СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Збережемо перлину столиці разом!

Останні вісім місяців вида­лися не з легких для Міжна­родного центру культури та мистецтв профспілок Украї­ни і колективу його праців­ників. Із 2 грудня 2013-го фактично всі приміщення Жовтневого палацу слугува­ли прихистком для мітингу­вальників, які брали участь у Євромайдані. Від двох до чотирьох тисяч євромайда­нівців постійно мешкали у будівлі. У його стінах протес­тувальники грілися, харчу­валися, одержували медич­ну допомогу, відпочивали. А вже 18–20 лютого, у найкри­вавіші дні Революції Гіднос­ті, у Жовтневому палаці з’явилися інші «квартиран­ти» – кілька днів будівля була захоплена силовиками. Після звільнення мітингу­вальники знову повернули­ся до МЦКМ, і, хоча револю­ція давно скінчилася, меш­кають там дотепер. У свою чергу, Жовтневий палац фактично лишився без кон­цертів, і як наслідок – без глядачів, приміщення – без орендаторів, гуртки самоді­яльності – без можливості для подальшого існування у стінах палацу. Відтак праців­ники МЦКМ змушені йти у відпустку за власний раху­нок, переходити на непо­вний робочий тиждень і на­віть день, їм уже два місяці поспіль не виплачується за­робітна плата. Катастрофіч­ний брак коштів фактично поставив Жовтневий палац із його колективом на межу виживання. Наразі подаль­ша доля архітектурної та культурної перлини столиці – Жовтневого палацу зали­шається під великим питан­ням. Що відбувається у сті­нах МЦКМ та як у таких умо­вах працює його колектив, «ПВ» побачили на власні очі.

Цю чудову будівлю у центрі Києва знає кожен. Колишній Жовтневий па­лац культури, а нині – Міжнародний центр куль­тури і мистецтв – справ­жній шедевр архітектури, що його спроектував у ми­нулому столітті всесвітньовiдомий Вікентій Беретті. МЦКМ з упевне­ністю можна назвати невід’ємною складовою ар­хітектурного ансамблю центру столиці, його візи­тівкою. У роки Великої Ві­тчизняної війни примі­щення зазнало значного руйнування. Його відбудо­ва стала насправді всена­родною справою. Разом з тисячами про­стих робітників, студентів і лю­дей різних про­фесій тут мож­на було побачи­ти видатних ді­ячів культури та мистецтва Максима Риль­ського, Володи­мира Сосюру, Андрія Малишка, Наталію Ужвій, Гната Юру та бага­тьох інших. А з 1957 року Жовтневий палац культу­ри гостинно відчинив две­рі для відвідувачів. Відто­ді понад 40 мільйонів гля­дачів побували на різнома­нітних культурно-мис­тецьких заходах палацу.

Новітня історія Жов­тневого палацу пов’язана з буремними подіями Рево­люції Гідності, що сколих­нула Київ та всю Україну наприкінці 2013-го – на по­чатку 2014 років. Те, що Жовтневий палац не зали­шився осторонь револю­ційних подій, бачимо вже на підступах до нього. На­мети, барикади, гори розі­браної бруківки та автомо­більних шин, розбиті ліх­тарі ще й досі «доповню­ють» архітектурний ан­самбль Інститутської, 1, де розташований МЦКМ. Прострелені колони та ві­кна біля центрального вхо­ду мимоволі занурюють спогадами у той моторош­ний день 20 лютого, коли снайпери розстрілювали беззбройних активістів Єв­ромайдану. Своєрідну екс­курсію приміщеннями Жовтневого палацу для «ПВ» провів начальник служби пожежної охорони Григорій Озеров. Пригаду­єте відому фразу Костян­тина Станіславського, що «театр починається з ві­шалки»? Тобто все дійство починається з того момен­ту, коли людина пересту­пає поріг театру. Так от: у Жовтневому палаці діста­лося й гардеробній, де на­віть гачки для одягу повід­ламували. Всередині пала­цу майже не лишилося ці­лих меблів, зламані двері, розбите скло, на стінах – сліди від снай­перських куль, а у частині при­міщень і досі проживають так звані «рево­люціонери». Вберегти від гостей вдалося хіба що кон­цертний зал, чому керівни­цтво МЦКМ неабияк радіє.

«З 2 грудня 2013 року і до цього часу в будівлі МЦКМ перебувають сто­ронні люди, що створює незручності та унемож­ливлює виконання Цен­тром своїх завдань, – роз­повідає в.о. директора МЦКМ профспілок Олег Плеванюк. – Незважаючи на це, у грудні 2013 року нам вдалося провести де­сять заходів і забезпечити виконання виробничо-фі­нансового плану підпри­ємства за IV квартал і 2013 рік загалом. Робили все можливе для збереження майна Центру, дотриман­ня належного порядку і за­безпечення нормального функціонування інженер­них мереж. Зокрема, орга­нізували цілодобове чер­гування адміністративно­го і санітарно-технічного персоналу Центру, необ­хідність у якому відпала лише у березні 2014 року.

…У період з 18 по 20 лю­того 2014 року Жовтневий палац кілька разів штур­мували як сили підрозділу «Беркут», так і мітингу­вальники, в результаті чого підприємству були завдані збитки в сумі по­над 500 тис. грн, – продо­вжує Олег Плеванюк. – За­яву про це негайно наді­слали до УМВС Печер­ського району м. Києва, відтак відкрито кримі­нальне провадження. На­разі розслідування три­ває».

З 1 січня 2014 року через ситуацію у столиці та у МЦКМ зокрема попит на послуги Центру різко ско­ротився. Було скасовано низку заходів, у т.ч. прове­дення традиційної міської ялинки для дітей. Деякі за­ходи довелося перенести на пізніший термін – лис­топад-грудень 2014 року. Внаслідок цього Центр за­мість запланованих на I півріччя поточного року 75 заходів провів лише 5. За підрахунками керівни­цтва МЦКМ, розмір втра­чених доходів становить майже 7 млн гривень.

Багато працівників змушені були піти у від­пустки без збереження за­робітної плати. Усіх пра­цюючих довелося перевес­ти на режим роботи непо­вного робочого тижня і скороченого робочого дня. Низку працівників, зокре­ма з відділу народної твор­чості, звільнено.

Не приносять результа­тів зусилля адміністрації підприємства, спрямовані на залучення продюсерів та орендаторів, адже досі у будівлі залишаються сторонні люди, які відля­кують організаторів захо­дів і глядачів. Через це ж майже всі орендарі, що ко­ристувалися приміщення­ми МЦКМ, розірвали дого­вори оренди.

«Майже всі витрати за комунальні послуги з 2 січня поточного року і до цього часу проведені за ра­хунок накопичень, які мало підприємство. Ко­менданти мітингувальни­ків за весь період перебу­вання у Центрі внесли тро­хи більш як 300 тис. грн іще у грудні 2013 року. Щоб зрозуміти, якою мі­зерною є ця платня, варто порівняти її з вартістю ра­хунків за теплоносії, що становлять майже 200 тис. грн на місяць», – наголо­шує перший заступник ди­ректора МЦКМ Леонід Стеценко. – Це все призве­ло до того, що за І півріччя наші збитки сягають 2,4 млн грн – чисто експлуата­ційних, а ще плюс півміль­йона збитків, завданих під час штурму будівлі. Хтось має це компенсувати! Ро­зуміючи благородність справи, звичайно, ніхто не виганяв євромайданівців на вулицю, однак для во­доканалу та тепломереж революція – не аргумент – їх рахунки слід сплачува­ти вчасно, інакше воду буде перекрито, тепло ві­дімкнено. Наразі санітар­ний стан приміщень під­тримується з останніх сил, фактично на останні ко­пійки. Ми боремося, але опинилися в такій ситуа­ції, що або нам допомо­жуть, або… навіть не знаю, що буде…».

«Наші неодноразові письмові та усні звернен­ня до лідерів тодішньої опозиції щодо компенсації витрат Центру залишили­ся без відповіді», – зазна­чає в.о. директора Центру. – Офіційні звернення на­правлялися і до Президен­та, Кабінету Міністрів, Ки­ївської міської держадмі­ністрації щодо звільнення приміщень та отримання компенсації за збитки. Від міського голови Віталія Кличка надійшла відпо­відь про те, що КМДА ви­платою компенсацій не за­ймається, а враховуючи те, що Центр не є комуналь­ною власністю, його фінан­сування з міського бюдже­ту суперечить Бюджетно­му кодексу України. Від Мінсоцполітики надійшла відповідь про те, що наше прохання щодо компенса­ції збитків передано на розгляд у Мінфін. В ре­зультаті розмови з началь­ником відділу культури Мінфіну стало зрозуміло, що на виділення компенса­ції Центру немає законних підстав. Від Адміністрації Президента надійшла від­повідь про те, що наше звернення направлене до ГУ МВС України для роз­гляду і вжиття відповід­них заходів, але відповіді та дій щодо допомоги від ГУ МВС МЦКМ поки ще не отримував».

«Керівництво Центру неодноразово зустрічало­ся з Радою Майдану, обго­ворювали нагальні питан­ня життєдіяльності під­приємства, подальшого його функціонування, компенсації витрат Цен­тру тощо. На жаль, при по­вному розумінні поставле­них питань жодних дієвих кроків не зроблено», – із прикрістю зазначає Олег Плеванюк.

Опинившись у важко­му фінансовому стані, ад­міністрація підприємства звернулася до Державної податкової інспекції Пе­черського району ГУ Мін­доходів у м. Києві з про­ханням, як виняток, не за­стосовувати штрафні санкції до Центру за не­сплату ЄСВ та ПДФО.

За словами керівни­цтва МЦКМ, з проханням надати фінансову допомо­гу звертався Центр і до всеукраїнських профспі­лок. На жаль, більшість із них надати допомогу не мають змоги.

МЦКМ звернувся до ФПУ з листами, у яких до­кладно викладено ситуа­цію, що склалася на під­приємстві, і запропонова­но шляхи виходу з кризо­вого стану.

«Ми розробили чотири можливих сценарії розви­тку подій і вирішення си­туації, – розповідає Леонід Стеценко. – Перший – про­ситимемо фінансову допо­могу у ФПУ, яку поверне­мо, щойно Жовтневий па­лац у повному обсязі по­чне функціонувати. Дру­гий – ФПУ як орган, що сто­їть над нами і має відпо­відну компетенцію, має звернутися до Кабміну для пошуку виходу із ситуації, аби компенсувати збитки, яких ми зазнали. Третій – ФПУ дозволяє нам взяти кредит під заставу майна, перебитися у цей критич­ний момент, і, повернув­шись до нормального існу­вання, повернути гроші. Звісно, що є і четвертий ва­ріант, найстрашніший, – оголосити підприємство банкрутом, провести про­цедуру ліквідації підпри­ємства, розрахуватися з людьми та контрагентами і припинити діяльність підприємства. Але, згубив­ши таку перлину зараз, дуже важко буде її потім відновити».

Тож наразі основне за­вдання МЦКМ – втримати ситуацію, пережити сер­пень і вересень, а вже на жовтень-грудень заплано­вано 19 заходів, що дасть можливість продовжувати функціонування Центру

08.08.2014

Олена ОВЕРЧУК, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини