ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

НАСКІЛЬКИ ДЕФІЦИТНИМ Є ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

У минулому номері «ПВ» йшла мова про катастрофіч­ний дефіцит Пенсійного фонду України та критичну ситуацію з виплатами пенсій. Про реальні причини дефіциту коштів у Пенсійному фонді та про те, що дійсно відбувається в пенсійному забезпеченні, розповідає керівник управління соціального страхування і пенсійного забезпечення апарату ФПУ Володимир МАКСИМЧУК.

Останнім часом у засобах масо­вої інформації збільшилась кіль­кість публікацій і заяв політиків щодо критичної фінансової си­туації в пенсійному забезпечен­ні, неефективності існуючої пен­сійної системи, необхідності прискорення проведення пен­сійної реформи, зокрема запро­вадження накопичувальної пен­сійної системи тощо. На жаль, у цих публікаціях не відобража­ються реальні причини дефіциту коштів у Пенсійному фонді (ПФ) і що насправді відбувається в пенсійному забезпеченні.

Щодо фінансового стану Пенсійного фонду України

Насамперед потрібно зазначити, що ПФ є органом, який здійснює керівництво й управління солідарною пенсійною систе­мою. Принцип роботи солідарної системи полягає в тому, що роботодавці (працівни­ки) сплачують внески до ПФ, і отримані кошти, не затримуючись, спрямовуються на виплату пенсій. Крім того, ПФ виплачує пенсії та здійснює виплати до пенсій з ко­штів, які надходять від державного бю­джету, підприємств і організацій.

Пенсійний фонд уже багато років є де­фіцитним, і основною причиною дефіциту пенсійних коштів є катастрофічне змен­шення чисельності легально зайнятого на­селення. Якщо на початку 90-х років мину­лого століття легально працюючих в Укра­їні було 26–27 млн осіб, то у 2016 році – 10,2 млн. Водночас кількість пен­сіонерів відповідно становить 14 і 12,3 млн осіб. Тобто, якщо раніше на одного пенсіонера припадало майже два працівники, то нині пенсіонерів більше, ніж легально працюючих осіб.

Багато хто з роботодавців, по­літиків, високопосадовців дер­жавних органів наполягали на тому, що основною причиною «ті­нізації» нашої економіки є високі страхові внески до Пенсійного фонду і фондів соціального стра­хування, які потрібно зменшува­ти. Федерація профспілок Украї­ни аргументовано спростовувала ці твердження.

У багатьох країнах розміри страхових внесків високі. В Украї­ні середній розмір страхових вне­сків був на рівні 38–40%. В інших країнах – 33–38 і навіть 42–45%. І ці країни працюють, економіка розвивається, і пи­тання про зменшення розмірів страхових внесків не порушується.

МВФ не закликав Україну вдвічі знижу­вати розмір єдиного соціального внеску (ЄСВ). Але, як відомо, із січня 2016 року для всіх роботодавців-платників внесків вста­новлено розмір ЄСВ 22% і скасовано його утримання із зарплати працівника.

Який насправді дефіцит Пенсійного фонду України?

Нині наголошують на тому, що дефіцит ПФ складає 145 млрд грн. І ця сума озвучу­ється міністром соцполітики. Але це не­правильна інформація.

Бюджет ПФ на 2016 рік становить 257 млрд грн, з них 144,9 млрд грн – надхо­дження з держбюджету України. З цих 144,9 млрд грн на покриття дефіциту спря­мовується лише 87,7 млрд грн, а решта 57,2 млрд грн – це фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програ­мами, які і так повинні фінансуватися за рахунок коштів держбюджету. Тобто дефі­цит ПФ складає близько 87,7 млрд грн.

При цьому слід зазначити, що сьогодні ПФ здійснює на 42 млрд грн виплат, які ма­ють забезпечуватися з держбюджету або інших фінансових джерел, але аж ніяк не з ПФ. Це доплати до прожиткового мініму­му, виплата пенсій за вислугу років та ін.

Але це ще не все. Якщо раніше праців­ники сплачували 15% податку з доходів фі­зичних осіб і 3,6% ЄСВ, то з 1 січня 2016 року зазначені утримання були об’єднані в податок і сплачуються вже до бюджетів держави. Таким чином, припинивши спла­ту ЄСВ працівниками з 1 січня 2016 року, держава забрала з ПФ до бюджету ще близько 20 млрд грн.

Ще потрібно нагадати, що робо­тодавці заборгували ПФ близько 17 млрд грн зі сплати страхових внесків і відшкодування витрат на виплату пенсій на пільгових умовах, наукових пенсій тощо.

Якби не було зменшено вдвічі розмір ЄСВ, у ПФ були б кошти для того, щоб поступово розпочати про­ведення осучаснення розмірів пен­сій з урахуванням інфляції та зрос­тання середньої зарплати в країні.

Які реальні результати зменшення єдиного внеску до 22%?

Зменшенням ЄСВ до 22% дер­жава передала у розпорядження роботодавців у 2016 році 87 млрд грн під зобов’язання легалізувати «тіньову», неле­гальну зарплату, обсяги якої перевищують 200 млрд грн, та від яких не надходило 70 млрд грн пенсійних внесків. Таке зни­ження навантаження на фонд оплати пра­ці давало можливість вивести з «тіні» що­найменше 100 млрд грн і внести 22 млрд грн до Пенсійного та інших страхових фон­дів, або підвищити зарплату для працівни­ків у середньому на 14%. Проте, як свід­чить статистика, роботодавці не поспіша­ють ні підвищувати зарплату, ні виво­дити з «тіні» заробітки своїх найманих працівників.

Так, середньообліко­ва чисельність пра­цівників на кінець 2015 року станови­ла 10 598 939, а на кінець І кварталу 2 0 1 6 р о к у – 10 153 316. Тобто кількість легаль­но зайнятих пра­цівників не збіль­шилась, а зменши­лась на 445 тис. осіб. Якщо середня зарпла­та в Україні за ІV квар­тал 2015 року склала 4753 грн, то за січень – квітень 2016 року – 4686 грн, тобто зменшилась.

Водночас лунають твердження, що не можна підвищувати соцстандарти, розміри пенсій, поки не буде ліквідовано дефіцит ПФ. Це при тому, що зменшенням розміру ЄСВ, бездіяльністю держави і роботодавців щодо легалізації зарплат створено штуч­ний дефіцит коштів Пенсійного фонду.

Фінансовий стан ПФ свідомо доведено до критичного стану, перекладаючи вину на сам фонд і пенсійну систему, готуючи виправдання для чергових обмежень прав пенсіонерів. І це в умовах, коли мінімаль­ний розмір пенсії (1130 грн) вдвічі менше від фактичного прожиткового мінімуму (2100 грн), а середній розмір пенсії – 1700 грн. Але навіть при такому рівні пен­сій зупинено їх індексацію, не проводиться щорічне підвищення у зв’язку із зростан­ням середньої зарплати в країні та висо­ким рівнем інфляції, введено податок і вій­ськовий збір на пенсії, запроваджено обме­ження пенсій працюючим пенсіонерам.

Неефективність існуючої солідарної пенсійної системи та запровадження накопичувальної системи

Багато відомих учених інших країн уже давно констатували, що нічого кращого за солідарну систему в світі не створено. На­копичувальна пенсійна система не вирішує проблеми в сфері пенсійного забезпечення, оскільки крім наявних ризиків (про які можна говорити окремо), вона насамперед покращує рівень пенсійного забезпечення лише високооплачуваних працівників.

Світові фінансові кризи 1998, 2009 років, високі темпи інфляції, миттєва девальва­ція гривні показали, що у разі запрова­дження накопичувальної системи в Укра­їні основну частину пенсійних накопичень українців могло бути втрачено двічі. Ще гіршими могли стати для такої системи 2014–2015 роки. Тому і запроваджуються ба­гаторівневі системи пенсійного забезпе­чення. В Україні визначено, що солідарна система має залишатися основною, а нако­пичувальна (обов’язкова чи добровільна) повинна бути лише додатковою до солі­дарної системи.

Щодо того, які наслідки матиме запро­вадження накопичувальної системи в Україні в найближчій перспективі, то за існуючого рівня зарплати, за­йнятості населення, безро­біття, відсутності гаран­тій збереження накопи­чених коштів тощо, відповідь для біль­шості громадян є очевидною. Проте це не означає, що профспілки кате­горично проти на­копичувальних систем. Запрова­джувати потрібно, але для цього мають бути відповідні умови. Сьогодні ж фактично про­водиться політика на зни­щення солідарної системи.

Про окремі параметричні зміни в солідарній системі

Для ліквідації дефіциту коштів у ПФ пропонуються такі можливі заходи, як під­вищення пенсійного віку, збільшення вдві­чі мінімального страхового внеску, зрос­тання чисельності осіб, які повинні спла­чувати ЄСВ, та ін.

Щодо пенсійного віку, то слід нагадати, що від жовтня 2011 року в Україні поступо­во підвищується пенсійний вік для жінок до 60 років. Через низький рівень середньої тривалості життя чоловіків, для них пен­сійний вік не підвищувався. В Україні се­редня тривалість життя пенсіонерів стано­вить 25 років у жінок і 14,5 року в чоловіків.

Тому пропозиції щодо підвищення пен­сійного віку для чоловіків можна розгля­дати при збільшенні середньої тривалості життя у пенсійному віці хоча б до 20–25 ро­ків. Слід зазначити також, що безпосеред­ньо підвищення пенсійного віку не прине­се відчутного ефекту – економія станови­тиме всього кілька сотень мільйонів гри­вень, що для ПФ із 257-мільярдним бюдже­том є дуже незначною сумою, а шкоди для людей таке рішення завдасть багато.

Встановлення сплати ЄСВ у розмірі не менше подвійного на сьогодні мінімально­го страхового внеску (640 грн замість ни­нішніх 320 грн) потребує обговорення.

Що ж до збільшення чисельності осіб, які повинні сплачувати єдиний внесок, то, безперечно, це можна підтримати. І навіть більше. Профспілкова сторона вимагає від Уряду вжити реальних кроків для виведен­ня з «тіні» зарплати та зростання чисель­ності легально працюючих громадян, збільшення кількості робочих місць, під­вищення рівня оплати праці.

17.06.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини