ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Безпека харчових продуктів та життя: японський проект в Україні

Як казав Гіппократ, яко­го вважають батьком ме­дицини, ми є тим, що ми їмо. Нині в світі спостері­гається підвищений по­пит на безпечні продукти харчування. Це правиль­ний шлях до поліпшен­ня здоров’я і підвищен­ня якості життя, впевнені фахівці. Особливо важ­ливо це для людей, які живуть на територіях, за­бруднених радіонукліда­ми внаслідок техногенної катастрофи на Чорно­бильській АЕС 1986 року.

ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ НЕБЕЗПЕКИ

Селяни більшість продуктів хар­чування вирощують у домашніх гос­подарствах. Наскільки чиста й без­печна ця продукція? Як почуваються люди і які генетичні наслідки Чор­нобиля? Досліджувати ці проблеми в Україні 2012 року розпочав голова Японської асоціації «Фонд безпеки продуктів харчування та життя» Ко­вака Джунічі. Пан Ковака заснував цей фонд ще 1984-го як неурядову ор­ганізацію. Мета діяльності – вивчен­ня впливу на здоров’я людини про­дуктів, що містять консерванти, кан­церогени та інші шкідливі речови­ни. Після аварії на АЕС «Фукусіма-1» (2011 р.) члени організації більше уваги приділили саме радіаційному забрудненню продуктів. При цьому фонд, об’єднуючи понад 4 тис. грома­дян, й далі працює на громадських засадах, використовуючи внески членів асоціації та благодійні кошти небайдужих співвітчизників.

«Зменшення впливу радіації – це не лише проблема країн, де сталися аварії, – вважає керівник фонду. – Такі напрацювання дуже потрібні всьому людству».

На початках японці надавали во­лонтерську допомогу окремим сім’ям, постраждалим від катастро­фи на ЧАЕС. Почали працювати з трьома родинами із с. Бігунь Овруцького району на Житомирщи­ні (11 дорослих і 6 дітей), а згодом, для порівняння, залучили ще вісім сімей переселенців у Ковалині Пере­яслав-Хмельницького району Київ­щини (24 дорослих і 23 дітей), які ма­ють проблеми із здоров’ям. Найчас­тіше скаржилися на головний і біль у ногах. Японські фахівці проводили заміри забруднення ґрунту в цих на­селених пунктах, перевіряли лісові ягоди, вирощену в домашніх госпо­дарствах городину. Іноземці почали руйнувати сталі уявлення про Чор­нобиль, вивчали вплив внутрішньої радіації на здоров’я людини, особли­во дітей.

«До цього ми вирішували пробле­му глобально й на малі дози радіації уваги ніхто не звертав», – зауважує кандидат біологічних наук, завіду­вач лабораторії ведення сільгоспви­робництва на територіях з техноген­ним забрудненням Українського на­уково-дослідного інституту сіль­ськогосподарської радіології Націо­нального аграрного університету України Микола Лазарєв. Вітчизня­ний науковець активно співпрацює з японськими спеціалістами.

Нині в Україні малі дози внутріш­ньої радіації можуть впливати на здоров’я і самопочуття людей. На за­бруднених територіях здебільшого ра­діоактивні елементи потрапляють в організм з продуктів харчування. По­ліщуки не можуть відмовитися від традиційних дарів лісу. А ще селяни часто відмовляються від використан­ня природного газу як палива через його високу вартість. Топлять піч дро­вами, які нерідко привозять з лісу, тра­пляється, що це деревина із забрудне­них територій. Як відомо, найбільше накопичення радіоактивних елемен­тів у гілках. Залишки згоряння, попіл, використовують на городах як добри­во. Не замислюються, що така «органі­ка» містить істотну загрозу.

«Ще один фактор небезпеки – моло­ко. Щоб зменшити забруднення цього продукту, найперше потрібно підготу­вати кормову базу, – вважає Микола Лазарєв. – Держава останніми роками не втручається в ситуацію, яка скла­лась на забруднених радіонуклідами територіях».

Японці видавали учасникам про­екту калійні мінеральні добрива (до речі, вироблені в Україні). Внесення їх у ґрунт – на городах та пасовищах – є ефективним засобом, щоб уберегти рослини від накопичення радіонуклі­дів. Адже цезій і стронцій за молеку­лярною формою такі ж, як калій і на­трій, і якщо цих корисних елементів рослині не вистачає в ґрунті, то вона «тягне» радіоактивні. Щоб макси­мально знизити вплив радіонуклідів, деякі місцеві продукти, передусім м’ясо, молоко, рибу, в харчуванні учасників проекту замістили еколо­гічно чистими – перевіреними на вміст цезію і стронцію. Місцевим мешканцям довелось відмовитися від споживання лісових грибів, ягід та річкової риби як найбільших накопи­чувачів радіонуклідів.

Потрібно також популяризувати ідеї радіоактивної безпеки та здорово­го харчування, вважають вітчизняні науковці, передусім Микола Лазарєв, доктор біологічних наук, професор, за­відувач кафедри радіобіології та радіоекології НУБіП України Ігор Гуд­ков та кандидат медичних наук, асис­тент кафедри педіатрії № 1 Національ­ного медичного університету ім. О. О. Богомольця Тетяна Ванханова. Всі вони активно долучилися до науково­го опрацювання даних, зібраних у ході японського проекту, та власних досліджень попередніх років.

«Нас найбільше цікавить здоров’я дітей, які мешкають на забруднених після атомної аварії територіях і спо­живають продукти, вирощені там же, – розповідає пан Ковака. – Важливо знати, як впливають малі дози радіа­ції, насамперед елементів з тривалим періодом розпаду – стронцію та це­зію, що потрапляють в організм через забруднені продукти».

ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ БОРОТЬБИ

На семінарі «Дякуємо тобі, Украї­но!», який провели нещодавно в м. Ки­єві організатори японського проекту, надали слово Тетяні – юній красуні. Народилася 2001 року із вродженою хворобою, яку називають хворобою Іх­тіандра. «На спині, вздовж хребта, було щось подібне на риб’ячу луску, – долучилася до розповіді мама Тетяни. – Шкіра весь час тріскалася, витікала специфічна рідина. Лікування резуль­татів не давало. Ми мучилися 10 років. Без вагань погодилися на участь у японському проекті. Змінили харчу­вання, дотримуємося білкової дієти і всіх рекомендацій японських спеціа­лістів. Шкірний висип змазували вазе­ліном, який нам надсилали з Японії. У такий спосіб позбулися хвороби».

Головний лікар Народицької цен­тральної районної лікарні на Жито­мирщині Марія Пащук ділиться свої­ми спостереженнями. Коли 2017-го про­водили черговий огляд семикласників, із 40 дітей тільки у двох вміст цезію пе­ревищував норму. У кожного учня є спеціальний зошит, до якого він щодня записує стан самопочуття, а також пе­ріодично – результати аналізів. Таким чином можна простежити динаміку і поліпшення стану здоров’я школярів.

Керівник Асоціації з лікування циркуляції крові Осугі Кокі допома­гає дітям з діагнозом ДЦП. Вадим Тимошенко донедавна не міг само­стійно навіть стояти. Вітчизняні ме­дики були невблаганними: не ходить і не ходитиме. Навчитися самостійно пересуватися було найбільшою мрією 12-річного хлопця. Японці спочатку вагалися, але зрештою вирішили спробувати допомогти. Ліки, чисті продукти, мінеральні добавки та не­перевершене вміння японських меди­ків здійснили справжнє диво. Вадим ходить, правда, поки що з допомогою візочка, проте твердо переконаний, що згодом інвалідний візок передасть тому, кому він більш необхідний. І та­ких щасливих історій чимало.

Загалом японський проект сприяв поліпшенню здоров’я майже 4 тис. до­рослих і дітей. На першому місці – діти, на другому – люди, на третьому – піклування про них. За такими прі­оритетами, вважає Ковака-сан, пра­цюють і планують свою роботу на найближче майбутнє.

Координатором інформаційної під­тримки проекту в нашій країні є ко­лектив ТРК «Альта» (директор Олег Ярмоленко) з м. Переяслава-Хмель­ницького на Київщині. Підставили плече колегам, на їхнє прохання, та­кож керівники Національної спілки журналістів України, Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива», редакції багатьох ЗМІ в різних регіонах країни.

МАРІЯ ВЕРЕМЧУК,

ЗАСЛУЖЕНИЙ ЖУРНАЛІСТ УКРАЇНИ

ФОТО СЕРГІЯ ШЕВЧЕНКА

14.05.2018

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини