ЕТАП ЗА ЕТАПОМ
Від 1 березня стартував черговий етап підвищення тарифів на
електроенергію для населення. Та це не єдине «покращення» для українців. З початком
весни зросли акцизи на алкоголь.
Якщо «алкогольна» тематика зачіпає окремі категорії громадян,
то підвищення тарифів на світло – всіх без винятку. Глибоке занепокоєння викликає
і той факт, що березневе підвищення – не останнє. Нас очікують ще два, якщо переживемо
нинішнє. Нагадаємо, що перший етап підвищення припав на 1 квітня 2015 року, другий
– 1 вересня того ж року. Нинішнє підвищення, з 1 березня 2016 року, є третім за
рахунком. Наступне подорожчання заплановане на 1 вересня 2016 року, а останнє
– з 1 березня 2017 року. В усякому разі, Уряд запланував підвищення тарифів у п’ять
спроб, аж до економічно обґрунтованого. Хоча саме про економічне обґрунтування
в Уряді не згадують. Таку інформацію можна побачити в оцінках незалежних експертів.
Економічний оглядач Юрій Гаврилечко стверджує, що комунальні тарифи загалом в Україні
в десятки, а може, й сотні разів вищі від ринкової вартості. Однак точно сказати,
скільки українці переплачують, не можна, оскільки в країні відсутній ринок послуг
ЖКГ. Тож скільки має коштувати кіловат-година електроенергії, достеменно не знає
ніхто. Чиновники посилаються виключно на вимоги МФВ у нестримному бажанні отримати
черговий транш.
Чи обмежаться апетити енергетиків п’ятьма етапами тарифних змін,
в Уряді не повідомляють. Нинішнє підвищення тарифів на електроенергію на 25% заганяє
споживачів електроенергії на межу енергетичної скрути. Люди змушені обмежувати
себе в користуванні найнеобхіднішими електроприладами. Експерти прогнозують, що
люди в селі перестануть пекти хліб в електричних духовках, діти ходитимуть до школи
в зім’ятому одязі, а телевізор будуть дивитися в жорстко відведений час. Навіть
холодильники чи морозильні камери для багатьох стануть недоступними.
Люди будуть пристосовуватися до чергового «покращення», хто
як зможе. Не виключено, що зросте невраховане безоплатне споживання електроенергії,
оскільки всі ресурси економії уже використані під час попередніх етапів здорожчання.
Те саме можна сказати і про підвищення ставок на алкогольну продукцію.
Зростання акцизів допоможе державі зібрати додаткові бюджетні кошти, однак паралельно
спровокує тіньову торгівлю цією продукцією.
СЕРГІЙ ДЯЧЕНКО, ЕКСПЕРТ З ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:
«Якщо тарифи й далі будуть підвищуватися такими темпами, споживачі
можуть опинитися на межі «енергобідності». Є такий термін у енергетиків, коли люди
не можуть дозволити собі споживати необхідну кількість електроенергії. Якщо чесно,
мені важко уявити, якою буде реакція населення, якими будуть наслідки».
УСІ – НА БОРОТЬБУ З БІДНІСТЮ
Кабінет Міністрів України на своєму засіданні схвалив стратегію
подолання бідності до 2020 року. За словами міністра соціальної політики Павла
Розенка, реалізація стратегії дозволить упродовж 4 наступних років знизити число
бідних удвічі. Про те, який відсоток бідняків в Україні існує на сьогодні, на засіданні
Уряду не йшлося. Очільник соціального відомства заявив: «Ми абсолютно чітко фіксуємо
основні напрями діяльності Уряду України, спрямовані на подолання бідності в країні.
Усі ці заходи мають завершитися у 2020 році виконанням певних показників». І навіть
назвав конкретні цифри: рівень бідності знизиться з 28 до 15%.
Особливо турбує міністра таке аномальне явище, як рівень бідності
серед працюючих. Для розвинутих країн це абсолютно неприйнятно. Тож якщо вдасться
виконати цю програму, рівень бідності серед цієї категорії населення знизиться
з 18 до 11%.
У Міністерстві соцполітики переконані, що згадана стратегія допоможе
істотно знизити відсоток безробіття – до 9%. Водночас, стверджують чиновники, збільшиться
адресність надання соціальної допомоги. «Плануємо, що частка бідного населення,
яке буде охоплене програмами соціального захисту, зросте приблизно з 55 до 65%
протягом 5 років», – наголошують в Уряді. Там покладаються на міжнародний досвід
подолання бідності. Потрібно, кажуть урядовці, активніше використовувати заходи
соціально-економічної підтримки.
Профспілкові лідери детально проаналізували задекларовану стратегію.
Вони, звісно, погоджуються, що національна економіка і суспільні відносини потребують
негайного і докорінного реформування, причому абсолютно реального, а не популістського.
Однак до стратегії подолання бідності у профспілок є кілька запитань. Зокрема,
як швидко будуть скорочуватись масштаби та глибина бідності, передусім серед працюючих
українців? Наскільки динамічно зростатиме кількість легально працюючих? Якими темпами
скорочуватиметься розрив в оплаті праці на українських підприємствах та в установах?
Як щорічно змінюватиметься міжнародний рейтинг України за індексом людського розвитку?
Сергій КОНДРЮК, заступник Голови Федерації профспілок України:
«З одного боку, слід вітати, що Уряд на чолі з Прем’єром уперше
взявся за соціальні завдання та визначився щодо стратегії боротьби з бідністю.
Цього профспілки домагались із перших днів прем’єрства А. Яценюка.
З іншого, шокує цинізм, вбраний у красиві слова. Немає віри цьому
Уряду і його обіцянкам, бо ключовою проблемою є генерування бідності не безробітними,
хворими та каліками, а серед легально працюючих громадян. Антиекономічна і, по суті,
антидержавницька політика «дешевої робочої сили» робить бідність і злиденність
неминучими, на голці житлових субсидій скоро будуть сидіти всі українські родини.
В Україні поширюються специфічні види бідності: медична, енергетична, житлова, освітня,
культурна, негатив від яких примножується продуктовою бідність. Тільки кардинальне
підвищення зарплат в легальній економіці дозволить вирватись з прірви злиденності.
Це не потреба часу, це ультиматум соціуму й економіки!»
12.03.2016
|