ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

НЕСКОРЕНА НАДІЯ

709 днів і ночей за ґратами. Це про Надію Савчен­ко. Льотчицю. Бранку. Героїню. І просто Українку. Упродовж майже двох років Україна, США, ЄС і всі міжнародні інституції наполегливо й безрезультат­но вимагали від Росії звільнити полонянку. Однак реальністю звільнення Савченко стало лише 25 травня. Цей день увійде в історію держави. Він став переломним. Життя цілої країни розділилося навпіл: без Надії і відтепер з нею. Публічний захист Савченко, її впертість, голодування і безпрецедент­ний міжнародний тиск стали справжнім кошмаром для російських силовиків. Як характер Надії Сав­ченко позначиться на українських реаліях, дізнає­мось уже зовсім скоро.

ГЕРОЇНЯ З ПОЗИВНИМ «КУЛЯ»

Дату обміну полонених офі­церів ГРУ на Надію Савченко відкладали кілька разів. Спер­шу була «залізна» домовле­ність, що це станеться 18 трав­ня. Потім заговорили про твер­дий намір обміняти полонених 22 травня. Навіть адвокати На­дії Савченко розгубились. До останнього правозахисники не вірили, що це стане реальністю. Здавалось, що зусилля усього світу щодо звільнення україн­ської бранки – марна трата до­рогоцінного часу. Господар Кремля не поспішав.

У режимі цілковитої секрет­ності президентський літак виру­шає до Ростова. За попередніми домовленостями, Надія має за­йти на борт саме в ту мить , коли російський літак просигналізує, що він у Києві й опускає трап, що­йно полонені військові РФ пере­тнуть «червону лінію».

Навіть у літаку Надія Савчен­ко довго не може прийти до тями. Майже два роки перебу­вання у в’язниці чужої країни для будь-якої людини не мо­жуть минутись безслідно. Зну­щання й образи, що їх довелось зносити українській льотчиці, зробили з неї своєрідного «їжач­ка». Схилена набік голова, стис­нуті кулачки і погляд спідлоба. Віце-спікер Верховної Ради Іри­на Геращенко прокоментувала стан Надії: людина на межі – емоційно й фізично.

Відтак поведінку бранки од­разу після приземлення у Бо­рисполі влучно охарактеризува­ли психологи: «Савченко повер­нулась не додому. Вона повер­нулась на війну». На підтвер­дження цього і слова Надії пе­ред десятками телекамер: «Я дя­кую всім хлопцям, які залиши­лись живі та які померли за нашу Україну. Я прошу виба­чення, що я ще жива, але я за­вжди готова піти в бій за нашу Україну до переможного кінця. Україна має право бути».

Надія Савченко наголосила, що як українка, патріотка та на­родний депутат надалі працю­ватиме задля звільнення всіх українців, які перебувають у по­лоні та задля виконання Мін­ських домовленостей.

«Будемо працювати. Я буду працювати для того, щоб, по- перше, кожен, хто полонений і ще живий, повернувся живим. Для того, щоб якомога менше загинули. І будемо працювати для того, щоб Україна була сильною і для того, щоб у нас ні­коли більше не був забутий на­род», – наголосила вона.

Того ж дня з рук Президента Надія Савченко отримала най­вищу державну відзнаку – зірку Героя України. Хоча політологи вже оцінили градус стриманості зустрічі Надії Савченко і Петра Порошенка. Член політради «Батьківщини» Андрій Павлов­ський не виключає, що вже най­ближчим часом від такої емо­ційної людини, як Надія Сав­ченко, може дістатись на горіхи усім можновладцям, в тому чис­лі й Президенту.

Президент Петро Порошенко закликав не роздмухувати дета­лі складних переговорів, аби не нагнітати дуже непросту ситуа­цію довкола звільнення Надії Савченко.

БЛИЖЧЕ ДО ТІЛА

Сьогодні Надія Савченко на­розхват. Політики та журналіс­ти воліють будь-що погрітися у променях слави вчорашньої бранки. А як же інакше? «Надя для всього світу символізує не­зламність України, силу, проти­стояння окупантам, всій амо­ральності, яка, на жаль, сьогод­ні захлеснула політику», – зая­вила лідер фракції «Батьківщи­на» у Верховній Раді Юлія Тимошенко. Хоча зустріч двох депутаток була більш ніж стри­маною, політологи вважають, що Надія Савченко наразі є най­потужнішою зброєю партії «Батьківщина». Образ Савченко створювали з поєднанням двох важливих елементів: жінки-бор­ця та одного з найзапекліших політв’язнів Володимира Путі­на. На відміну від подій п’ятирічної давності, коли Юлія Тимошенко була незаконно ув’язнена колишнім режимом Януко­вича, нинішній сценарій набув безпрецедентних масштабів ме­дійного розголосу.

Відомий український полі­тичний технолог Тарас Березо­вець на своїй сторінці у Facebook не міг стримати емоцій: «Немає видовища огиднішого, аніж те, яке сьогодні побачив світ. Як натовпи екзальтованих політиків і активістів-рятівни­ків нації, розштовхуючи один одного ліктями, з крокодилячи­ми сльозами на очах, бігли з рушничками і жмутами квітів до трапу з Надією Савченко. А потім лізли на всі телеканали, щоб заявити про свою особисту роль у її визволенні».

Справді, Надія Савченко – з тих неординарних постатей, на яких практично немає негативу. До яких склався колосальний кредит довіри. То чому б не при­сусідитись чи примазатись. Це ж у традиціях української полі­тики. Проблема в іншому: а чи не створить суспільство черго­вого ідола чи ікону, об яку зго­дом розкрає собі лоба? Може, варто згадати біблійну заповідь – не сотвори собі кумира?

Надія витримала всі психоло­гічні тортури, заготовлені і вті­лені адептами кремлівського карлика. До слова, Савченко без жодних докорів сумління при­вселюдно назвала Путіна «гни­дою». У ростовській в’язниці вона продемонструвала непере­вершені зразки мужності. Але, стверджують експерти, тепер у неї випробування значно важче – мідними трубами. Його не за­вжди витримували адекватні й розсудливі люди. Надії з її пока­ліченою психікою буде важче. Вона не зможе відмовитись від своїх принципів – різати правду- матінку. І вже артикулює вимо­ги низів, прагнення реальних змін у державі. Якщо народ заба­жає, сказала Надія Савченко під час масштабної прес-конференції, буду Президентом країни.

Українські політики хочуть бути поближче до «символу української нації». Їм будь-що кортить приручити її та змуси­ти грати за неписаними прави­лами української політики. Так чи інакше, вони вбачають у вчо­рашній полонянці фігуру, яка сприймається як моральний авторитет.

«ІДУ НА ТАРАН!»

Щойно стихли врочисті акор­ди зустрічі Надії Савченко на рідній землі, а суспільство вже прораховує її подальші кроки. Найбільше цікавить її поведін­ка як депутата Верховної Ради. Політологи вибудовують сцена­рії, яку позицію сповідуватиме сама Надія. І стосовно політич­них партнерів і по відношенню до конкурентів партії «Батьків­щина». Не виключено, що одна з найвідоміших персон україн­ського політикуму вийде на са­мостійний політичний шлях. Льотчиця навряд чи стане слі­пим знаряддям чиєїсь волі. Вона звикла до іншого – іду на таран. І хай буде, як буде!

Героєм нації її зробила війна і непереборний дух патріота. Дуже не хотілося б, аби вона зда­лася на милість політикам, які б торгували її «ореолом слави». Цей процес, на переконання по­літологів, уже реально розпочав­ся. Хоча який із неї політик – сильний чи посередній, покаже час. Звісно, їй дуже кортить бра­ти активну й послідовну участь у політичному житті країни.

Надія Савченко безперечно іншого ґатунку фігура. Уже за­раз деякі заяви Савченко вигля­дають провокаційними, тож мо­жуть мати негативні наслідки для рейтингів чинної україн­ської влади. Вона озвучила власну позицію щодо дій укра­їнської влади в Криму: мовляв, за півострів потрібно було боро­тися із зброєю в руках, а ниніш­ня українська влада так цього й не зробила. До того ж, за її сло­вами, під час революційних по­дій у 2013–2014 роках «українців декілька разів надурили».

Провідні українські політо­логи остаточно не визначились, ким стане Надія Савченко для української єдності та політич­ної системи. Одні стверджують, що цементом, інші не виключа­ють, що своєрідним перфорато­ром, який ще більше збурить суспільство. Та головне, що вона залишилась живою і повер­нулась до України. Незламна й нескорена.

05.06.2016

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини