ПРИМУС ЗА ЗГОДОЮ

У Національному банку виступили з пропозицією запровадити систему ав­томатичного списання грошей за комунальні по­слуги з банківських кар­ток українців. Особливо це стосується боргів, сума яких на початок року становила 29 млрд грн. Автори новації ствер­джують, що така послуга досить давно й успішно функціонує у США та країнах Євросоюзу.

О днак аналітики поперед­жають про складнощі, які можуть виникнути, зважаючи на вітчизняні реалії. Комунальники нерідко по­миляються, виставляють високі й необґрунтовані рахунки за кому­нальні послуги. Щоб виправити чужі помилки та повернути свої гроші, доведеться витратити чи­мало часу й нервів.

Своєю чергою працівники Наці­онального банку стверджують, що потрібна централізована система погашення боргів. Іншими словами – примусове стягнення коштів у разі заборгованості за послуги. Що­йно відповідний закон ухвалять, буквально через тиждень-два сума заборгованості знизиться вдвічі, прогнозують банкіри. І посилаєть­ся на досвід «Приватбанку», котрий ще з 2009 року практикував приму­сове стягнення платежів за креди­тами з карток клієнтів. Причому юридично такий процес побудова­ний настільки грамотно, що його досить важко оскаржити в суді.

Голова економістів України Ан­дрій Новак не в захваті від такої ідеї НБУ. «Запровадження такої по­слуги трохи передчасне – через скрутний фінансовий стан україн­ців, – зауважує експерт. – Якщо те­пер примусово стягуватимуть із зарплатних карток гроші за всі ко­мунальні послуги та борги, бага­тьом не буде за що жити. Адже іні­ціативу щодо списання грошей з рахунків можуть не сприйняти ті, хто опинився у важкому фінансово­му становищі. А це – більша части­на українців».

Низка аналітиків вважають, що практика стягнення боргів, запро­понована НБУ, є не лише прямим втручанням у приватне життя і пла­ни людей, а й намаганням власни­ків ТЕЦ, водоканалів, інших під­приємств із надання комунальних послуг отримувати надприбутки. Експерти не виключають, що по­чнуться масові махінації з боку тих, хто надає послуги, а якість сервісу знизиться ще більше через відсут­ність стимулу. Крім того, запрова­дження цієї норми зменшить рівень банківського обслуговування та до­віри до банківської системи. Отри­мавши зарплату, люди будуть зні­мати гроші з банкоматів і тримати їх удома, аби держава не поцупила їхніх коштів. Це призведе до того, що люди, як і на початку 2000-х, час­тіше використовуватимуть готівку. Це якраз те, проти чого намагається боротися Нацбанк.

І все ж, якщо ініціатива НБУ при­живеться, як це працюватиме? Еко­номічний експерт Володимир Сте­панюк має з цього приводу свою думку: «Перш ніж списувати гроші з ваших рахунків, банк повинен укласти з вами договір про те, що ви погоджуєтесь на такий режим опла­ти комунальних послуг чи кредиту. Більше того, правильно було б, якби банк перед списанням грошей пові­домляв клієнта про це, а клієнт мав можливість підтвердити або відхи­лити операцію».

Тобто, якщо людина надасть бан­ку таке доручення чи укладе дого­вір, тоді банк має право списувати гроші з картки. Якщо такого доку­ментального підтвердження немає, тоді банк, окрім усього, порушує Конституцію України, де чорним по білому йдеться про те, що приватне майно – недоторкане.

Пересічні громадяни не в захваті від ініціативи Національного бан­ку. Вони воліють розпоряджатися своїми грошима самостійно. Осо­бливо зараз, коли бюджет родини перекроюється і переглядається чи не щотижня. Обирати першочергові сплати люди мають без підказок згори. Звісно, схвалювати дії борж­ників не можна, але слід зважати на те, що нині половині населення не­сила здолати тарифний тягар.

ЗУПИНКА НА ВИМОГУ МВФ

Д есять днів тому неспо­дівано із сайту МВФ зникло «українське пи­тання» з порядку денно­го засідань ради директорів фонду. Відтак рішення про виді­лення нашій країні четвертого траншу в розмірі близько 1 млрд грн зависло в повітрі. Міжна­родний валютний фонд без уся­ких пояснень вилучив розгляд довгоочікуваного рішення.

Для переважної більшості ві­тчизняних аналітиків перене­сення термінів виділення тре­тього траншу не стало нови­ною. Україна мала отримати його ще в грудні. Запізнився з термінами і другий транш, тож формально було зрозуміло, що й наступний буде під знаком питання. Причому саме другий транш був свого роду авансом у надії, що Україна таки виконає усі вимоги фонду. Мріяти про те, що й третій нам видадуть авансом, не доводиться. Якщо говорити по суті, то із 11 струк­турних маяків за останній пері­од країна виконала лише три. Попередні вимоги – ухвалення бюджету і націоналізація «При­ватбанку» Україна формально задовольнила, але реформу ДФС так і не здійснила, хоча обіцяє це зробити, починаючи з 2015 року. Так само, як і прове­дення пенсійної реформи, ре­форми землі, запуску антико­рупційних судів. Оливи до вог­ню, на переконання аналітиків, додала і грошова застава у 100 млн грн за звільнення з-під вар­ти очільника Державної фіс­кальної служби Романа Насіро­ва. Його затримання – яскравий приклад того, що антикоруп­ційні зрушення кульгають. Ре­форма антикорупційних орга­нів насправді полягає лише в їх створенні, але дієвих результа­тів у подоланні корупції на всіх щаблях влади досі не помітно. Міжнародний бізнес та інвесто­ри поки що не побачили реаль­них змін на антикорупційному полі країни.

Низка експертів пов’язують пе­ренесення термінів третього траншу з блокадою Донбасу. Однак більшість аналітиків схильні вважати, що цілковито рішення МВФ пов’язувати з по­діями на сході не варто. Адже з виділенням цього траншу між­народний кредитор тягне давно і свідомо, терміни його надання неодноразово зсувалися. Наразі питання в іншому: чи не стане зупинка траншу на вимогу МВФ серйозним фактором для погіршення національної еко­номіки? Провідний експерт Ін­ституту економіки та прогнозу­вання НАНУ Ярослав Жаліло не вважає ситуацію критичною, бо для оперативних виплат кра­їна має достатній обсяг валют­них резервів. А міністр фінан­сів Олександр Данилюк взагалі стверджує, що відтермінування траншу – в інтересах України.

ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ