СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ: ЯКА ВОНА В УКРАЇНІ?
Урядові реформи «жорсткої» економії 2014–2015 років – заморожування
розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати, збільшення грошового розриву
між розмірами базового тарифного розряду ЄТС та мінімальної заробітної плати,
високий рівень інфляції призвели до падіння реальної зарплати у зазначений період
на 23,3%, збільшення утричі заборгованості з виплати зарплати у 2014-му і на
42,5% у 2015 році.
Падіння внутрішнього попиту призвело до падіння економіки і,
як наслідок, – скорочення доходів бюджету. Далі – по спіралі. Доходи бюджету залежать
від фінансових ресурсів усіх секторів економіки, обсягів промислового виробництва.
Частка оплати праці у структурі ВВП суттєво відстає, а частка
податків на виробництво та імпорт перевищує аналогічний показник країн ЄС.
Загострення соціально-економічних проблем, що нині досягло катастрофічних
темпів, підриває не лише стабільність у суспільстві, а й стає загрозою майбутньому
України як успішної країни з ефективною економікою та високими стандартами життя.
Негативні тенденції в економіці, відсутність комплексної ефективної
державної політики та соціальні зрушення створили катастрофічну ситуацію на ринку
праці.
Спостерігається дисбаланс між попитом та пропозицією робочої
сили: на ринку праці найбільш востребуваними є працівники робітничих професій,
тоді як серед безробітних значну частку становлять фахівці із вищою освітою. Однією
із найгостріших соціально-економічних проблем в Україні є безробіття молоді (осіб
у віці 16–35 років), рівень якого сягнув понад 20%, тобто кожна п’ята молода людина
не має роботи.
Україна продовжує стрімко втрачати працівників у формальному
секторі, структура розподілу населення свідчить про зневіреність українців в офіційному
працевлаштуванні. Так, середньооблікова кількість штатних працівників становить
лише 7,9 млн осіб, чисельність пенсіонерів – 12,2 млн, студентів – 1,7 млн, безробітних
– 1,6 млн осіб і близько 6 млн працездатних українців сьогодні працюють за кордоном.
Крім того, понад 8 млн українців так чи інакше зайняті у тіньовому секторі економіки.
Протягом 2014–2015 років у 2,8 раза підвищилися тарифи на електроенергію,
у 6 разів – ціни на природний газ, тарифи на опалення – у середньому на 71%, у
2,8 раза – тарифи на гарячу воду та в 1,4 раза – тарифи на холодну воду. Однак
ці підвищення не є граничними. Так, протягом 2016– 2017 років тарифи на електроенергію
зростатимуть ще і ще.
У 2016 рік Україна увійшла з рекордним зростанням інфляції за
останні 15 років (у 2015-му рівень інфляції сягнув 143,3%).
Людина, яка отримує трудовий дохід у вигляді заробітної плати,
і роботодавець перебувають у нерівних умовах, оскільки працівник платить податок
зі всього доходу, у тому числі необхідного для прожиткового мінімуму та відтворення
робочої сили, а роботодавець – тільки з прибутку, тобто з доходу, зменшеного на
собівартість продукції.
Департамент захисту соціально-економічних прав апарату ФПУ
ДО ДНЯ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ
Одним із ключових принципів соціальної справедливості є звільнення
від оподаткування тієї суми доходу, що необхідна людині для забезпечення мінімальних
матеріальних потреб. Неоподаткований мінімум – фундаментальна основа справедливої
податкової системи має дорівнювати прожитковому мінімуму для працездатних осіб,
визначеному відповідно до законодавства.
ОФІЦІЙНО
ЗАЯВА З НАГОДИ ВІДЗНАЧЕННЯ ДНЯ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ
Прагнення до справедливості завжди було одним із головних орієнтирів
соціального прогресу.
П’ятий рік поспіль 20 лютого в Україні відзначається День соціальної
справедливості, запроваджений за ініціативою ФПУ Указом Президента у 2011 році.
Революція Гідності та боротьба за свободу України створили нову
українську ідею – ідею гідності, свободи і справедливого майбутнього.
Громадяни України довели і продовжують у надтяжких умовах щоденно
доводити, що саме гідність є базовою складовою характеру українського народу.
Скорочення бідності та посилення соціальної єдності, впровадження
в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у
світі задекларовано у стратегічних програмних документах країни – Стратегії сталого
розвитку «Україна–2020» та Угоді про Асоціацію між Україною та ЄС.
Проте глобальною проблемою залишається відсутність комплексного
стратегічного бачення державної соціальної політики, перспективних соціальних «маяків»
та векторів соціального руху.
Розпочаті Урядом реформи не дають бажаних результатів щодо покращення
життя і добробуту людей. Натомість маємо зростаючу соціально-економічну нерівність
і поширення бідності у суспільстві, погіршення умов існування більшості населення,
очевидну відсутність справедливості в політиці перерозподілу доходів.
Розміри основних державних соціальних стандартів та гарантій
– мінімальної зарплати, прожиткового мінімуму, мінімальної пенсії за віком сьогодні
більш ніж удвічі менші, ніж мають бути згідно з чинним законодавством.
У 2015 році в умовах катастрофічного підвищення цін і тарифів
на основні соціально значущі товари та життєво необхідні послуги (1,4–6 разів)
відбулося падіння купівельної спроможності мінімальної заробітної плати щодо придбання
цих товарів та послуг майже наполовину. На 20,1% впала реальна заробітна плата.
Збільшуються розміри заборгованості з виплати заробітної плати
– у 2015 році вони зросли з 1,3 до 1,9 млрд грн. Протягом останніх двох років країна
втратила 2 мільйони робочих місць.
Це породжує невпевненість громадян у завтрашньому дні та посилює
зростання соціальної напруги у суспільстві.
Відповідно до висновків Національної доповіді «Цілі Розвитку
Тисячоліття. Україна. 2000–2015» проблема бідності залишається актуальною: за критерієм
фактичного прожиткового мінімуму у 2015 році рівень бідності зріс до 32%, кожен
п’ятий працюючий на сьогодні є бідним.
Викорінення бідності, боротьба з нерівністю та захист прав кожної
людини є головними орієнтирами Цілей сталого розвитку (2015–2030), затверджених
на Саміті ООН у вересні 2015 року.
Підтримуючи принципи соціальної справедливості, профспілки докладають
максимум зусиль для розбудови України як соціальної держави, спонукання діяльності
Уряду на загальне благо, утвердження в суспільстві соціальної злагоди, реального
поліпшення рівня життя громадян.
Федерація профспілок України як найбільш представницьке профспілкове
об’єднання виступає категорично проти Урядової політики жорсткої економії, за яку
вимушені розплачуватися пересічні громадяни, проти масових порушень трудових і
соціально-економічних прав працівників.
Профспілки домагаються від Уряду, об’єднань роботодавців, політичних
партій об’єктивного аналізу причин кризи, осмислення її глибини та масштабів, зваженої
оцінки резервів і раціонального використання їх задля економічного зростання та
підвищення рівня життя населення.
Тільки широкомасштабне і стійке економічне зростання є передумовою
забезпечення соціального розвитку та справедливості в суспільстві. Працююча людина
має забезпечити своєю працею достатній рівень життя для себе та своєї сім’ї і не
бути залежною від допомоги держави.
Профспілки заявляють про свою готовність до активного та ефективного
соціального діалогу та взаємодії з усіма зацікавленими сторонами для затвердження
прав людини праці, зростання добробуту населення, реального становлення соціально
відповідального бізнесу як важливої складової соціально-економічної політики держави.
Відповідно до норм ратифікованої Україною Конвенції МОП №
117 вся політика має передусім спрямовуватися на досягнення добробуту й розвитку
населення.
Федерація профспілок України закликає Президента України, Верховну
Раду України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої
влади, роботодавців та підприємців, громадські організації спрямовувати спільні
зусилля на забезпечення соціальної справедливості у суспільстві на основі поваги
до прав та законних інтересів громадян, підвищення рівня життя населення, соціальної
стабільності в державі, забезпечення кожній людині гідних умов існування та ефективного
соціального захисту.
27.02.2016
|