наданні згоди на звільнення.

У 2004 році було ухвалено но­вий Цивільний процесуальний кодекс України, який більше не передбачав права профспілок бути представниками сторін і третіх осіб у суді. Нині інтереси може представляти адвокат, а у справах незначної складності – представник на підставі нотарі­альної довіреності.

Додатковим тягарем стало впровадження 2015 року нових правил сплати судового збору. Позивачі звільняються від спла­ти судового збору лише у спра­вах про стягнення заробітної плати та про поновлення на ро­боті. Причому суди зрозуміли вказані норми вкрай вузько, ви­магаючи сплати збору при пред’явленні вимоги про стяг­нення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Це означає необхідність сплачува­ти кошти за звернення до суду в усіх спорах про оскарження не­законного звільнення! Оскар­ження доган стало ще менш ви­гідним для працівника: необхід­но буде сплатити певну суму, а в разі скасування догани праців­ник може розраховувати хіба що на повернення судового збо­ру. Буквально із закону випли­ває обов’язок позивачів сплачу­вати судовий збір при поданні позову про оформлення трудо­вих відносин.

Громадський захист

До громадських організацій, які мають займатися захистом трудових прав, традиційно від­носяться професійні спілки. Слід визнати, що в умовах лібе­ралізації профспілки були по­збавлені низки важелів впливу, а діяльність державних органів не змогла компенсувати втрату працівниками захищеності. Утворені при профспілках пра­вові інспектори праці мали пра­во надавати адміністрації під­приємств, установ, організацій обов’язкові приписи про усунен­ня порушень трудового законо­давства та контролювати їх сво­єчасне виконання. Також вони могли накладати штрафи на по­садовців. При відмові адміні­страції підприємства скласти акт про нещасний випадок або при незгоді потерпілого з викла­деними в акті фактичними об­ставинами потерпілий міг звер­нутися до профспілкового комі­тету, а його постанова з приводу складення або змісту акта була обов’язковою для адміністрації. Відповідна стаття 171 КЗпП ді­яла до початку 1994 року. Важ­ливо, що профкоми раніше ви­ступали ланкою розгляду трудо­вих спорів. Робітники і службов­ці могли звертатися до них при незгоді з рішенням комісії по трудових спорах.

ВІТАЛІЙ ДУДІН

Державний «арбітраж»

Держава відійшла від ролі захисни­ка працівників як слабшого суб’єкта трудових відносин і все часті­ше декларувала безсторон­ність, а подекуди навіть ого­лошувала себе захисником підприємців. Це було рухом у бік системи, в якій, за влуч­ним висловлюванням одного з прем’єрів, «люди зможуть домовлятися між собою без примусу держави й державу використовувати виключно у вигляді арбітра». Дотриман­ня такого неоліберального ідеалу призвело до розчару­вання значної частини насе­лення щодо можливості до­битися справедливості у власній країні.

Віталій Дудін

кандидат юридичних наук, голова ради ГО «Соціальний рух»

Роботодавці схильні до порушушень трудового законодавства. Безумовно, у кращому становищі опиняються члени профспілок, які протистоять свавіллю, зокрема через систему колективних до­говорів і угод. Однак і цих скромних га­рантій їх можуть позбавити. Яскравим прикладом є проштовхування законо­проєкту № 5555. Його ухвалення вигід­не лише тим, хто бажає порушувати трудові права працівників.

11.02.2022

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини