ЇХНЄ МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД НАС

Д ень захисту дітей припа­дає на перший день літа. Він був дуже популяр­ним у колишньому Сою­зі. І нині дехто намагається від­межуватися від нього і покласти край «комуністичним традиціям». При цьому опоненти свята забува­ють, що День захисту дітей – між­народний. Це взагалі одне з най­старіших свят. Рішення про його запровадження було ухвалено Міжнародною демократичною фе­дерацією жінок на спеціальній се­сії ООН у листопаді 1949 року, і вже наступного року його почали відзначати десятки країн. ООН оголосив захист прав, життя і здоров’я дітей одним з пріоритет­них напрямів своєї діяльності.

У Міжнародного дня дітей є пра­пор. На зеленому тлі, який символі­зує зростання та гармонію, навколо знаку Землі, розміщені фігурки – червона, жовта, синя, біла і чорна. Ці людські фігурки символізують різноманітність і терпимість. Знак Землі, розміщений у центрі, є сим­волом нашого загального дому.

В Україні День захисту дітей встановлено відповідно до Указу Президента України від 30 червня 1998 року і відзначається щорічно. Чи варто говорити, наскільки акту­альним є захист життя і здоров’я ді­тей у країні, де триває двобій з ро­сійським агресором. Скільки дітей загинули, не доживши до Міжна­родного дня, що покликаний їх за­хищати? Скільки лишилося сиріт та напівсиріт від проклятої війни? Скільки зламаних доль маленьких українців залишає по собі агресія з боку північного сусіда? Повної ста­тистики немає і бути не може, ка­жуть експерти. Бо кожен день попо­внює список жертв. Починаючи з березня 2014 року, принаймні 200 ді­тей отримали важкі поранення і 80 вбиті внаслідок зіткнення з мінами та вибуховими предметами, які ли­шились після бойових дій у Доне­цькій та Луганській областях.

За інформацією ЮНІСЕФ, по­над 250 тис. дітей на Донбасі були змушені полишити свої будинки, приблизно 580 тис. потребують до­помоги, з них 300 тис. – для продо­вження освіти. Кожна п’ята школа і дитсадок у регіоні пошкоджені або зруйновані.

«Діти є невинними жертвами конфлікту. Насилля мусить припи­нитися, і всі сторони повинні інтен­сифікувати зусилля для забезпечен­ня щастя і здоров’я дітей в Україні», – йдеться у заяві спеціальної моні­торингової місії ОБСЄ в Україні.

«На сьогодні кожна восьма укра­їнська дитина постраждала від конфлікту на сході України, а 200 тис. дітей живуть у зоні зіткнення і стикаються з постійною загрозою загинути та постраждати від мін і боєприпасів», – зазначила Іванна Климпуш-Цинцадзе під час від­криття фотовиставки «Діти у війні» в штаб-квартирі НАТО у Брюсселі.

Нові реалії сьогодення, пов’язані з війною на Донбасі, по­родили біль, трагедії, злами долі тисяч малолітніх громадян Украї­ни. На їхнє життя вже випали такі випробування, які й дорослим важ­ко долати. Загибель рідних та близьких, дні та ночі, проведені в підвалах під обстрілами артиле­рії, зливою вогню з «Градів», забу­та дорога до школи – все це вже майже 3 роки поспіль є ознакою життя дітей війни на Донбасі.

Війна безжально, як чернетку, викидає наш ретельно вибудова­ний світ. Переписує й перекреслює життя. Змінює пріоритети й цін­ності у дорослих. І звичайно ж, впливає на наших дітей. Не тільки на тих, хто став свідком бойових дій, насильства чи смерті, а й тих, кому довелося залишити звичні домівки, школу та друзів. Та за ве­ликим рахунком – усіх дітей Укра­їни. Адже маленькі хлопчики й ді­вчатка насправді добре відчува­ють реальність, бо чують розмови дорослих, вловлюють їхню нерво­вість, бачать новини по телебачен­ню. Але світ дитини збудований на простій ідеї: «Батьки – це ті, хто маленького захистить». І не лише у Міжнародний день захисту…

ПОДВІЙНА ПЛАТА ЗА ПОМИЛКУ

В Україні скасували так званий «закон Савченко». Коротко на­гадаємо його суть. Період, про­ведений у СІЗО, зараховувався засудженим до позбавлення волі як «день за два». Експерти попереджали, що такий закон тільки погіршить кри­міногенну ситуацію в державі. Однак він таки набув чинності 23 грудня 2015 року. На переконання аналітиків, ухвалювалась норма на хвилі популіз­му і патріотичного пафосу. «Цей закон був політичною потребою. Була в нас військова Надія Савченко, яку ув’язнили в Росії. І потрібно було роз­робити якусь законодавчу базу, яка по­слабила б наші норми кримінального права, і під тиском міжнародної спіль­ноти звільнити Савченко. Закон зроби­ли під конкретну особу. Не врахували, що інші особи перебувають за ґратами зовсім через інші причини. Пізно зро­зуміли, що потрібно було конкретніше і тонше виписати норми закону. Але його робили похапцем і під потреби сьогодення», – стверджує політолог Олександр Кочетков.

Загалом «закон Савченко» мав би ви­рішити кілька проблем: прискорен­ня розгляду кримінальних прова­джень, поліпшення умов утримання в СІЗО і розвантаження слідчих ізо­ляторів. А реально тільки завдав державі збитків. Слідчі ізолятори пе­реповнені, ситуація з безпекою гро­мадян загострилась до краю.

Директор Харківського інституту со­ціальних досліджень Денис Кобзін вважає, що ухвалення «закону Сав­ченко» – велика юридична помилка, яку просунули тільки завдяки вели­кій політичній силі. «Український платник податків за неї заплатив і продовжує платити, аби цю помилку виправити. Тобто ми за неї платимо двічі», – підсумовує експерт.

Деякі аналітики висловлюються про «закон Савченко» надміру кате­горично. Приміром, президент Української асоціації професіона­лів безпеки Сергій Шабота вважає ухвалення закону аморальним, не­правильним і замовним.

В одному всі експерти дотримуються одностайної думки: коли йдеться про вбивства, не повинно бути жодних «пільгових умов». А вони за згаданим законом з’явилися. Злочинці, на ра­хунку яких не одне людське життя, ма­сово виходили на волю раніше термі­ну. Ті, хто перебувають у СІЗО, свідомо затягують розгляд справ, змінюючи свідчення, або йдуть на інші хитрощі, аби встигнути в «день за два».

Глава парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрій Кожем’якін, наголошуючи на скасу­ванні «закону Савченко», зазначає: «Важливою мотивацією сьогодні осо­бисто для мене є те, що вбивця, на­сильник і зрадник повинні сидіти «день за день».

У свою чергу, автор законопроекту Антон Яценко з групи «Відродження» зазначив, що «закон Савченко» був великою помилкою, яка, за його сло­вами, коштувала 55 життів, 22 зґвал­тувань, 760 розбійних нападів.

За час дії закону 10,2 тис. в’язнів до­строково звільнили. З них 1,5 тис. по­вернулися назад під арешт і суд. Про­гнозували, що за цим законом на волю мали вийти ще 34 тис. ув’язнених. Хоча в даному випадку експерти попе­реджають про відсутність статистики, що саме завдяки закону погіршилась криміногенна ситуація в країні.

Таким чином парламент «виправив власну помилку», зауважив член ко­легії МВС, народний депутат Антон Геращенко. І наголосив: такої практи­ки немає в жодній країні світу. А українські суди мають достатньо ва­желів, щоб під вартою залишалися дійсно ті, хто вчиняв тяжкі злочини. А тому цим особам немає необхіднос­ті зараховувати два дні за один.

За скасування дії «закону Савченко» віддали свої голоси 227 народних де­путатів. Самої Надії Савченко під час голосування в сесійній залі не було.

ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ