ПОДАТКИ НА ВИДАТКИ

На початку березня до по­рядку денного Верховної Ради України включили законопроект, що має по­передню назву «Про ну­льову декларацію». Його автори Юрій Луценко та Олександр Кірш пропону­ють зобов’язати всіх по­внолітніх громадян звіту­вати перед Державною фіскальною службою не тільки про свої доходи, а й про витрати. Якщо ж з’ясується, що громадяни витрачають більше, ніж заробляють, доведеться аргументувати «прозо­рість чесно заробленого». Не зможуть довести – бу­дуть сплачувати податки.

На практиці, за задумом ав­торів законопроекту, це буде виглядати так: кожен українець має особисто за­повнити, принести або надіслати поштою до ДФС так звану нульо­ву декларацію, де вказати, чим володіє: бізнес, нерухомість, зем­ля, транспорт, коштовності і на­віть вміст гаманця. Ці дані бу­дуть прийняті як певна «точка відліку». А вже з наступного звіт­ного року треба буде показати по­датківцям усі доходи, навіть по­дарунки, а заразом підтвердити сплачені з них податки. Та голо­вне – фіскальну службу цікавити­ме, як людина розпорядилась на­житим статком. Якщо раптом ви­трати перевищать доходи, байду­же на яку величину, доведеться сплатити 21% від суми переви­щення плюс 22% – єдиний соці­альний внесок. Відтепер, ствер­джує Юрій Луценко, ніхто не змо­же посилатись, що позичив гроші у тещі або знайшов гаманця з американською валютою просто на вулиці.

Реалізація закону поверне ті­ньові гроші в економіку, напо­внить додаткові доходи до держ­бюджету і навіть поліпшить ін­вестиційний клімат, перекону­ють автори «нульової деклара­ції». Звісно, за умови, що законо­проект вчасно розглянуть народ­ні депутати.

Однак самі парламентарі сум­ніваються, що закон ухвалять без поправок. На переконання глави профільного Комітету ВР Ніни Южаніної, документ надміру де­кларативний. Він не передбачає чітких термінів його виконання, а також жорсткої відповідаль­ності за неналежну інформацію до органів ДФС. Комітет готує свій варіант законопроекту. Оби­два варіанти розглядатимуть у другій половині поточного року, після обговорення з громадськіс­тю. А впроваджуватись закон буде у кілька етапів. Автори пла­нують «випробувати» його на державних службовцях, потім – на представниках бізнесу, і в останню чергу – на пересічних громадянах. При цьому з перелі­ку вилучать непрацюючих пенсіонерів.

Експерти мають великий сум­нів, що бізнес почне дотримува­тись закону та прозоро сплачува­ти податки. Відтак фіскали, стверджує економіст Віктор Ли­сицький, «реально зможуть тряс­ти лише дрібних «крамарів» і про­стих громадян, аби з’ясувати, звідки у них «зайві» гроші».

БРЮССЕЛЬСЬКІ КАНІКУЛИ

Україна не наблизила­ся до безвізового ре­жиму, на відміну від Грузії. Брюссель нага­дав Києву про антикорупцій­ні зобов’язання і запуск сис­теми електронного деклару­вання. Експерти вбачають у відтермінуванні рішення по Україні тим, що ЄС не впев­нений, що Київ достатньо протидіє корупції.

Народний депутат України Сергій Лещенко після спілку­вання з групою європейських дипломатів у Брюсселі пові­домив, що Україна не викона­ла всіх рекомендацій ЄС для того, аби безвізовий режим почав діяти найближчим ча­сом. Перші особи Української держави неодноразово заяв­ляли про виконання Украї­ною всіх «безвізових» реко­мендацій ЄС, проте європей­ські партнери не тільки за­кликають Київ посилити бо­ротьбу із системною корупці­єю, а й вказують на недоліки нових антикорупційних зако­нів. Приміром, закон про електронне декларування не відповідає вимогам Європей­ського Союзу.

Вітчизняні аналітики ка­жуть, що «стоп-кран» у потязі до ЄС натиснули українські політики: не можна домовля­тись про стратегію з країною, де Уряд втратив підтримку парламентської більшості і довіру народу. І хоча ЄС не сказав категоричного «ні» безвізовому режиму з Украї­ною, дзвінок пролунав надто тривожний. Київ має впро­довж двох-трьох тижнів сформувати нову коаліцію, новий Уряд технократів, а пізніше продемонструвати реальні кроки боротьби з корупцією.

До слова, в Грузії пакет ухва­лених законів і виконаних ре­комендацій був набагато ширший від того, чого вима­гали від України. Однак Гру­зія відрапортувала: вимоги виконані, а Київ своєю нері­шучою поведінкою повернув розгляд питання «на круги своя». Тож і не встигли на один потяг з грузинами. Ви­ходить, що відмахнулись від безвізового режиму, а жест доброї волі до українського суспільства відхилили. Після Майдану в Європейському Союзі вважали, що Україна заслужила на такий вияв по­ваги. Але нині очікування безвізового режиму подібні до гонитви за небокраєм, який щоразу віддаляється.

•   ІЗ ПЕРШИХ ВУСТ