ВАЛЮТА ВИХОДИТЬ З ДЕКРЕТУ

П резидент України Петро Порошенко вніс до Вер­ховної Ради проект Зако­ну України «Про валюту» і попередив народних обранців, що документ потребує невідклад­ного розгляду. Заодно наголосив, що новий закон має істотно по­легшити життя не тільки бізнесу, а й пересічним громадянам. Прем’єр-міністр України Володи­мир Гройсман вніс законопроект до пакета з 35 «реформаторських» законів і теж сподівається на опе­ративне його ухвалення.

Розробляти нове валютне за­конодавство почала ще екс- глава Нацбанку Валерія Гонта­рєва. 2 роки тому з’явився план розвитку валютного ринку, який передбачав покрокову ва­лютну лібералізацію. Кінцевим пунктом цієї концепції мав ста­ти закон «Про валюту», який би сприяв повній лібералізації ва­лютного ринку.

Досі бізнес у своїй діяльності керувався прийнятим Урядом ще 1993 року декретом «про сис­тему валютного регулювання і контролю». Відтепер з’явилась надія, що закон замінить більше 10 нормативно-правових актів: власне декрет Кабміну, а також низку інструкцій, роз’яснень, листів, записок самого Націо­нального банку. Головний прин­цип, закладений у законі, поля­гає в тому, що «дозволено все, що не заборонено законом».

Про які ключові напрями йдеться? І наскільки вони стосу­ються бізнесу і населення? Так от, стосовно пересічних грома­дян, у законопроекті є принадна родзинка: українці зможуть ін­вестувати за кордон без отри­мання індивідуальних валют­них ліцензій. Раніше для прове­дення такої операції треба було «вибивати» дозвіл Національно­го банку: доволі розлогий пере­лік оригіналів документів, які б підтверджували джерело дохо­дів для таких операцій, а також цільове використання. Та навіть якщо комусь і вдавалося зібрати необхідний пакет документів, Центробанк зазвичай відмовляв у проведенні такої операції під різними приводами. А під час кризи 2014 року остаточно забо­ронив такі операції. Заборона тривала до літа минулого року.

Саме у серпні 2017 року інвес­торам дозволили виводити за кордон до 50 тис. дол. США на рік. Але для цього потрібно отримати електронну ліцензію від регулятора.

Після вступу в силу закону отримувати дозволи та індивіду­альні валютні ліцензії не потріб­но. Досить пройти стандартний контроль в банку.

У Нацбанку пояснюють: нара­зі існують два види ліцензій – генеральні та індивідуальні. Після ухвалення закону зали­шиться тільки одна – валютна. Її потрібно буде отримувати не­банківським фінансовим компа­ніям, які захочуть працювати з валютою. Дозвіл на роботу з ва­лютою для банків буде автома­тичним: його буде включено в загальну банківську ліцензію.

Експерти серед переваг ново­го закону називають зняття за­йвого валютного контролю з дрібних операцій, що, безумов­но, піде на користь як бізнесу, так і населенню.

За інформацією Нацбанку, українці впродовж 1 календарно­го року здійснюють понад 1 млн операцій з купівлі або переказів валюти на суму до 150 тис. грн в еквіваленті. Головний банк краї­ни пропонує скасувати для таких операцій валютний контроль і по­ширити його тільки на операції понад 150 тис. грн. Та найбільше користі від законопроекту діста­неться компаніям, які ведуть зо­внішньоекономічну діяльність – експортерам та імпортерам. У цьому сенсі Нацбанк пропонує продовжити максимальний тер­мін для розрахунків за операція­ми з експорту та імпорту товарів до більш ніж 180 днів. Головне правило – дотримуватися термі­нів контрактів.

І ще на одну новацію аналі­тики фінансового ринку пропо­нують зважати: експортерам не потрібно буде продавати валют­ну виручку, а компанії зможуть купувати валюту без прив’язки до конкретного експортного контракту.

Існує ще ціла низка посла­блень, однак експерти поперед­жають: лібералізація не означає відсутність контролю. Нацбанк як орган валютного нагляду і бан­ки, які будуть виконувати роль агентів валютного контролю, ма­тимуть право вимагати від ком­паній і фізичних осіб документи з проведених операцій. А НБУ і ДФС зможуть проводити перевір­ки з питань дотримання вимог ва­лютного законодавства.

ПРЕД’ЯВІТЬ ПРОЇЗНИЙ!

К абінет Міністрів України ухвалив рішення монетизу­вати пільги на проїзд усіма видами громадського тран­спорту. Воно було підтримане під час засідання Уряду 14 березня і стосується як міських, так і при­міських та міжміських маршрутів.

З-поміж іншого рішення передба­чає, що людям буде компенсована сума, рівна середній вартості про­їзду, помноженій на 30 поїздок. Однак остаточні розміри виплат у 2-місячний термін після набуття чинності постанови повинні ви­значити обласні та Київська місь­ка державні адміністрації.

Зачувши таку інформацію, пільго­ва частина населення вирішила, що безкоштовного проїзду в ни­нішньому вигляді в Україні біль­ше не буде, а компенсацію пільго­викам у міському транспорті об­межать 30 поїздками.

Буквально наступного дня на сво­їй сторінці у Facebook віце- прем’єр-міністр Павло Розенко му­сив давати роз’яснення: затвер­джена Урядом монетизація озна­чає лише те, що віднині місцеві ор­гани влади самі вирішуватимуть, яку форму надання пільг їм обира­ти – безготівкову чи монетизова­ну. Відтак діяти ці правила по­чнуть лише після відповідної ухвали місцевих чиновників. Пан Розенко запевнив, що 30 поїздок – лише мінімальна норма для піль­говиків: «Це гарантія, нижче якої місцевий орган влади не має права розраховувати монетизовану ви­плату пільговику!»

В експертному середовищі досить неоднозначно сприйняли чергову новацію.

Президент Українського аналітич­ного центру Олександр Охріменко вважає, що ініціатива Міністерства соціальної політики стосовно моне­тизації пільг на проїзд у громад­ському транспорті приречена на провал, адже проблеми такий під­хід не вирішить. На переконання експерта, монетизація пільг, тобто видача готівки населенню, не спра­цює з тієї простої причини, що ви­трачатимуть її на інші потреби.

Економіст вважає, що не варто ви­гадувати український велосипед. Достатньо скористатись європей­ським досвідом і запровадити картки. «В ідеальному варіанті ко­жен повинен отримати картку. Це соціальна платіжна картка, на яку перераховуються гроші. А потім, коли людина, наприклад, захо­дить в автобус, вона розраховуєть­ся цією карткою. У результаті картка реально дає можливість економити та сплачувати за про­їзд за рахунок бюджетних коштів. Це виключає конфлікт. В Європі те саме. Можна просто взяти євро­пейський метод і запустити – нічо­го нового не розробляти. Зробити, як у Європі, і все», – закликає пре­зидент Українського аналітичного центру.

Та побачимо, як на місцях будуть реалізувати транспортну рефор­му. Адже спроможність місцевих рад надто різна.

• ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ