Квоти на роботу
Як
реакція на зростаючу
трудову
імміграцію уряд
Литви
оголосив, що пла-
нує
ввести квоти для дея-
ких
професій для неква-
ліфікованих
робітників
з-за
кордону. Конкретні
пропозиції
будуть пред-
ставлені
восени. І спря-
мовані
на те, аби Литву
не
заполонила дешева
робоча
сила. Передусім,
з
України, адже до таких
заходів
спонукало інтен-
сивне
зростання масшта-
бів імміграції з
України.
У
же з’явилась перша ре-
акція
литовського біз-
несу.
Підприємства,
які
потерпають від не-
стачі
працівників,
стверджують,
що квоти будуть
перешкоджати
прийому на робо-
ту,
і бізнес опиниться в програ-
ші.
Профспілки, навпаки, плани
уряду
схвалюють і підтримують.
На переконання
тамтешніх ліде-
рів
профспілкового руху, квоти
будуть
захищати зарплати міс-
цевих
працівників від демпінгу
і дозволять
їм зберегти робочі
місця.
Поки
литовський уряд напра-
цьовує
документи про запрова-
дження
квот, Міністерство праці
та соціальних
справ Чеської Рес-
публіки
готує програму, яка до-
зволить
значно прискорити пра-
цевлаштування
українців. У Че-
хії
наразі кількість вільних робо-
чих
місць досягла рекордного
числа,
число вакансій перевищує
260
тисяч. Це насамперед медич-
ні сестри
та працівники соціаль-
ної
сфери, а також робітники се-
редньої
технічної кваліфікації,
будівельники.
Відтак чеські ви-
сокопосадовці
домовляються з
Києвом
про спрощення і приско-
рення
процедури оформлення до-
зволу
на роботу. Зокрема, перед-
бачається
збільшення кількості
робочої
сили з України з правом
працевлаштування
на 2 роки до
19,6
тис. осіб. За статистикою, у
Чехії
працюють 70 тис. українців.
Східна
Європа не перший рік
відчуває
дефіцит кадрів, попо-
внювати
який намагається за ра-
хунок
українців. Цьому є
об’єктивні
причини. Коли відкри-
лись
кордони, чехи й поляки по-
прямували
до багатших країн,
створивши
вакуум на ринку пра-
ці.
Тепер і Прага, і Варшава пере-
ймаються
проблемою, як замани-
ти на
роботу громадян України. І
зарплата,
кажуть експерти, не
найголовніша
принада.
Приміром,
Польща готує лібе-
ральні
правила працевлаштуван-
ня для
наших співвітчизників.
Уряд
сусідньої країни взявся за
розробку
нових положень соці-
ально-міграційної
політики, яка
дозволить
залучати якомога
більше
трудових мігрантів. Вла-
да ретельно
вивчає, у яких регіо-
нах
та в яких конкретно галузях
бракує
робочих рук. Ба більше: у
Польщі
намагаються поліпшити
умови
ведення бізнесу для вихід-
ців
з України.
Від
початку року в Польщі ді-
ють
нові правила. Замість заявок
про
намір працевлаштувати при-
йшла
система платних дозволів
на сезонну
роботу. Такі дозволи
видаються
на термін до 9 місяців.
Плата,
навіть за українськими
мірками,
досить помірна – близь-
ко
240 грн.
Аналітики
ринку праці нова-
цію
сприймають неоднозначно,
але
теоретично це має убезпечи-
ти українських
мігрантів від по-
рушення
їхніх прав. До того ж, це
має
систематизувати «трудовий»
потік
і певною мірою захистити
робітників.
Є ще
й політичний момент:
польська
влада охоче приймає в
себе
українців і використовує їх
як аргумент
в дискусії з офіцій-
ним
Брюсселем, який намагаєть-
ся спонукати
Польщу приймати
біженців
з охоплених воєнними
конфліктами
країн Близького
Сходу
й Африки. Так само опи-
рається
квотам на розподіл бі-
женців
у ЄС уряд Чехії. Ставлен-
ня влади
до залучення україн-
ських
працівників різко конт-
растує
із ставленням до прийо-
му біженців.
Трудова
міграція українців
зростатиме
ще 2–3 роки, але по-
чне
знижуватися в середньостро-
ковій
перспективі. Про це заявив
директор
департаменту монетар-
ної
політики й економічного ана-
лізу
Національного банку Сергій
Ніколайчук:
«Дійсно, ми бачимо,
що кількість
людей, готових їха-
ти на
роботу за кордон, збільшу-
ється,
і така оцінка є обґрунтова-
ною
і відповідає нашим очіку-
ванням.
Ми відзначаємо істотну
різницю
між рівнем заробітної
плати
в Україні та Польщі. Опла-
та приблизно
вище в 3 рази, і цю
різницю
не можна так швидко ви-
рівняти».
Експерти
стверджують, що за-
гальна
оцінка трудових мігран-
тів
з України за 2015–2017 роки
становить
4 млн осіб. Це без ура-
хування
5 місяців п. р. Бо незва-
жаючи
на квоти, українці продо-
вжують
їхати туди, де платять
більше і живеться краще.
__
З молитвою і надією в серці
У Києві пройшов сьо-
мий Національний мо-
литовний сніданок.
Цього разу він офіцій-
но був присвячений
1030-річчю хрещення
Київської Русі-України.
В Українському домі зі-
бралася рекордна кіль-
кість гостей – близько
700 із 15 країн світу.
У
заході взяли участь
Президент
України Пе-
тро
Порошенко,
Прем’єр-міністр
Воло-
димир
Гройсман, се-
кретар
Ради національної безпеки
і оборони
Олександр Турчинов, го-
лови
фракцій, міністри, народні де-
путати,
керівники українських
церков,
Всеукраїнської ради цер-
ков
і релігійних організацій, ди-
пломати,
керівники закордонних
дипломатичних
місій. Особливим
гостем
сніданку став відомий гол-
лівудський
актор Стівен Болдуїн.
В Україні
молитовні сніданки
відбуваються
з 2011 року. Їх органі-
зовують
народні депутати між-
фракційного
об’єднання «За духо-
вність,
моральність та здоров’я
України».
Кілька останніх років
вони
проходять під патронатом Го-
лови
Верховної Ради та Президен-
та.
Молитовний сніданок – це май-
данчик,
де об’єднуються представ-
ники
різних сфер суспільного жит-
тя для
спільної молитви та духо-
вного
єднання.
Традиція
збиратися разом на
вранішню
молитву під час снідан-
ку походить
зі США. Перший моли-
товний
сніданок відбувся у 1953
році.
Його провів тодішній прези-
дент
Дуайт Ейзенхауер. Доти люди
невеличкими
групами збиралися
практично
в усіх американських
штатах
для подібного спілкування.
На таких
зустрічах ніхто нікому не
нав’язував
ніякої релігії, все відбу-
валося
просто й невимушено.
Понад
60 років такі молитовні
сніданки
проходять не тільки у
Конгресі
США, а й у Європарламен-
ті,
Німеччині, Норвегії та інших
країнах.
«Молитовний
сніданок – це мож-
ливість
простягнути руку дружби
своїм
політичним опонентам. Ми
намагаємося
всадити за один стіл
представників
різних фракцій з різ-
ними
політичними або релігійними
переконаннями,
щоб вони слугува-
ли один
одному. Подали води, хліба
один
одному, спілкувалися і будува-
ли людські
відносини на засадах
християнських
цінностей. Це
11.06.2018
|
