ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ОБ’ЄДНАВШИ ЗУСИЛЛЯ, ЗУПИНИМО ПАНДЕМІЮ ТА ЗБЕРЕЖЕМО ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я НАШИХ ГРОМАДЯН!

Ф едерація професій­них спілок України виступила із зая­вою щодо безпеки і здоров’я працівни­ків в умовах пандемії COVID - 19. У тексті заяви, зо­крема, зазначається, що пан­демія COVID - 19 показала на практиці, наскільки важли­вими є питання безпеки і здоров’я працівників, які сво­єю працею створюють еконо­мічний потенціал держави, і наскільки серйозними мо­жуть бути її економічні втра­ти, якщо цим питанням не приділяти належної уваги:

«Уже більше року Україна, як і більшість країн світу, потер­пає від пандемії коронавірусної хвороби, балансуючи між необ­хідністю зупинити її поширен­ня, зберігши життя і здоров’я людей, та загрозою непоправ­них економічних втрат.

Ще до початку пандемії COVID-19 стан безпеки праці й охорони здоров’я працівників в Україні визначався як вітчизня­ними, так і зарубіжними екс­пертами як вкрай незадовіль­ний та один з найгірших серед європейських країн. Пандемія ще більше загострила і продо­вжує загострювати ситуацію, висвітлюючи глибину і масшта­би накопичених і нових про­блем у вказаній сфері.

Станом на 13 квітня 2021 року серед працівників закла­дів охорони здоров’я захворю­вання на COVID-19 підтвердже­но у 78493 працівників, з яких 726 померли. Однією з причин такої кількості захворювань працівників медичних закла­дів є порушення вимог чинного законодавства з охорони праці щодо забезпечення їх дієвими засобами індивідуального за­хисту (ЗІЗ), які мають відпові­дати ступеню існуючих ризи­ків для життя і здоров’я праців­ників. Затверджені МОЗ Украї­ни «Стандарти медичної допо­моги «Коронавірусна хвороба (COVID-19)» замість посилення вимог до норм ЗІЗ передбача­ють лише рекомендації з їх ра­ціонального використання.

Високий рівень смертності се­ред медичних працівників, ви­кликаний COVID-19, нестача ме­дичних кадрів, яку спричинила неефективна оптимізація і ко­мерціалізація медичних закла­дів, недостатнє фінансування га­лузі поряд з фактами неповного використання виділених бю­джетних коштів та інші негатив­ні наслідки непрофесійного управління галуззю за останні 5 років не можуть не викликати справедливих претензій до вла­ди з боку як медичних працівни­ків, так і громадян України – отримувачів медичних послуг. Існує гостра необхідність у бо­ротьбі із зростаючим рівнем стресу й емоційного виснаження медичних та соціальних праців­ників. Багато хто з них втомився і все частіше замислюється про залишення професії, а дехто ви­їхав працювати за кордон.

Європейська моніторингова комісія глобальних профспілок вважає, що лише державні, не­комерційні служби охорони здоров’я і соціального забезпе­чення можуть ефективно справ­лятися із серйозними кризами у сфері охорони здоров’я, забезпе­чувати доступ до медичних по­слуг усіх громадян, незалежно від їх економічного стану. Один з основних уроків пандемії COVID-19 полягає в тому, що сфера охорони здоров’я має бути державною, її як ніколи не­обхідно захищати від комерціа­лізації і приватизації. Ніхто не повинен наживатися на люд­ському горі.

Закликаємо Уряд, органи місцевої влади, роботодавців, керівників медичних, кому­нальних, пенітенціарних та ін­ших установ і служб громад­ського обслуговування органі­зувати системну роботу для фі­зичного і соціального захисту працівників, у тому числі ме­дичних і соціальних служб. Врахувати професійні ризики, посилені пандемією COVID-19, та запровадити відповідні захо­ди і програми профілактики ін­фекцій та інфекційного контр­олю. Збільшити інвестиції в системи охорони здоров’я і со­ціального забезпечення, опла­ту праці і створення безпечних умов, забезпечити фінансуван­ня «ковідного» фонду та адек­ватне укомплектування медич­ними кадрами закладів охоро­ни здоров’я. Організувати вчас­ну, доступну і якісну вакцина­цію першочергово для осіб, які перебувають на першій лінії порятунку хворих і лікування громадян. Розробити і подати на затвердження парламенту Державну програму поліпшен­ня стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища в Україні та Національну програ­му з питань безпеки і здоров’я медичних працівників».

• У 7 разів (з 5820 до 40737)

збільшилась кількість не­щасних випадків на робо­ті за результатами 2020 року, порівняно з 2019-м, включаючи гострі профе­сійні захворювання серед працівників, про які на­дійшли повідомлення Фонду соціального стра­хування і Державної служби України з питань праці.

• На 25% (з 1228 до 1541)

збільшилась кількість по­відомлень про вказані ви­падки і професійні захво­рювання із смертельними наслідками. Однак, стра­ховими було визнано лише 16,3% несмертель­них і 42,4% смертельних випадків.

Із повністю розслідуваних 213 випадків смерті працівників зв’язок з виконуваною роботою було визнано лише у 65 випадках.

Однією з причин такого стану є та обставина, що вирішальну роль у вста­новленні зв’язку смерті працівника медичного закладу з діагнозом COVID-19 відіграють ре­зультати епідеміологіч­ного розслідування та висновок лікаря профпа­толога, які надаються комісіям спеціального розслідування лабора­торними центрами МОЗ часто невчасно, а самі епідеміологічні розслі­дування проводяться здебільшого формально. З цієї причини Держпра­ці продовжила на 2021 рік роботу 133 спеціаль­них комісій, утворених нею у 2020 році.

Крім цього, незважаючи на прийняті законодавчі норми щодо компенсації виплат сім’ям померлих медпрацівників, на практиці їх домогтися надзвичайно складно і довго, а інколи навіть неможливо. Це нівелює соціальні гарантії, пе­редбачені законодав­ством, породжує соці­альну напругу і недовіру до влади серед працівни­ків медичної сфери і чле­нів їх сімей.

10.05.2021

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини