УКРАЇНА НА ПОРОЗІ ЗИМИ

Сезон–2015/2016 буде одним із найскладніших за всю іс­торію незалежної України. По-перше, військові дії на сході України не припиняються, по-друге – інфраструктура, зо­крема залізничне сполучення між регіонами, зруйнована, а по-третє – у держави бракує коштів, аби закупити енер­гоносії. Про це заявляють незалежні експерти. Тим часом урядовці запевняють, що країна практично готова до зими. За умови, якщо вона буде такою ж милостивою до нас, як і минулоріч. А на який сценарій розраховувати пересічним українцям? До аналізу «Профспілкові вісті» долучили дум­ки аналітиків енергетичного ринку.

НА ЧИЄМУ БОЦІ ВОЮВАТИМЕ «ГЕНЕРАЛ МОРОЗ»?

Опалювальний сезон старту­вав раніше, ніж передбачали в уряді. З’ясувалося, що країна «мінімально» готова до його сталого проходження. А що ж буде, коли настануть справжні холоди? Щодо цього думки екс­пертів діаметрально різняться. Одні виписують оптимістичні сценарії, інші схиляються до думки, що Україна перебуває на порозі енергетичного колапсу. Якщо його й вдасться уникнути, то лишень через теплу зиму. Драматизувати ситуацію не ра­дять. Україна переживе зиму, як пережила її у дев’яностих, але дефіцит відчує кожен. До такої оцінки спонукає невизначеність запасів не лише газу, а й вугіл­ля. Про це задовго до початку опалювального сезону поперед­жала Європейська комісія, яка розробляла план дій під час осінньо-зимового періоду, од­нак її висновки, м’яко кажучи, в уряді проігнорували. Тож ризи­ки замерзнути взимку у власних оселях зберігаються.

Оптимісти сподіваються уникнути ризику за допомогою «зимового пакета», який уже дає певні результати з накопиченням запасів газу, і готовності єв­ропейської спільно­ти допомагати Україні як у відно­синах із Росією, так і з реверсом газу з Європи.

Деякі експерти вважають резуль­тати підготовки до зими вищими за очікувані. Адже минулоріч країна зустрічала зиму з нижчими обсягами за­пасів газу. Хоча ниніш­ніх може забракнути.

За нормальних умов, якщо ми хочемо пройти опалюваль­ний сезон без збоїв, без віялових відключень, без зменшення нор­мативної температури, Україна потребувала б 23 мільярди кубо­метрів газу. Зрозуміло, що зараз відбулося скорочення споживан­ня газу на 20%. За офіційними даними, у сховищах наразі збері­гається близько 16 мільярдів ку­бометрів газу. Щонайменше 4–6 млрд куб. м може не вистачити.

Зі свого боку, міністр енерге­тики Володимир Демчишин не бачить передумов для віялових відключень чи перебоїв в енерго­системі взимку. Оскільки, за його інформацією, більш як по­ловину електроенергії виробля­ють атомні електростанції, те­плові – лише чверть, і на цьому тлі він констатує «певне переви­робництво електроенергії». Що ж до вугілля, то 70% від потреби України – це сировина газової групи, яку видобувають не в зоні АТО. Ще майже третина вугілля – антрацитове, яке завозять із Південно-Афри­канської Республі­ки, із зони бойових дій, і лише незначну кількість – із Росії. Мі­ністр налаштований дово­лі оптимістично і сподіва­ється, що цього сезону Україна обійдеться без російського газу. Та навіть якщо не цієї зими, на­ступної – точно, переконує уря­довець. Хоча й не виключає, що комфорт в оселях залежатиме від того, чи накриють екстре­мальні холоди Європу і чи зва­житься Росія на ескалацію кон­флікту на сході.

ТЕПЛО НА ВІТЕР

Несподівано нинішнього опа­лювального сезону крайнім ви­явилось теплокомуненерго, по­трапивши під гарячу руку Арсе­нія Яценюка. На його думку, компанія «зацікавлена в тому, аби спалити якомога більше газу й виставити якомога вищий ра­хунок». Звинувативши теплови­ків у вкрай неощадливому вико­ристанні блакитного палива, уряд запропонував знизити до­пустиму температуру житлових приміщень в опалювальний се­зон до 16 градусів за Цельсієм. Прем’єр-міністр наполягає саме на такій нормі, аби не опалюва­ти повітря за наші гроші. В уряді навіть створили робочу групу, яка має розробити механізм прив’язки рахунків за опалення до температури повітря надворі. Як саме відбуватиметься таке «регулювання», чиновники не розголошують, однак кинули­ся виконувати вказівку очіль­ника Кабміну. Він десь підгле­дів, що люди відчиняють ква­тирки посеред зими. Отже, вва­жає він, це не елементарне про­вітрювання. Напевне, батареї червоні від високої температу­ри. Знали б урядовці, що лю­дям доводиться наливати гаря­чу воду в пластикові пляшки, аби в такий спосіб зігрітися. Воду, звісно, доводиться піді­грівати на газовій плиті, бо з крана тече така ж тепла, як і ба­тареї у більшості осель.

Та погляньмо на проблему з другого боку. Якщо уряд во­льовим рішенням вдасться до зниження норми до 16 граду­сів, це означатиме, що темпе­ратура в помешканнях не буде дотягувати навіть до цієї норми. Голова парламент­ського комітету з питань охо­рони здоров’я лікар Ольга Бо­гомолець упевнена в цьому на 100%. Адже, за її словами, стан вікон і дверей та уте­плення будинків аж ніяк не сприяють утриманню тепла.

До чого призведе така еко­номія? До зростання захворю­ваності на запалення легенів, бронхіти, вірусні інфекції, пі­єлонефрити. Медики прогно­зують, що така економія може призвести до переповнення опікових центрів, адже люди будуть змушені обігрівати квартири електричними при­ладами. Занепокоєна й по­жежна служба, бо в осінньо- зимовий період і так збільшу­ється кількість пожеж, а якщо люди масово почнуть корис­туватись електричними обі­грівачами, то ситуація може вийти з-під контролю.

Допоки немає чітких висно­вків та рекомендацій урядової робочої групи, однак медики вимагають пояснень, як вимі­рюватиметься температура. Адже рівень температури в помешканні залежить від міс­ця її вимірювання. Біля підло­ги чи під стелею температура різнитиметься. Де заманеться чиновникам її контролювати, хотілося б знати заздалегідь. Хоча лікарі недарма б’ють на сполох: 16 градусів – це далеко не фізіологічна норма.

От і виходить, що чергова ініціатива уряду спрямована проти людей. Адже населення платитиме за холод за оновле­ними високими тарифами.

І ще на одну проблему ста­не більше: системи опалення не пристосовані до штучного зниження температури, і це може призвести до аварій на тепломережах.

Натомість у країнах Євро­пи практика економити на опаленні не нова. У Великій Британії, Німеччині та Фран­ції централізоване опалення у звичному для українців розу­мінні відсутнє. Приміром, у Великій Британії температу­ра 16–18°С вважається нор­мальною і підтримується взимку у п’яти мільйонах бу­динків Королівства.

МОРКВА ЗАМІСТЬ ПАЛИЦІ

Ніхто не проти, що доведеть­ся економити. Просто населен­ня поки що не бачить стимулів до ощадливого використання тепла. Кабінет Міністрів стиму­лював споживачів до економії лише підвищенням тарифів та відшкодуванням частини тіла кредиту на заміну газових кот­лів на твердопаливні. Однак цих заходів замало, аби говори­ти про повну відмову від росій­ського газу нехай не нинішньо­го, то наступного опалювально­го сезону. Експерти переконані, що потрібні додаткові й розум­ні стимули запроваджувати енергоощадні технології. Діяти за принципом – замість палиці у вигляді ціни запропонувати моркву чи пряник – помірні кредити на енергоефективні технології. Аби пересічний гро­мадянин мав змогу реально утеплити своє помешкання: по­міняти вікна чи замінити ко­тел. Чому уряд не запроваджує спрощену й здешевлену проце­дуру надання таких кредитів, аналітики поки що не мають єдиної думки.

Більшість експертів переко­нана, що за поміркованої енер­гоощадної політики Україна спроможна впродовж трьох- п’яти років скоротити енергоспоживання удвічі. Загалом політика уряду має бути гнуч­кішою. Ще на початку ниніш­нього року експерти поперед­жали, що уряд запізнюється з підготовкою до опалювально­го сезону, підмінивши реальні дії постами в соціальних мере­жах. Складається враження, що посадовці нічим не займа­ються, окрім як записами на сторінках у соціальних мере­жах. Можливо, тому їм бракує часу на конкретні дії.

Уряд не втомлюється повто­рювати, якої економії вже вда­лося досягти. Вихваляється, що Україна скоротила споживан­ня газу приблизно на 20%. І це подають як результат заходів з енергозбереження, запропоно­ваних урядом. На жаль, у цих 20% левова частка припадає на скорочення обсягів промисло­вого виробництва. Достатньо подивитися, наскільки скоро­тилися обсяги виробництва мі­неральних добрив, для яких газ є сировиною. Чи проаналізува­ти, наскільки скоротилися об­сяги виробництва металу та металопродукції, аби переко­натися, що майже жодних захо­дів з енергозбереження не було реалізовано. Стверджувати, що скорочення енергоспоживання – результат системної політики уряду, неправильно.

Підвищити енергетичну ефективність можна не тільки вкладаючи гроші в нове облад­нання, а й проведенням енер­гетичного аудиту для визна­чення больових точок, де енер­гія та паливо витрачаються не­ефективно. Для цього потрібні ресурси у вигляді чиновників, експертів, орендованого об­ладнання. Тільки в Україні такі заходи вперто ігнорують. Значно простіше й швидше од­ним розчерком пера підвищи­ти тарифи для населення.

Ощадливі німці економно ставляться до витрат те­пла. У Берліні, приміром, у всіх квартирах стоять лі­чильники, а більшість будинків отри­мують тепло від невеликих котелень. Зазвичай котли встановлюють на да­хах будинків. Так от, більшість меш­канців країни, аби не платити забага­то, самі просять встановити на лі­чильнику тепла позначку +16. А щоб не змерзнути, німці вночі користу­ються електричними простирадлами, які вмикаються і вимикаються авто­матично. У середньому взимку за квартиру в 60 кв. м родина сплачує 50 євро на місяць. Щоправда, мінімаль­на зарплата у німців – 3310 євро. Зага­лом витрати на «комуналку» там не перевищують 15% доходів. В Україні цей показник іноді сягає 50% і вище.