ЧИ БУДЕМО МАТИ «КАРТОПЛЯНІ» ДАТИ?

Український інститут на­ціональної пам’яті підго­тував проект закону про державні свята в країні. Презентуючи документ, директор інституту Воло­димир В’ятрович заявив про нагальну необхідність ревізії календаря націо­нальних свят. До спадщи­ни радянських часів ке­рівник УІНП відніс Міжна­родний день солідарності трудящих – 1 Травня та Міжнародний день прав жінок –8 Березня.

Також пан В’ятрович зазна­чив, що буде пропонувати перенести вихідний день з 9 на 8 травня і святкува­ти День пам’яті та примирення з усією Європою. Натомість 9 травня залишиться Днем пере­моги над нацизмом.

«Найближчим часом будемо виставляти на громадське обгово­рення це питання. Головним за­вданням в цьому напрямку буде, дійсно, впорядкування цих свят, тому що в нас календар наповне­ний якимись новими українськи­ми національними святами, а ста­рі радянські все одно залишають­ся. Усе це потребує певного впо­рядкування. Я думаю, що цього року депутати підтримають нашу ініціативу і ухвалять цей закон», – заявив В’ятрович.

На його думку, на державному рівні мають відзначатися лише ті свята, які присвячені подіям, що були переломними та надзвичай­но важливими для України як дер­жави, наприклад День незалеж­ності та День Конституції. «А не якісь свята, що залишились нам у спадок від радянського минуло­го», – додав історик.

Депутати ще не бачили про­екту закону, однак у суспільстві вже розпочалась жвава дискусія як на політичному, так і істо­ричному ґрунті: чи справді вес­няні свята є виключно радян­ською спадщиною?

Федерацію профспілок обурив такий упереджений підхід до ви­значення Міжнародного дня солі­дарності трудящих. На переко­нання профспілкового активу, це день, коли суспільство висловлює свою повагу до трудової людини, яка власною працею створює на­ціональне багатство. До того ж, його відзначають у 143 країнах світу понад півмільярда членів профспілок, а в 90 країнах цей день є вихідним. І низка таких країн не мають жодного стосунку до радянської спадщини.

Те саме можна сказати й про 8 Березня. Це свято сягає корін­ням 1857 року, коли відбувся перший страйк працівниць у Нью-Йорку, які виборювали по­кращення умов своєї праці. По­тім був 1908 рік. І лише в 1910-му ця ідея була підтримала Кларою Цеткін. ООН впровадила цей день, як Міжнародний жіночий день. Це не виключно радянське свято, тому пов’язувати його з радянською історією недоціль­но, стверджують соціологи.

Після бурхливої реакції сус­пільства Володимир В’ятрович мусив виправдовуватись. Мов­ляв, свято не скасовується, про­сто цей день не буде вихідним. Натомість в Інституті націо­нальної пам’яті пропонують до­дати два вихідні – у Шевченків день (9 березня) і День сім’ї (дру­га п’ятниця вересня). А ще від­мовитися від практики перене­сення свят, якщо вони припада­ють на суботу й неділю. Щоправ­да, це не стосуватиметься Ново­го Року, Різдва і Великодня. За­галом планують зменшити кіль­кість державних святкових ви­хідних з 11 до 9.

Справді, в Україні дуже багато вихідних днів. Для країни, яка веде війну проти російського агре­сора, це недоречно. І це, безумов­но, стримує розвиток держави. Про те, аби скасувати вихідний 2 травня, експерти говорять не один рік. Адже він перетворився на так звану «картопляну» дату, коли громадяни роз’їжджаються по да­чах висаджувати городину. Та чи знайдеться у «щільному» депутат­ському графіку час для розгляду проекту закону, запропонованого Інститутом національної пам’яті? Адже парламентарі своїм прикла­дом демонструють палку любов до вихідних і канікул.

ГОЛОС ГРОМАДИ – ПРОСТО ФОРМАЛЬНІСТЬ

Процес декомунізації у части­ні перейменування топоні­мічних назв триває мляво. Таку думку висловлюють експерти. Обіцяного громадського обговорення щодо назв сіл, вулиць та провулків практично не сталося. Місцеві влади особливо й не прислу­хаються до думки жителів. Відтак декомунізація так і не змогла об’єднати людей, як на це сподівала­ся влада. Більше того, соціологічне опитування засвідчує, що майже 40% українців вважають, що цей процес проводиться поспіхом і без урахування побажань населення. Це може спровокувати конфлікт у сус­пільстві на рівному місці, вважає по­літолог Андрій Золотарьов.

Досі не вщухають суперечки й пети­ції стосовно перейменування Мос­ковського проспекту на проспект Степана Бандери в Києві. Ще й досі на адресу столичної влади надхо­дять петиції з пропозиціями присво­їти Московському проспекту ней­тральну назву. «Українці просто во­лають про те, що це перейменування розколює суспільство, розпалює во­рожнечу», – йдеться в тексті одній із петицій. Таких послань до Київради кілька. Кожна з них зібрала більше 10 тис. голосів. Та їх не розглянули, оскільки був встановлений факт на­кручування голосів «за».

Київській міській раді не вистачило голосів, аби ухвалити рішення про перейменування проспекту генера­ла Ватутіна на честь Романа Шухе­вича. Секретар Київради Володимир Прокопів сумнівається, наскільки актуальним було таке голосування зараз. Однак не виключає, що най­ближчим часом голосів за рішення побільшає, а в столиці з’явиться про­спект українського героя.

Кияни наполягають, що при зміні назв вулиць чи провулків слід вда­ватися до нейтральних назв. При­міром, нині ведуться дискусії щодо нової назви провулку Михайла Ре­ута. Згодом він носитиме ім’я Пам­ви Беринди. Жодним чином не при­меншуючи внеску цього вченого XVI століття у розвиток україн­ської філології, лексикографії та книгодрукування, кияни хотіли б для своєї адреси більш зрозумілої і традиційної назви. Експерти зазна­чають, що тут потрібен компроміс. Оскільки вулиця чи провулок є пу­блічним простором, потрібно, щоб населення долучалося до визна­чення топонімічної назви шматоч­ка цього простору.

До слова, не так давно влада Харко­ва дослухалась до думки громади і відмовилась перейменовувати про­спект Героїв Сталінграда. У столи­ці, між іншим, однойменний про­спект назвуть ім’ям Володимира Івасюка. А це означає, що процес декомунізації хоч і повільно, але відбувається. Станом на кінець ми­нулого року в Україні позбавились від тоталітарних назв 51493 об’єкти топоніміки. Демонтовано 2389 пам’ятників та пам’ятних знаків, з них 1320 – на честь «вождя світово­го пролетаріату».

• ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ