ДОЛЮ УКРАЇНИ ВИРІШИТЬ ГОЛЛАНДІЯ?
Уже через 2 тижні в Нідерландах відбудеться референдум щодо
підтримки Угоди про асоціацію з Україною. Торік голландці ухвалили закон про консультативний
референдум, проведення якого домагалися майже 10 років. За цим законом громадяни
королівства можуть здійснювати волевиявлення з будь-якого питання, якщо зберуть
420 тис. підписів. На момент прийняття закону актуальною була ратифікація угоди
з Україною. Ця тема й потрапила під гарячу руку, стверджують аналітики.
Нинішній референдум має з’ясувати, чи підтримують Нідерланди
Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Парадокс полягає в тому, що в Нідерландах,
передусім, незадоволені політикою Брюсселя, а не справами в Україні. Угода стала
приводом, який вдалося легко розкрутити організаторам кампанії за референдум. Через
викривлення фактів та малу обізнаність з українськими реаліями в Нідерландах зібрати
необхідну кількість підписів було дуже просто. Парадокс ще й у тому, що багато
нідерландців взагалі або не знають про референдум, або не визначилися з власною
позицією. Їх рішення щодо участі може серйозно вплинути на результат.
Які наслідки може мати волевиявлення, якщо голландці скажуть
«ні»? Думки політиків та експертів кардинально різняться. Президент Єврокомісії
Жан-Клод Юнкер попередив, що голосування «проти» може «відкрити двері для великої
континентальної кризи», щоправда, жодних аргументів щодо масштабів кризи не навів.
У нас також були популярними ідеї про референдум з приводу вступу
України до НАТО та підписання асоціації з ЄС. Нідерланди – демократична країна,
там можливі ініціативи щодо проведення референдумів з будь-яких питань, це абсолютно
відкрита процедура. Експерти переконують: треба радіти, що 400 тис. голландців
знають, що таке Україна, що з нею підписано угоду про асоціацію і що її ратифіковано
обома палатами голландського парламенту.
Але якщо проти ратифікації проголосує більшість населення, то
політичні лідери не зможуть проігнорувати результат.
Хоча офіційна влада Нідерландів висловилася ствердно на користь
України, змінився контекст. Проблеми, з якими стикається ЄС, загострюються. Існують
протиріччя, нагнітаються істерія і ксенофобія, і на цьому тлі з’являються рухи,
можливо, політичні партії, які спекулюють на питаннях біженців, співпраці з країнами-сусідами,
зокрема з Україною. ЄС наразі переживає не найкращі часи, й подібні настрої серед
європейських громадян – цілком закономірний підсумок.
ВАДИМ КАРАСЬОВ, ДИРЕКТОР ІНСТИТУТУ ГЛОБАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ:
«Прямих наслідків для України не буде. Але власне процес євроінтеграції
для нашої країни в перспективі проходитиме складніше. Безвізового режиму це не
торкнеться, бо це окрема тема. Однак це сигнал, що інтеграція в ЄС, так само як
інтенсифікація зв’язків у рамках вільної торгівлі й асоціації з ЄС ускладняться».
ДО ЩАСТЯ ПОКИ НЕ ДОРОСЛИ
У середині березня соціологи Колумбійського університету США
під егідою ООН оприлюднили четвертий звіт, у якому порівняли 157 країн за низкою
показників. Кожну державу розглядали з погляду благополуччя і задоволеності рівнем
життя громадян. Оцінка виносилась за рівнем ВВП на душу населення при паритеті
купівельної спроможності, показниками соціальної підтримки, персональної свободи,
щедрості і філантропії, очікуваної тривалості життя при народженні, наявності причин
для радості чи смутку. Публікацію приурочили до Всесвітнього дня щастя, що відзначався
20 березня.
Україна втратила в рейтингу щасливих країн 12 позицій. У попередніх
доповідях наша держава посідала 111-те місце, нині закріпилась на 123-му. Дослідження
ґрунтується на змінах в оцінюванні рівня життя, що відбулися з 2005–2007 років до
початку глобального економічного падіння впродовж 2013–2015 років. Україна потрапила
до десятки країн, де рівень щастя у зазначений період не тільки не зростав, а й
знижувався швидше за інших. Сусідство нам склали Греція, Італія, Іспанія, Венесуела,
Ботсвана.
Найщасливішою країною соціологи визнали Данію. Вона потіснила
на друге місце минулорічного лідера – Швейцарію. До десятки щасливців потрапили
Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Канада, Нідерланди, Нова Зеландія, Австралія, Швеція.
У кінці рейтингової таблиці – Бурунді, Сирія, Того, Афганістан
і Бенін.
Як запевняють автори доповіді, рівень щастя населення не завжди
відповідає рівню життя в державі. Ситуацію слід аналізувати в контексті економічних,
соціальних та природних факторів. Чим менше показники соціальної нерівності в країні,
тим її жителі загалом щасливіші, стверджують експерти. Тож українцям нарікати,
що їх посунули до низки африканських країн у списку щасливих, не варто. Від чого
українцям почуватися щасливими? В країні йде війна, більше мільйона вимушених переселенців,
безробіття, постійне, офіційно анонсоване підвищення цін на комуналку, не менш
постійне, але повзуче та приховане підвищення цін на товари загального вжитку. Не
дивно, що радіти особливо нічому.
Василь ЮРЧИШИН, директор економічних програм Центру Разумкова:
«Звичайно, в кожному рейтингу присутня доля суб’єктивізму, але
проблема не в тому, що в якомусь окремо взятому списку Україна розташувалась ближче
до кінця. Наша країна традиційно посідає низькі місця в рейтингах, і більшість
таких оцінок цілком справедлива. Та при цьому слід враховувати, по-перше, воєнний
конфлікт, який не дозволяє нам зосередитись на інших сферах. По-друге, спрацьовує
інерція: міжнародні експерти та рейтингові агенції звикли сприймати нашу країну
досить скептично. Тим не менш, сьогодні в нас є всі підстави очікувати позитивних
змін. Потенціал нашої країни, про який ще минулого року можна було говорити тільки
гіпотетично, нині стає цілком реальним. Для поліпшення показників Україні потрібно
докласти значних зусиль в реалізації реформ і боротьби з корупцією, оскільки «дрібні
кроки» не принесуть відчутних результатів».
01.04.2016
|