«УГОДА БУДЕ ЕФЕКТИВНОЮ, А СОЦІАЛЬНИЙ МИР ЗАБЕЗПЕЧЕНО, ЯКЩО КОЖНА ІЗ СТОРІН, ЯКА ВЗЯЛА НА СЕБЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, СУМЛІННО ЇХ ВИКОНУВАТИМЕ»
Ключові тези виступу Голови Спільного представницького
органу об’єднань профспілок, Голови Федерації профспілок України Григорія Осового
на урочистій церемонії підписання Генеральної угоди про регулювання основних
принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин
в Україні на 2016–2017 роки.
«Укладення Генеральної угоди знаменує собою завершення
тривалого і доволі непростого процесу тристоронніх колективних переговорів.
Її підписання напередодні важливої у житті українського
суспільства події – Дня незалежності України свідчить про можливість
консолідації влади, бізнесу й працівників задля кращого майбутнього.
Адже у нас спільна мета – розбудова економічно сильної,
соціальної держави та підвищення добробуту людей. Так діяти б і українському
парламенту.
Генеральна угода на національному рівні – це вершина системи
регулювання соціально-трудових відносин. Вона є фундаментом для майже 100
галузевих і територіальних угод, понад 70 тисяч колективних договорів на підприємствах.
Важливо, що така система дає можливості додаткових гарантій
захисту практично для всіх 8 мільйонів працівників як державного, так і
приватного секторів економіки.
Слід зазначити, що профспілкова сторона у ході переговорів
вимагала максимального наближення положень Генеральної угоди до європейських
норм і соціальних стандартів.
Виконання Угоди про асоціацію з ЄС об’єктивно вимагає від
соціальних партнерів спрямування системи колективних договорів та угод на
справедливий розподіл результатів праці між державою, працівниками й
бізнесом.
Як Ви не раз наголошували, Володимире Борисовичу, праця в
Україні дуже недооцінена. У структурі доходів населення вона становить лише
36%. Будьмо відвертими – не все, що профспілки пропонували, увійшло до
остаточного тексту Угоди. Разом з тим є усвідомлення, чому це нам не вдалося.
Насамперед – через скрутне фінансово- економічне становище у
країні, яка фактично перебуває у стані війни.
І цілком зрозуміло, що урядова сторона та організації
роботодавців теж не менш жорстко обстоювали свої інтереси.
Тому Угода – результат компромісу.
Що є найважливішим для трудівників у цій Угоді? По-перше, це
можливості розширення зайнятості, підвищення конкурентоспроможності на ринку
праці, скорочення рівня безробіття (орієнтовно на 300 тис. осіб). Разом з тим
маємо застереження, що структурні реформи в економіці мають призводити не до
скорочень та вивільнення, а відкривати нові можливості для зайнятості на високотехнологічних
робочих місцях. Це обов’язок держави і роботодавців.
По-друге, Угода фактично дає старт анонсованої Урядом
реформи оплати праці. Після провальних у цьому плані попередніх двох років
падіння реальної заробітної плати Угода нарешті закладає зростання заробітної
плати значно вищими темпами, ніж інфляція.
Мінімальну оплату праці уже цього року має бути підвищено не
менш ніж на 10% понад визначену законом, а середня зарплата – зрости майже на
20%. Це вкрай важливо для захисту людей в умовах безперервного зростання цін і
тарифів. Профспілки переконані, що немає іншої альтернативи зростанню цін і
тарифів як зростання зарплат, пенсій, стипендій.
На жаль, у бюджетній сфері, незважаючи на підвищення
посадових окладів, розрив із мінімальною зарплатою усе ще зберігатиметься. Цю
проблему нам потрібно вирішувати разом з Урядом більш швидкими темпами.
Для посилення соціального захисту Уряд має затвердити новий
прожитковий мінімум, який реально відповідатиме фактичним життєво необхідним
витратам населення.
На цьому шляху вже зроблено певні кроки. Так, нещодавно
ратифіковано дві соціально важливі Конвенції Міжнародної організації праці №
102 і 117, підписано Меморандум «Гідна праця в Україні». З допомогою цієї
авторитетної структури ООН ми маємо вибудувати надійну сучасну систему соціального
захисту.
Це стосується також загальнообов’язкового державного
соціального страхування. На жаль, непродумані дії попереднього Уряду і
парламенту призвели до багатьох негативних наслідків і поставили пенсійний та
інші фонди соціального страхування і застрахованих осіб на межу виживання.
Добре, що в процесі переговорів сторони все ж таки
усвідомили згубний вплив такої недальновидної соціальної політики, тож в Угоді
передбачено низку заходів для виправлення цієї ситуації.
Зокрема, потрібні рішучі дії з легалізації зайнятості та
заробітних плат як найдоступнішого на сьогодні джерела фінансування дефіциту
соціальних фондів.
Цілий розділ у тексті Угоди присвячено умовам праці, захисту
від виробничого травматизму та професійних захворювань.
Сконцентровано зусилля на реалізацію заходів
Загальнодержавної програми з поліпшення безпеки праці до 2018 року та її належного
фінансового забезпечення, збереження гарантій працівникам.
Враховуючи, що така державна програма реалізується вже
третій рік, пропонуємо в порядку контролю на засіданні Уряду розглянути стан
її виконання.
Профспілки зі свого боку посилюватимуть громадський
контроль за дотриманням роботодавцями законів, вимагатимуть від держави
ефективної роботи інспекції праці, безперешкодного доступу інспекторів до робочих
місць. Адже, як показує моніторинг, порушення трудових договорів та умов праці
є надзвичайно масштабним явищем. Тут не має бути жодних компромісів та відмовок,
бо йдеться про життя, безпеку та здоров’я мільйонів працівників.
І останнє, що хотів би зазначити. Угода буде ефективною, а
соціальний мир забезпечено, якщо кожна із сторін, яка взяла на себе
зобов’язання, сумлінно їх виконуватиме.
Таким першим тестом на готовність до її виконання стане
підготовка проекту Державного бюджету України на наступний рік.
Сподіваємося, Володимире Борисовичу, що урядова сторона буде
чітко дотримуватися правил і процедур проведення консультацій із профспілками
й роботодавцями.
Водночас пропонуємо провести обговорення проекту
Держбюджету на засіданні Національної тристоронньої соціально-економічної
ради у вересні, тобто до внесення Урядом законопроекту до Верховної Ради.
Користуючись нагодою, дозвольте привітати всіх присутніх з
Днем державного прапора, Днем Незалежності України й побажати успіхів на ниві
розбудови української державності».
Василь АНДРЕЄВ,
голова Профспілки працівників будівництва і промисловості
будівельних матеріалів України:
«Я сподіваюсь і практично впевнений, що тепер нам
розблокують можливість підписувати галузеві угоди, хоча вони готові вже не один
рік. Це була одна із перепон, принаймні її називали офіційні особи, для
просування до результату».
Василь МОЙСЮК,
голова Профспілки працівників хімічних та нафтохімічних
галузей промисловості України:
«Тільки діалог може нас урятувати. Профспілки разом із
Кабінетом Міністрів і роботодавцями мають робити усе можливе, щоб крок за
кроком вирішувати проблемні питання. Головне з них – проведення економічних
реформ, зокрема у промисловому комплексі».
Ярема ЖУГАЄВИЧ,
голова Профспілки авіабудівників України:
«Тривалий етап відсутності реального соціального діалогу на
рівні держави завершено. Не все, що ми хотіли, реалізовано в тексті Генеральної
угоди. Проте ми відчинили двері для спільного пошуку шляхів реалізації на
сьогодні ще не вирішених питань».
Людмила ПЕРЕЛИГІНА,
голова Профспілки працівників культури України:
«У такий важкий час економічної та політичної
нестабільності підготувати документ, який став би юридичним підґрунтям
відносин між державою, роботодавцями та профспілками, було дуже й дуже
непросто, але надзвичайно важливо. З’явилася надія, що нас чують, а отже, усе
нам вдасться».
Олександр ОКІС,
голова Національної служби посередництва і примирення:
«Безумовно, відбулася визначна подія. Такі документи у
тристоронньому форматі не підписувалися. Документ розглядається практично як
нормативний акт. Сторони змушені будуть його виконувати – виникає взаємна відповідальність
усіх сторін соціального діалогу».
03.09.2016
|