На порозі об’єднання церков

Верховна Рада прого­лосувала за проект по­станови, яким підтри­мала президентське звернення до Вселен­ського патріарха Вар­фоломія про надання Томосу щодо авто­кефалії Української православної церкви (УПЦ).

П атріарх Варфоломій – єдина особа у світі, яка має канонічне право та законну владу, аби вирі­шити питання автоке­фалії УПЦ. Глава держави споді­вається на ухвалення позитивного рішення до 1030-річчя Хрещення України–Русі.

Петро Порошенко офіційно звернувся до Вселенського патрі­арха Варфоломія з проханням про створення єдиної Української по­місної автокефальної церкви. На його переконання, саме зараз Україна близька як ніколи до об’єднання церков. Адже звернен­ня до Вселенського патріарха під­тримали всі єпископи Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) і всі архіє­пископи Української автокефаль­ної православної церкви (УАПЦ). За 26 років незалежності України це перший документ, який об’єднав ієрархів двох церков – обидві вони не вважаються кано­нічними, на відміну від Україн­ської православної церкви Мос­ковського патріархату (УПЦ МП).

Що потрібно для створення єди­ної автокефальної православної церкви в Україні? Чому взагалі до­вкола цього точаться гострі диску­сії? Чи можливо відновити істо­ричну справедливість? Аналітики стверджують, що і українська вла­да, і ієрархи невизнаних церков очікують позитивного рішення па­тріарха Варфоломія. У такому разі об’єднана автокефальна церква України буде прямо підкорятися Константинополю, як це було піс­ля хрещення Київської Русі в 988 році і аж до 1686 року, коли Київ­ську митрополію приєднали до Московського патріархату. Після цього впродовж багатьох століть УПЦ залишалася під юрисдикці­єю Москви, поки на початку ХХ століття, на хвилі національно-ви­звольного руху в Україні не були зроблені спроби повернути само­стійну православну церкву.

У 1918 році Українська право­славна церква отримала автономію від Московського патріархату (ідею про автокефалію в Москві відверто проігнорували), проте вже 1921-му була її позбавлена і залишалася в менш значущому статусі Україн­ського екзархату аж до 90-х років.

Проголошена в 1991 році неза­лежність позначилась новою хви­лею автономного церковного руху. Українське православ’я роз­ділилось на кілька відгалужень. Відтоді Константинопольський патріархат офіційно визнає тіль­ки Українську православну церк­ву Московського патріархату.

Автокефальна церква в православ’ї – це помісна церква, що володіє адміністративною та ієрар­хічною незалежністю від інших по­місних церков. Її можуть очолюва­ти патріарх, архієпископ або митро­полит. Зазвичай автокефалія нада­ється на певній території в рамках конкретної держави.

Нова хвиля автокефалій за­вжди була відповіддю на політич­ні обставини – створення нової держави або нової імперії. Проце­дура надання автокефалії – досі одне з найбільш дискусійних пи­тань у Вселенській православній церкві. Зокрема, воно викликало чимало суперечок між церковни­ми ієрархами під час Всеправос­лавного собору влітку 2016 року. Як результат, питання взагалі зня­ли з порядку денного.

Наразі статус автокефалії надає спеціальний документ – Томос, який проголошує цю церкву авто­кефальною і де згадуються всі пункти і вимоги, яких нова церква повинна дотримуватися. Історично склалося так, що Томос підписує Константинопольський патріарх.

Два роки тому Московський па­тріархат забажав, аби надання ав­токефалії підписував не тільки Варфоломій, а й голови усіх інших помісних церков. Виходило, що без згоди Москви неможливо на­дання автокефального статусу но­вій церкві. Московський патріар­хат і нині волає про несправедли­вість і намагається усіляко зашко­дити підписання Томосу.

Представництва УПЦ КП і УАПЦ сподіваються, що нарешті вдасться розв’язати аномальну си­туацію щодо розділення право­славної церкви в Україні. Архіє­пископ Євстратій, голова інформа­ційного управління Київської па­тріархії, певен, що Вселенський патріархат ухвалить рішення на користь України, хоча й не виклю­чає шаленого спротиву з боку Мо­скви. Там уже поквапились пові­домити, що нинішня ініціатива України «закінчиться великим пшиком».

«Надія» розправляє крила