ПЛАН МАРШАЛЛА ДЛЯ УКРАЇНИ

У листопаді п. р. на саміті Східного партнерства Україні, найімовірніше, буде запропонований план Маршалла. Він передбачає масш­табне кредитування малого та се­реднього бізнесу. Експерти вже оцінили позитив цього плану, адже він передбачає передання Україні кредитів не в грошовій формі і не через Уряд, а через кон­кретні програми, проекти з від­новлення та розвитку. На переко­нання політологів, це абсолютно унікальна ситуація, котра повер­не Україні малий і середній біз­нес, тобто середній клас як такий. А це основа демократії, запевня­ють фахівці фінансового ринку.

Чому така форма фінансової допомоги зветься планом Мар­шалла? Одразу після другої сві­тової війни у США працював дер­жавний секретар Джордж Мар­шалл. Він запропонував програ­му економічної допомоги краї­нам Європи, аби ті швидше від­новились після виснажливої ві­йни. У державного секретаря були амбітні плани – не допусти­ти, аби країни звернули з демо­кратичного шляху. Однак май­бутні країни «соціалістичного табору» цей план відхилили. І ось тепер світова спільнота зга­дала про план Маршалла і вва­жає за потрібне запропонувати його Україні.

Однак не за спасибі чи з до­брого дива. Україна має предста­вити програму реформ, яка буде умовою отримання фінансової допомоги від західних партне­рів. Конкретні сфери розподілен­ня коштів поки що обговорюють­ся, але в будь-якому разі це ре­альні інвестиції в економіку.

«Вони можуть надходити і че­рез приватизацію, і через держ­гарантії, і через вливання в капі­тал. Подивіться на приклад по­воєнної Європи: там не було та­кого, що, мовляв, ось мішок гро­шей для Італії, а ось мішок для Німеччини. Було створене спеці­альне агентство для управління цими грошима», – наголошує ко­лишній прем’єр-міністр Литви Андріс Кубілюс.

За яких умов Україна може отримати фінансову допомогу за планом? Економісти кажуть, що головне – закінчення війни на Донбасі і структурні реформи, які обмежуються поки що тільки балачками. Слід провести вели­ку приватизацію, відмовитись від монополізації, відійти від старих принципів в енергетиці й т. ін. Головне питання наразі по­лягає в іншому: а що ми можемо запропонувати інвестору, який готовий вкладати гроші в краї­ну, де триває війна?

Директор економічних і соці­альних програм Центру Разум­кова Василь Юрчишин перекона­ний: «Україна повинна запропо­нувати інвесторам масштабні інфраструктурні проекти. Це і агросектор, і транспортна інфра­структура. Але для того, аби за­рубіжні інвестори захотіли побу­дувати новий порт або розшири­ти існуючий, інвестор має розу­міти, для чого це робиться. Крім того, інвесторам навряд чи спо­добається, що правила гри на ринку постійно змінюються, їхні гроші не захищені, а бізнес не по­чувається впевнено. До того ж, система державного управління в Україні бажає бути кращою».

Ініціювали розробку плану Маршалла для України литов­ські політики. Цікаво, що сама Литва не отримувала допомоги від США в рамках такого плану, потрапивши в полон до радян­ської імперії. Але сьогодні Лит­ва є однією з найактивніших кра­їн щодо Східного партнерства. І завдяки цьому формату Литва посилює власне лідерство та може протистояти тій же Поль­щі в рамках здорової конкурен­ції за вплив у Східній Європі.

Надавати щорічно Україні 5 млрд євро чи допомагати на яки­хось інших умовах – це вже дета­лі, про які можна домовлятися. Загалом план Маршалла для України потрібен не тільки Україні, а й самій Європі, якщо вона хоче убезпечитися від про­лиття крові на своїй території.

А реалізація довгострокового плану Маршалла дасть змогу «влити» в реальну економіку України до 5 млрд євро на рік.

«ТЕПЛІ КРЕДИТИ»: І СВІТЯТЬ, І ГРІЮТЬ

П одорожчання енергоре­сурсів змусило українців серйозно замислитися над тим, скільки грошей втрачається через холодні стіни, протяги і вікна з щілинами. Це те, про що раніше ніхто навіть не говорив. Думає над цим і влада – в Україні вже майже 3 роки діє програма так званих «теплих кредитів». За даними Державної агенції з енергоефективності України, станом на кінець літа, за час дії програми її кредитами скористалися майже 320 тис. ро­дин – на суму, що перевищує 4 млрд грн. Серед них – понад тися­чу об’єднань співвласників бага­токвартирних будинків (ОСББ), де проживають 80 тис. родин. За 8 місяців п. р. сума виданих по­зик перевищила сукупне фінан­сування, надане 2016 року, і ста­новила майже 1,5 млрд грн.

Програма «теплих кредитів» наразі дуже актуальна. От тіль­ки чи варто довіряти чуткам, що кошти на реалізацію дер­жавної програми можуть закін­читися? Українці справедливо побоюються, що грошей на всіх не вистачить. Згадують літо минулого року, коли за одним з напрямів банки відмовлялися надавати кредити. Оливи до вогню додають і експерти, ко­трі не виключають, що історія може повторитися. Однак за ін­формацією фінансових уста­нов, які беруть участь у програ­мі, наразі компенсації надхо­дять вчасно і в повному обсязі.

Графік надання державних ко­штів на «теплі кредити» за 2014– 2017 роки чомусь нагадує сходи. Через високий попит виділені Урядом гроші зазвичай закінчу­валися посеред бюджетного року, відтак програму на деякий час припиняли. Але цього часу було достатньо, аби серед насе­лення створювалась паніка.

На початку роботи програми чимало українців побоювалися брати такі кредити – за перші 11 місяців кредити оформили лише близько 23 тис. родин. За­гальна сума становила тоді тільки 400 млн грн, а на інтер­нет-форумах громадяни вислов­лювали побоювання, що держа­ва може їх «кинути», як це було з програмою молодіжного жит­лового кредитування. Після першої хвилі державної під­тримки іпотек її фінансування майже припинилося, тому бор­говий тягар повністю ліг на по­зичальників.

Підводних каменів у процесі отримання «теплого кредиту» вистачає. Це і бюрократизм, і жорсткі вимоги до отримувачів кредиту. Однак відсоток довіри до таких кредитів невпинно зростає. Більше того, дослі­дження Державної агенції з енергоефективності засвідчи­ли, що 100% мешканців багато­квартирних будинків і 94% фі­зичних осіб, які скористались «теплими кредитами», відзна­чили позитив: зменшення ра­хунків за опалення.

• ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ