ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЯКОЮ МАЄ БУТИ ЗАРПЛАТА?

 Н ещодавно (тепер уже колиш­ній) віцепрем’єр Олексій Резніков заявив, що «члени українського уряду не повинні отримувати заробіт­ну плату менш ніж 100 тис. грн на мі­сяць». І тут же обґрунтував: «Міністр – це політична посада». За його слова­ми, він на роботі фактично постійно: «Коли ти навіть на лікарняному – маєш право голосувати під час засі­дань уряду. Навіть якщо ти формаль­но у відпустці – тебе можуть у будь-який момент відкликати. А рівень відповідальності… Ну, вищий важко придумати».

Свого часу президент Демократичної Республіки Конго Мобуту Сесе Секо, який захопив владу в 1965 році після дер­жавного перевороту і став диктатором, скаржився: «Грошей у мене достатньо. Однак, якщо порахувати, то в цілому не більше 50 млн доларів. Хіба це гроші піс­ля 22 років на посту президента такої ве­ликої країни?»

Діяльність осіб, які посідають держав­ні політичні посади, передбачає визна­чення державної політики у всіх сферах суспільного життя, розв’язання страте­гічних проблем економічного і соціаль­ного розвитку суспільства та сфери управління. Від того, наскільки успішно вирішуються ці проблеми, залежить рі­вень заробітної плати в країні, і має, на­певно, залежати оплата праці міністрів. Будь-яка праця повинна винагороджува­тися, виходячи насамперед з її результа­тів. А насправді – провали в багатьох на­прямках: рішення часто приймаються на користь найбільш впливових груп, що сприяє реалізації групових інтересів (ре­гіональних, галузевих) за рахунок сус­пільних.

Щодо найвищого рівня відповідаль­ності у міністрів, то, відповідно до Зако­ну України «Про Кабінет Міністрів Укра­їни», члени Кабміну особисто несуть від­повідальність за стан справ у доручених їм сферах державного управління. В чому вона полягає, як вимірюється, коли законодавством до цього часу не перед­бачено обов’язку окремих членів Кабмі­ну при їх звільненні Верховною Радою України звітувати перед нею та коміте­тами? Але навіть якщо почнуть звітува­ти, то судячи з проєкту закону щодо вдо­сконалення порядку призначення та звільнення з посад членів Кабінету Міні­стрів, лише для того, щоб Верховна Рада та її комітети отримали «належну офі­ційну інформацію про стан справ у сфе­рі, за яку він відповідав», а зовсім не для того, щоб дати належну оцінку, позба­вивши міністра-невдаху права займати керівні посади протягом певного часу. Може, запровадити практику звітування перед населенням усіх міністрів у нещо­давно встановлений Постановою Верхо­вної Ради України 19 жовтня Всеукраїн­ський день відповідальності людини? Видатний українець, професор, член Римського клубу, Світової академії мис­тецтв та науки, Міжнародної академії менеджменту, співзасновник Бізнес-школи МІМ-Київ та Всесвітнього еконо­мічного форуму в Давосі Богдан Дмитро­вич Гаврилишин у 2014 році створив зміс­товний та лаконічний документ – «Де­кларацію відповідальності людини», де зазначається: «Сприяй добробуту усіх членів суспільства… Допомагай своїй країні в рамках власних можливостей підтримувати пріоритет загального бла­га: повної політичної свободи, адекват­ного рівня економічного добробуту для усього населення, соціальної справедли­вості, здорового довкілля». Звідси випли­ває, що соціальна відповідальність мі­ністерства має бути найважливішим пунктом у стратегії розвитку будь-якої галузі. Ця відповідальність має ґрунту­ватися на принципах сталого розвитку, які міністерство вибудовує через сус­пільні цінності й свою корпоративну культуру.

Голова Комітету Верховної Ради з пи­тань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова в інтерв’ю Громадському телебаченню також по­скаржилась, що нинішній розмір зарпла­ти нардепів не дозволяє якісно забезпечу­вати їх роботу. За її словами, «депутатам нараховують в середньому близько 42 тис. грн на місяць. З цієї суми після вира­хування податків «на руки» вони отриму­ють 32–35 тис. грн. Суму виплачують раз на місяць одним платежем, авансів депу­татам не видають».

Подібні висловлювання можновладців дивують не менше, ніж спостерігачів Плутона й одного з п’яти його супутників Харона. Вони повернуті один до одного одним боком, тобто завжди показують тільки той самий бік. Спостерігачі на зво­ротному від Плутона боці Харона ніколи не побачать цю карликову планету; спо­стерігачі на далекому від Харона боці Плутона ніколи не побачать його супут­ник. Чимало «слуг» ніколи не бачили і не бачать народ, бо повернуті до нього спи­ною. Високопосадовці просто не знають, що сьогодні на багатьох приватних під­приємствах українці працюють по 12 го­дин, без оплати лікарняних та з відпуст­кою за власний рахунок. Тим більше, не отримують надбавки за вислугу років, ін­тенсивність праці, на оздоровлення та ма­теріальну допомогу.

Невже можна дійсно вважати, що зарплати працівників, які перебувають на передньому краї боротьби з коронаві­русом, достатні для забезпечення їх ро­боти, а відповідальність нижча? Жоден міністр не ризикує своїм життям, вико­нуючи свої службові обов’язки. Медичні та соціальні працівники ризикують жит­тям щоденно, рятуючи життя інших у бо­ротьбі з пандемією. За 30 років парла­мент жодного разу не розглянув питання про підвищення рівня життя народу. Пи­тання про гідні зарплати українцям ні­коли не порушувалося у верхніх ешело­нах влади, хіба що іноді хтось висловлю­вав окремі зауваження, але далі справа не рухалась.

Як можна вирішити проблему з підви­щенням рівня життя народу, коли її окре­мі представники, не соромлячись, заявля­ють про необхідність підвищення власної зарплати, хоч мали би думати про зрос­тання «основного доходу на душу насе­лення», який в Україні найнижчий в Єв­ропі? Сьогодні рівень зарплат у країні майже африканський, особливо за межа­ми міст-мільйонників. Україна – одна з небагатьох країн, де існують працюючі бідні, а також «хронічна» заборгованість із заробітної плати. «В Україні найгірший показник в Європі за часткою населення, що потерпає від нестачі їжі. Згідно з да­ними ЮНІСЕФ, недоїдають 9,8 млн укра­їнців. При цьому гостру нестачу їжі від­чувають 1,1 млн осіб. Ці люди щонаймен­ше змушені пропускати прийоми їжі че­рез брак грошей». Ще 8,7 млн осіб «змуше­ні скорочувати споживання їжі».

Як спрогнозувала Галина Третьякова, мінімальна зарплата має бути «на фізіоло­гічному рівні.., а цей рівень становити 5,0–5,5 тис. грн». Хоча основне призначення мі­німальної заробітної плати – захищати працівників від несправедливого занижен­ня оплати праці. За певних умов вона може також сприяти скороченню нерівності. Втім, депутат підкреслила, що вона орієн­тується не на «фізіологічний прожитковий рівень, а на соціальний чи національний». «І вважаю, що він наразі має становити по­над 43–50% від середньої зарплати, а саме бути на рівні 6–7 тис. грн», – резюмувала «слуга». Можна було б погодитись щодо мі­німальної зарплати на рівні 50% від меді­анної. Якщо ж від середньої, то мінімальна зарплата має становити 60%. Адже в Укра­їні й без того найнижча в Європі середня зарплата, яка, до того ж, є нічим іншим, як «середньою температурою по лікарні». «Погано оплачувана праця в усьому світі є найбільш неефективною працею», – писав американський економіст Генрі Джордж. Отже, дешева робоча сила не може вважа­тися перевагою України перед розвинени­ми економіками. Якщо в української влади немає мети та завдань щодо підвищення реального доходу простих українців, а тур­бується вона насамперед про власну зарплату, то постає запитання: а навіщо нам такі парламент і уряд? Самі витрати.

А може, все ж таки, дати міністрам зарплату, яку вони хочуть, якщо пообі­цяють, що через 5 років така зарплата буде в усіх? Кажуть, всі проблеми в краї­ні через неправильний капіталізм. Усе зміниться, якщо зробити його правиль­ним. Звідси – намагання адаптувати українське законодавство до європей­ського. Зробимо це, і, дивись, з’являться високотехнологічні робочі місця, зросте рівень життя, буде покінчено з корупці­єю. Зрештою, Україна стане Швецією або… спочатку Польщею. Бо член фрак­ції «Слуга народу» Данило Гетманцев за­явив, що гідна заробітна плата по країні має становити приблизно 1 тис. євро. В Польщі середня зарплата трохи більше 1200 євро. Але поляки чомусь не знають, що у них гідна середня зарплата, і їдуть на заробітки до інших країн. Однак, на думку колеги Данила Гетманцева по по­літсилі Романа Грищука, «людина має отримувати таку суму коштів, яка буде комфортною для життя». А це вселяє на­дію, що Україна таки стане Швецією, де середня зарплата перевищує 3100 євро.

Тому варто розглядати встановлення нашим міністрам зарплати в розмірі 100 тис. грн як перший крок до перетворення України на Швецію. Чи це буде зовсім інша історія? Як свідчать історичні фак­ти, діяч французької революції Оноре Мі­рабо, повернувшись із засідання установ­чих зборів 4 серпня 1789 року, на яких го­лосував за скасування привілеїв дворян­ства, сказав своєму лакею: «Сподіваюсь, каналія, для тебе я назавжди залишусь паном графом».

ВАСИЛЬ ШИЛОВ

26.11.2021

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини