ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Григорій Осовий: «Питання гідної праці – пріоритетне для ФПУ та профспілкових органів усіх рівнів»

Ключові тези висту­пу Голови Федерації профспілок України Григорія Осового на засіданні Ради ФПУ 16 травня.

М инуло 3 роки, як від­бувся VII з’їзд Федерації проф­спілок України, який визначив основні цілі і завдання та за­твердив Стратегію дій до 2021 року «Єв­ропейський вибір».

На виконання рі­шень з’їзду ми вели постійний пошук шляхів активізації профспілкової ді­яльності та консолі­дації зусиль член­ських організацій на досягнення для спілчан позитивних результатів. Пріори­тетним завданням був і лишається за­хист людини праці в умовах здійснюва­них державою ре­форм і трансформа­цій на ринку праці.

Основним інстру­ментом впливу ФПУ на реалізацію економічної і соці­альної політики була постійна сис­тема взаємодії з Урядом, парламент­ськими комітетами, об’єднаннями орга­нізацій роботодав­ців у формі консуль­тацій, переговорів, угод і меморанду­мів, експертизи й узгоджувальних процедур щодо нор­мативно-правових актів, а також про­ведення спільних заходів.

Інший пласт робо­ти ФПУ – експертно- аналітична, норма­тивна і правозахис­на робота. Прези­дент, Уряд, народні депутати генерують протягом року до 6 тис. законопроектів та інших норматив­них документів. До ФПУ як соціального партнера надходять на погодження по­над 1 тис. таких до­кументів з питань, якими опікуються профспілки.

Усю цю роботу виконує керівни­цтво й апарат фахів­ців мінімальними силами. Роботи стає все більше, а працю­вати все важче і не за всіма процесами поспіваємо. За останні 5 років ми скоротили штат удвічі, заробітна плата стала некон­курентною у порів­нянні з держоргана­ми і бізнесом. Тіль­ки останнім часом звільнилися за пере­веденням на іншу роботу 16 фахівців, переважно молодь і досвідчені кадри середнього віку. І куди йдуть: на держслужбу в так звані директорати, де зарплата в кілька разів більше.

Після проваль­них 2014–2015 років економіка почала зростати. Так, тем­пи невеликі, зате стабільні. На цій основі почала дина­мічно зростати й заробітна плата: га­рантована держа­вою мінімальна зарплата зросла з 2016 року втричі, се­редньомісячна – вдвічі і в еквівален­ті досягла у березні ц.р. 385 доларів. Та­ким чином, ліквідо­вано розрив, який утворився після 2013 року. Якби не галопуюче підви­щення цін і тарифів на все, такій дина­міці зростання до­ходів від праці мо­гли б позаздрити навіть європейці.

Однак, все ж таки праця в Україні дуже недооцінена: 20% працівників за рівнем зарплати є бідняками; міні­мальна зарплата є нижчою за фактич­ний прожитковий мінімум; необґрун­товано великим є розрив в оплаті пра­цівників і керівни­ків; не усунено зрів­нялівку в бюджет­них галузях; зберіга­ється заборгованість перед працівниками за виконану, але не оплачену роботу.

Тому питання гід­ної праці і достойної зарплати було й за­лишається пріори­тетним для ФПУ та профспілкових орга­нів усіх рівнів. Ми знаємо, що потрібно для цього зробити! По-перше, осучасни­ти обчислення про­житкового мінімуму з урахуванням євро­пейської практики. По-друге, домогтися встановлення міні­мальної зарплати на рівні не нижче онов­леного прожитково­го мінімуму. Якраз у ці дні ведуться пере­мовини щодо показ­ника на 2020 рік. ФПУ і Мінсоцполіти­ки займають одна­кову позицію: 5065 грн. А Мінфін – про­ти! По-третє, провес­ти реформування оплати праці праців­ників бюджетних галузей з метою її підвищення до зако­нодавчо визначених рівнів та усунення зрівнялівки.

У виробничих га­лузях нагальною вимогою профспі­лок має стати збіль­шення частки фон­ду оплати праці у структурі собівар­тості продукції, принаймні до 30%. Це вкрай необхідно для протидії масо­вому відтоку спеці­алістів за кордон. Також маємо надій­но захистити пра­цівників від несвоє­часних виплат зарплати з відповід­ною компенсацією за затримку.

І ще один пункт до плану дій – необ­ґрунтовано низький рівень зарплати на підприємствах з іно­земним капіталом та великих експор­терів. Безперечно, Україні конче по­трібні іноземні ін­вестиції для модер­нізації застарілого виробництва і ство­рення нових високо­технологічних робо­чих місць. Однак не за будь-яку ціну, коли влада під гас­лом дешевої робочої сили фактично здає інтереси україн­ських працівників.

Цьому ми пови­нні рішуче протисто­яти як на законодав­чому рівні, так і че­рез систему колек­тивних переговорів і тиску на власників. Приклади останньо­го часу: страйк мета­лургів на «Арселор­Міттал», агрофірмі «Проско», ВП «Шах­та «Родинська» ДП «Мирноградвугілля» переконливо свід­чать про результа­тивність таких дій.

За останніх 3 роки нашими член­ськими організація­ми не було проведе­но жодного галузе­вого страйку, а поодинокі його проя­ви на підприєм­ствах є скоріш ініці­ативою самих пра­цівників, доведених до відчаю, аніж ре­зультатом організо­ваних і консолідо­ваних дій профспіл­кових організацій.

Отже, щось у на­ших лавах не так, як у профспілках європейських кра­їн, де ми мало не щодня бачимо по­тужну силу колек­тивних дій проти несправедливості у сфері праці і пору­шення прав самих профспілок.

В українському суспільстві панує тотальна зневіра до влади і політичних партій, і ми пови­нні цінувати те, що до профспілок ко­жен п’ятий грома­дянин висловлює довіру. Це треба ці­нувати і примножу­вати. Тому VІІ з’їзд поставив перед нами завдання про­вести модернізацію ФПУ та її член­ських організацій.

Настав час про­вести чесну й об’єктивну діагнос­тику профспілкової діяльності, на кож­ному рівні вивчити слабкі місця і прорі­хи в роботі.

Слід, нарешті, за­вершити роботу з розмежування по­вноважень і зони відповідальності профспілкових ор­ганів – від ФПУ аж до низової ланки. Член профспілки має знати, хто і яку роботу для захисту його прав та інтере­сів виконує, куди пішли його внески і на що витрачені. А відтак, запровадити єдині підходи і за­сади формування фінансово-бюджет­них відносин і ви­трачання коштів.

VІІ з’їзд ФПУ по­ставив завдання: впровадження єди­ної фінансово-бю­джетної політики в рамках ФПУ для того, щоб внески спілчан використо­вувалися макси­мально ефективно і прозоро відповідно до повноважень, за­вдань, які вирішу­ють профспілкові органи на різних рівнях. Саме тоді ми сформуємо усвідом­лене членство і мо­тивацію бути в на­ших лавах, готов­ність до спільної бо­ротьби, отримаємо високий рівень дові­ри суспільства до ФПУ як найчисель­нішої організації громадянського сус­пільства. На вико­нання цієї непростої роботи залишається 2 роки, до чергового з’їзду ФПУ.

• ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ

Євген Драп’ятий: «ФПУ – це форпост працьовитого українця»

Основні фрагмен­ти виступу заступни­ка Голови ФПУ Євгена Драп’ятого на засідан­ні Ради ФПУ 16 травня.

У сучасних умовах життя, чи радше ви­живання, профспілки зіткнулися із серйозними викликами і несправед­ливістю окремих дій влади і робото­давців.

Правові відносини людини з владою і бізне­сом характеризуються відсутністю справедливо­го захисту базових цінностей, права на доступну освіту, охорону здоров’я, власність, працю і само­реалізацію, захист трудових і соціальних прав.

На наші профспілкові пропозиції і вимоги, спрямовані на покращення життя населення, вла­да часто не реагує, а колективні звернення та масо­ві акції протесту проти політики жорсткої економії та порушення прав профспілок не знаходять на­лежного вирішення.

Вплив олігархів та великого бізнесу на державні процеси консервує існуючу політичну систему, що не дає можливості громадськості і її інститутам, у тому числі профспілкам, бути залученими до про­цесу прийняття рішень і законів (формування і роз­поділ держбюджету, ціно- і тарифоутворення тощо).

На переважній більшості підприємств нового приватного сектору профспілки взагалі відсутні.

Ці зовнішні обставини спонукають нас до пере­осмислення структурної побудови ФПУ і членських організацій відповідно до сучасної ситуації на рин­ку праці та в економці і фінансовому секторі.

На подолання цих зовнішніх загроз у нас є цілий арсенал прийнятих рішень і заходів, за нами залишається об’єднання зусиль та наполе­гливість і послідовність у їх виконанні.

Від зовнішніх факторів залежить дуже багато, але ще більше залежить від нас із вами. Те, як ми цінуємо себе. Те, як ми себе презентуємо в країні, хто ми є на національному, галузевому і терито­ріальному рівнях.

Не менш важливими для нашого профспілково­го середовища є внутрішні виклики: інституційна, організаційна, правозахисна, інформаційна і фі­нансова спроможність профспілкового руху.

Ми сильні структурною побудовою і представ­ницькою демократією, представництвом у між­народних структурах та участю в їх роботі.

У нас є сформована система профспілкового навчання, планування і підготовки кадрів.

Найважливішим і стратегічним ресурсом на сьогодні виступає інформаційна робота, впізнава­ність ФПУ і профспілок, поінформованість як своїх спілчан, так і громадськості про існування і роботу профспілки.

Ми постійно підкреслюємо, що основною моти­вацією члена профспілки є правовий захист його трудових і соціально-економічних прав на гідну працю, достойну і вчасну зарплату.

27.05.2019

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини