ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

ЩО НОВИЙ КОДЕКС НАМ ГОТУЄ?

З аконодавці готують до другого читання законо­проект із змінами до Ко­дексу законів про працю, або як його ще називають, Тру­дового кодексу. Зміни до тру­дового законодавства за остан­ні 8 місяців вносились тричі: 6 грудня минулого року, 22 бе­резня і 6 квітня цього року. Найбільш революційною змі­ною експерти називають підви­щення з 1 січня п. р. заробітної плати з 1600 до 3200 грн. Не та­кою помітною, але важливою для людей передпенсійного віку стала зміна в КЗпП, внесе­на 6 квітня п. р. Згідно з нею співробітників не можна звіль­няти з роботи при скороченні штатів, якщо їм залишилося менше 3 років до пенсії.

«Але найбільш масштабними будуть зміни до Трудового кодек­су, що готові до другого читання і, найімовірніше, будуть проголосо­вані цієї осені. У них пропонується відразу кілька нововведень, які можуть помітно вплинути на ри­нок праці», – зазначив експерт ринку праці Сергій Марченко.

Головне, на переконання аналі­тика, що роботодавець не має за­конних підстав вимагати від пра­цівника відомостей про партійну і національну приналежність, похо­дження, реєстрацію місця прожи­вання або перебування та доку­менти, подання яких не передбаче­но законодавством. Знання україн­ської мови, за новою редакцією КЗпП, можна вимагати тільки у встановлених законом випадках.

Новації торкнулися і так зва­них випробувальних термінів. У новій редакції передбачено, що ви­пробувальний термін повинен ста­новити не більше 3 місяців, а для робочих спеціальностей – місяць. Якщо впродовж випробувального терміну роботодавець приймає рі­шення звільнити співробітника, він має попередити про це міні­мум за 3 дні.

Не буде підстав для випробу­вального терміну у випадку при­йому на роботу неповнолітніх, де­мобілізованих з військової служ­би, переможців конкурсу на ва­кантну посаду, осіб, для яких це перше після навчання робоче міс­це, вагітних і матерів дітей у віці до 3 років.

Загалом, вважають експерти, зміни можна вважати позитивни­ми, бо вони дозволять вивести зарплати з тіні і спростити бюрокра­тичні процедури для роботодавців.

У новій редакції Трудового ко­дексу передбачено зміни щодо кількості вихідних і тривалості від­пусток. Якщо зміни ухвалять у дру­гому читанні, українців чекає при­ємний сюрприз: збільшення трива­лості відпустки одразу на чотири дні – з 24 до 28 днів. При цьому міні­мальна тривалість основної части­ни відпустки повинна бути не мен­ше 14 днів. Як і раніше, при звіль­ненні роботодавець повинен запла­тити за невикористану відпустку.

Гарантовані виплати за невико­ристану співробітником відпустку здійснюються в день його звільнен­ня. На вибір співробітника замість грошей йому можуть дати відпуст­ку. Тоді офіційною датою звільнен­ня вважається останній день від­пустки. До речі, відпусткою трива­лістю 28 днів користуються в бага­тьох європейських країнах . Напри­клад, у Великій Британії та Есто­нії. У Франції відпочивають 30 днів, а в Німеччині – всього 20.

На цьому приємні «сюрпризи», схоже, й закінчуються. Бо у ново­му Трудовому кодексі чимало змін, що торкаються звільнення працівників. Відсторонити від ро­боти можуть українця, який «пере­бував у контакті з інфекційними хворими», наприклад під час епі­демії грипу. Або ж співробітників, які повинні пройти щеплення, але відмовилися від медичного огляду і вакцинації. Ще один варіант: якщо під час медичного огляду ви­явилося, що працівник не може ви­конувати свою роботу. Водночас юристи зазначають, що з докумен­та незрозуміло, хто повинен опла­чувати медичні огляди і чи буде захищена інформація про стан здоров’я працівника.

Роботодавець може усунути від роботи співробітника, якщо вико­нання його роботи загрожує жит­тю і здоров’ю дітей або завдає шко­ди майну, порушує нормальну ро­боту юридичної особи.

Роботодавець зобов’язаний відсторонити від роботи без збе­реження заробітної плати пра­цівника, який порушує вимоги охорони праці, не застосовує встановлені нормами засоби ін­дивідуального або колективного захисту та/або який не пройшов інструктаж (навчання, перевірку знань) з питань охорони праці або пожежної безпеки.

Юристи стурбовані надмірною кількістю підстав для звільнення. Кажуть, що це неодмінно призведе до маніпуляцій.

КРАЩЕ ПІЗНО, НІЖ НІКОЛИ

П резидент України Петро По­рошенко підписав Закон «Про Фонд енергоефектив­ності». «Створення Фонду було абсолютно зрозумілим десятки років тому. Але дуже важливо, що зараз ми його створюємо, що він схвалений усіма нашими міжнарод­ними партнерами, фінансовими ор­ганізаціями. І впевнений, що най­ближчим часом ми будемо мати практичні результати нашої спіль­ної діяльності», – заявив Глава дер­жави під час підписання документа.

Цього кроку очікували. Ще 8 черв­ня народні депутати ухвалили в цілому законопроект про Фонд енергоефективності, який визна­чає правові, економічні та органі­заційні засади утворення та ді­яльності даної установи.

Згідно із документом, вона ство­рюється з метою підтримки ініці­атив щодо енергоефективності, впровадження інструментів сти­мулювання і підтримки здійснен­ня заходів з підвищення рівня енергетичної ефективності буді­вель та енергозбереження. До сло­ва, ЄС цілковито готовий підтри­мати Фонд енергоефективності нашої держави.

«Це дозволить нам перетворюва­ти зекономлені на енергетичних ресурсах кошти на джерело напо­внення самого Фонду, залучити на програми з енергозбереження 100 млн євро грантових коштів від наших європейських партнерів. Переконаний, інвестувати в енер­гоефективність означає інвесту­вати в економіку, тобто в майбут­нє», – зауважує в. о. голови Комі­тету ВР з питань паливно - енерге­тичного комплексу, ядерної полі­тики та ядерної безпеки Олек­сандр Домбровський.

Ключове питання для функціону­вання Фонду енергоефективності, на переконання аналітиків, поля­гає в тому, як перетворити коло­сальні ресурси, що неефективно використовуються, в джерела на­повнення Фонду та досягти зни­ження витрат енергоресурсів на одиницю ВВП.

«Сьогодні іншого шляху немає. Або ми втрачаємо час і продовжує­мо бути енергетично залежною державою, на чому хтось заробляє, або рухаємося до того, щоб стати енергетично незалежними», – заявив віце - прем’єр - міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово - кому­нального господарства України Геннадій Зубко.

За попередніми оцінками, завдяки діяльності Фонду на енергоресур­сах можна буде економити до 3 млрд дол. США щороку. Здебільшо­го за рахунок зниження споживан­ня вартісного газу населенням та комплексного оновлення будівель, адже 80% житлового сектору в краї­ні є вкрай застарілим і потребує енергетичної модернізації. Поки що на опаленні житлового сектору 60% енергії просто втрачаються. Ін­вестиції для фінансування енергое­фективних проектів залучатиме теж Фонд енергоефективності. Його наповнюватимуть за рахунок коштів держбюджету, монетизації субсидій, а також коштів донорів і приватних інвесторів.

Водночас створення Фонду викли­кає неоднозначну реакцію в енер­гетичних експертів та економіс­тів. Їхні аргументи полягають в тому, що чимало гарних ідей так і залишилися лише ідеями.

ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ

Ігор ЧЕРКАШИН, колишній голова Націо­нального агентства Украї­ни з питань забезпечення ефективного використан­ня енергетичних ресурсів:

«Запропонована модель модернізації житлового фонду України, успішно ви­пробувана в країнах Євро­пейського Союзу, не викли­кає сумнівів у доцільності її реалізації, адже надмірне споживання енергоносіїв – найгостріша проблема для України. Відтак Фонд дуже потрібен, тому що як ін­струмент він успішно ви­пробуваний в усіх країнах Європи. Але в нас постійно примудряються в оболонку вкладати дещо інший сенс. У результаті все працює не так, як потрібно».

Борис КУШНІРУК, економіст:

«Я відверто песиміс­тично і критично став­люсь до самої ідеї створення цього Фон­ду. Ми сподіваємось, що на нього виділять 3 млрд грн і ще макси­мум 1–2 млрд дол. США. Тобто, в гривнях це ще 50 мільярдів. Модель, яку пропонує Уряд, не відповідає по­требам суспільства. Та й поки у людей від­сутнє почуття відпові­дальності за власні бу­динки, всі зміни будуть безглуздими».

Олександр ХАРЧЕНКО, генеральний директор Центру досліджень енергетики:

«Дай, Боже, щоб він за півтора року запрацю­вав. Якщо провести те­пломодернізацію всіх українських будинків, то економія, можливо, буде навіть трохи більше – до 5 мільярдів. Але для цього спочатку потрібно провести тепломодерні­зацію приблизно 105 тис. будинків по всій Україні. Як ви думаєте, скільки це навіть фізично потребує часу, я вже не кажу про загальні інвес­тиції в цей процес, які оцінюються в понад 20 млрд дол. США?»

16.08.2017

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини