ЕЗОПОВА МОВА ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕМОНТАЖУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ
М
ейнстримінг соціалізо-
ваних лейблів: лібера-
лізація, дерегуляція,
дебюрократизація,
оптимізація, спрощен-
ня порядку, упорядкування –
невід’ємна частина нинішнього со-
ціального та правового ландшафту
в Україні. В українському парла-
менті, як у палаці Снігової короле-
ви з відомої казки, всі слова склада-
ються з крижинок. Однак деякі сло-
ва з крижинок скласти неможливо,
тому ви не знайдете їх у сучасних
законопроєктах. Наприклад, слова
«соціальна справедливість», «соці-
альний діалог», «гідна праця», «со-
ціальна рівність». Усе йде до того,
що особливо вперті представники
неоліберальної хвилі заборонять їх
вживати, як і згадувати про соці-
альне радянське. Не можна посту-
патися принципами. «Ринок неодмінно
все виправить і все відрегу-
лює! Адже капіталізм – це тверезий
розрахунок і чистий прибуток!».
Постійне тиражування давно побля-
клих лейблів – відображення дефлорації
нинішньої соціальної політики. Лейбли
широко використовуються в законотвор-
чих актах і розпорядчих документах,
змінюючи до невпізнання «правовий ди-
зайн» соціальної за конституційним ви-
значенням держави Україна. За роки не-
залежності в українській юриспруденції
створено сучасну езопівську мову, по-
кликану приховувати справжній зміст
прийнятих документів. На відміну від
тайнопису в літературі, тайнопис у за-
конотворчості покликаний маскувати
справжні наміри авторів законопроєк-
тів, а також їх призначенців в органах
виконавчої влади. Раб Езоп не міг у сво-
їх байках прямо вказувати на вади па-
нів, тому він замінив їх образи тварина-
ми з відповідними характеристиками.
Влада не може прямо заявити про лікві-
дацію соціальної держави та столітніх
завоювань робітничого класу, тому й
змушена використовувати «соціальні»
лейбли, що ведуть до суспільної амнезії.
У сучасній законотворчості езопів-
ська мова використовується для протя-
гування законопроєктів, покликаних
обмежити права тих чи інших верств
населення, стаючи частиною практики
підготовки законодавчих актів поза
цензурним тиском з боку суспільства. У
даному випадку такою цензурою мають
бути профспілки, які можуть і
зобов’язані розкривати завуальований
зміст антисоціальних законопроєктів.
Якщо донедавна в Україні мала місце
еволюція трудового і соціального зако-
нодавства, воно в основному формува-
лося без «руйнування дощенту» колиш-
нього законодавства, а реформувалося
і коригувалося, то з переходом у руки
олігархічного капіталу в результаті
приватизації основної частини держав-
ної власності і формування підконтр-
ольних парламентських партій кількіс-
ні зміни стали переходити в якісні, ве-
дучи до повного «повзучого» демонта-
жу соціального захисту.
Серед основних причин – нездат-
ність влади забезпечити продуктивні
реформи, які б призвели до динамічно-
го економічного зростання і втілення
людиноцентричної політики, що забез-
печило б стійкість держави як важливо-
го елемента забезпечення національної
єдності та консолідацію громадянсько-
го суспільства і влади. Кожен черговий
уряд починав і закінчував каденцію за-
клинаннями, що коштів на все немає, а
якщо так – потрібно урізати державні
видатки. Йому в унісон повторювали
28.07.2021
|
