МОВНА ЛИХОМАНКА

Президент Петро Поро­шенко підписав закон України «Про освіту», прийнятий Верховною Ра­дою України 5 вересня 2017 року. «Ухвалення цього закону дозволить провести глибоку всеосяжну освітню реформу, яка підвищить якість осві­ти та конкурентоспро­можність молодого поко­ління на ринку праці. Він забезпечить реальні кро­ки до включення України до європейського освіт­нього простору», – йдеть­ся в повідомленні прес-центру Глави держави.

П резидент особливо наго­лосив, що закон підви­щує роль державної української мови в освітньому процесі, а також за­безпечує рівні можливості для всіх, бо гарантує кожному ви­пускнику високий рівень воло­діння мовою, необхідний для успішної кар’єри в Україні.

Водночас МЗС низки країн висловили стурбованість норма­ми закону щодо мови навчання представників нацменшин в Україні. Зокрема, міністри за­кордонних справ Болгарії, Гре­ції, Румунії та Угорщини заяви­ли, що занепокоєні прийняттям в Україні нового закону про осві­ту й мають намір звернутися до Ради Європи й ОБСЄ. Аби під­твердити відсутність порушень міжнародних зобов’язань, Укра­їна готова направити до Ради Європи на експертизу мовну статтю Закону про освіту.

Так чи інакше, стаття про мову навчання представників нацменшин і корінних народів України несподівано стала най­більш дискусійною. Закон забо­роняє існування шкіл з викла­данням мовами національних меншин і корінних народів, за­лишаючи лише можливість створювати класи в україномов­них школах, де навчання вести­муть мовою нацменшини поряд з державною мовою. Вивчення мови корінного народу або нацменшини гарантується в шко­лах через національні культур­ні товариства. У вишах за ба­жанням учнів створюються умо­ви для вивчення мови нацмен­шини як окремої дисципліни.

Напруга навколо скандаль­ної статті закону дійшла до того, що Прем’єр - міністр Воло­димир Гройсман доручив МЗС і Міністерству освіти зустріти­ся з послами зацікавлених дер­жав і роз’яснити їм неодноз­начні положення.

Голова Комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гапко зауважує: «Ми го­тові й надалі терпляче поясню­вати угорським колегам: Закон про освіту в цілому та його мов­на стаття зокрема ухвалені в ін­тересах усіх громадян України, в тому числі представників на­ціональних меншин».

З такою позицією погоджу­ються низка експертів. Адже нині більшість випускників шкіл з угорською чи румун­ською мовами не можуть всту­пити до українських вишів по­ряд із своїми однолітками з україномовних закладів тільки через те, що не володіють укра­їнською мовою. До того ж, закон передбачає навчання рідною мо­вою не замість, а паралельно з українською. То хто ж насправді захищає права нацменшин: Українська держава, яка надає можливість знати й українську, і рідну мови, чи ті, хто прагне за­консервувати їх становище на ринку освіти й праці?

Аналітики радять дочекати­ся висновків Венеціанської ко­місії щодо мовної статті Зако­ну про освіту, бо наразі все, що відбувається, нагадує політич­ні баталії.

Відомий економіст, голова Аграрної партії України Віта­лій Скоцик переконаний, що для врегулювання мовної стат­ті Закону про освіту Києву до­ведеться докласти чимало зу­силь. Найперше, аби чітко по­яснити сусідам свої дії. «Сусі­ди мають розуміти, що цей про­цес не загрожує мовам мен­шин. І це завдання для україн­ської влади. Іноземці мають ро­зуміти, що в Україні немає за­грози меншинам, але є нама­гання зміцнити державність, громадянську єдність. Це ма­ють усвідомити і в Будапешті, і у Варшаві, в Бухаресті, Афі­нах і Софії. Та й Москві не зава­дить припинити перекручува­ти українські реалії».

ГОЛОСУВАННЯ ЗА РЕФОРМИ: КРАЩЕ ПІЗНО, НІЖ НІКОЛИ

П опри сподівання Уряду, та й громадськості загалом, пар­ламент у вересні так і не спромігся розглянути та ухвалити пенсійну реформу. Те, що вона проходитиме у Раді важко, було передбачуваним. Прем’єр Во­лодимир Гройсман звинуватив де­путатів у навмисному затягуванні роботи, аби не ухвалювати пенсійну реформу.

У профільному комітеті стверджу­вали, що реформа буде ухвалена в жовтні. Політолог Руслан Бортник передбачив, що це станеться на найближчому пленарному засі­данні і що голосів вистачить. «Це точно станеться, оскільки навіть опозиційним депутатам буде складно пояснити виборцям, чому вони не змогли отримати підвище­ні пенсії», – заявляв експерт.

3 жовтня Верховна Рада виявила нечувану здатність працювати – ухвалила довгоочікувану пенсійну реформу. За це рішення проголосу­вали 288 депутатів. Не голосували фракції «Батьківщина» та «Опози­ційний блок».

Документ передбачає підвищення пенсій на суму від 200 до 1000 грн уже з жовтня, удосконалення солі­дарної системи пенсійного страху­вання, диференціювання розмірів пенсій залежно від страхового ста­жу та отриманого заробітку, впро­вадження єдиних підходів до об­числення пенсій.

З 1 жовтня прожитковий мінімум для пенсіонерів, які мають повний страховий стаж, становитиме 1452 грн, а не 1312, як зараз. Документом передбачено надання гарантій для інвалідів з дитинства, дітей - інвалі­дів, пенсіонерів, які не мають повно­го стажу, і осіб, які не мають права на пенсію і отримують зараз 949 грн.

Кількість таких громадян на сьо­годні – близько 1 млн осіб. Розмір пенсії для них збільшиться на 45% і становитиме 1373 грн. Крім того, для 5,6 млн пенсіонерів пенсії в се­редньому збільшаться на 692 грн.

Передбачається підвищення необ­хідного страхового стажу для виходу на пенсію до 25 років у 2018 році і до 35 років щорічно до 2028 - го. Докумен­том пропонується перегляд умов призначення пенсії за віком у 60 ро­ків з 1 січня 2018 року. Разом з тим, за­страхована особа має право само­стійно визначити свій пенсійний вік.

Закон не передбачає підвищення пенсійного віку, але вводить вимо­ги до страхового стажу. Так, для ви­ходу на пенсію в 60 років потрібно буде мати 25 років страхового ста­жу. При стажі від 15 до 25 років на пенсію можна буде вийти в 63 роки, при стажі менше 15 років – у 65 ро­ків. Водночас, люди, в яких немає страхового стажу, зможуть претен­дувати на соціальну допомогу при досягненні 63 років. Розмір допомо­ги визначатиметься, виходячи з рів­ня доходів сім’ї пенсіонера.

• ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ