Збережемо перлину столиці разом!
Останні вісім місяців видалися не з легких для Міжнародного
центру культури та мистецтв профспілок України і колективу його працівників.
Із 2 грудня 2013-го фактично всі приміщення Жовтневого палацу слугували
прихистком для мітингувальників, які брали участь у Євромайдані. Від двох до
чотирьох тисяч євромайданівців постійно мешкали у будівлі. У його стінах
протестувальники грілися, харчувалися, одержували медичну допомогу,
відпочивали. А вже 18–20 лютого, у найкривавіші дні Революції Гідності, у
Жовтневому палаці з’явилися інші «квартиранти» – кілька днів будівля була
захоплена силовиками. Після звільнення мітингувальники знову повернулися до
МЦКМ, і, хоча революція давно скінчилася, мешкають там дотепер. У свою чергу,
Жовтневий палац фактично лишився без концертів, і як наслідок – без глядачів,
приміщення – без орендаторів, гуртки самодіяльності – без можливості для
подальшого існування у стінах палацу. Відтак працівники МЦКМ змушені йти у
відпустку за власний рахунок, переходити на неповний робочий тиждень і навіть
день, їм уже два місяці поспіль не виплачується заробітна плата. Катастрофічний
брак коштів фактично поставив Жовтневий палац із його колективом на межу
виживання. Наразі подальша доля архітектурної та культурної перлини столиці –
Жовтневого палацу залишається під великим питанням. Що відбувається у стінах
МЦКМ та як у таких умовах працює його колектив, «ПВ» побачили на власні очі.
Цю чудову будівлю у центрі Києва знає кожен. Колишній
Жовтневий палац культури, а нині – Міжнародний центр культури і мистецтв –
справжній шедевр архітектури, що його спроектував у минулому столітті
всесвітньовiдомий Вікентій Беретті. МЦКМ з упевненістю можна назвати
невід’ємною складовою архітектурного ансамблю центру столиці, його візитівкою.
У роки Великої Вітчизняної війни приміщення зазнало значного руйнування. Його
відбудова стала насправді всенародною справою. Разом з тисячами простих
робітників, студентів і людей різних професій тут можна було побачити
видатних діячів культури та мистецтва Максима Рильського, Володимира Сосюру,
Андрія Малишка, Наталію Ужвій, Гната Юру та багатьох інших. А з 1957 року
Жовтневий палац культури гостинно відчинив двері для відвідувачів. Відтоді
понад 40 мільйонів глядачів побували на різноманітних культурно-мистецьких
заходах палацу.
Новітня історія Жовтневого палацу пов’язана з буремними
подіями Революції Гідності, що сколихнула Київ та всю Україну наприкінці 2013-го
– на початку 2014 років. Те, що Жовтневий палац не залишився осторонь революційних
подій, бачимо вже на підступах до нього. Намети, барикади, гори розібраної
бруківки та автомобільних шин, розбиті ліхтарі ще й досі «доповнюють»
архітектурний ансамбль Інститутської, 1, де розташований МЦКМ. Прострелені
колони та вікна біля центрального входу мимоволі занурюють спогадами у той
моторошний день 20 лютого, коли снайпери розстрілювали беззбройних активістів Євромайдану.
Своєрідну екскурсію приміщеннями Жовтневого палацу для «ПВ» провів начальник
служби пожежної охорони Григорій Озеров. Пригадуєте відому фразу Костянтина
Станіславського, що «театр починається з вішалки»? Тобто все дійство
починається з того моменту, коли людина переступає поріг театру. Так от: у
Жовтневому палаці дісталося й гардеробній, де навіть гачки для одягу повідламували.
Всередині палацу майже не лишилося цілих меблів, зламані двері, розбите скло,
на стінах – сліди від снайперських куль, а у частині приміщень і досі
проживають так звані «революціонери». Вберегти від гостей вдалося хіба що концертний
зал, чому керівництво МЦКМ неабияк радіє.
«З 2 грудня 2013 року і до цього часу в будівлі МЦКМ
перебувають сторонні люди, що створює незручності та унеможливлює виконання
Центром своїх завдань, – розповідає в.о. директора МЦКМ профспілок Олег
Плеванюк. – Незважаючи на це, у грудні 2013 року нам вдалося провести десять
заходів і забезпечити виконання виробничо-фінансового плану підприємства за
IV квартал і 2013 рік загалом. Робили все можливе для збереження майна Центру,
дотримання належного порядку і забезпечення нормального функціонування
інженерних мереж. Зокрема, організували цілодобове чергування
адміністративного і санітарно-технічного персоналу Центру, необхідність у
якому відпала лише у березні 2014 року.
…У період з 18 по 20 лютого 2014 року Жовтневий палац
кілька разів штурмували як сили підрозділу «Беркут», так і мітингувальники, в
результаті чого підприємству були завдані збитки в сумі понад 500 тис. грн, –
продовжує Олег Плеванюк. – Заяву про це негайно надіслали до УМВС Печерського
району м. Києва, відтак відкрито кримінальне провадження. Наразі
розслідування триває».
З 1 січня 2014 року через ситуацію у столиці та у МЦКМ
зокрема попит на послуги Центру різко скоротився. Було скасовано низку
заходів, у т.ч. проведення традиційної міської ялинки для дітей. Деякі заходи
довелося перенести на пізніший термін – листопад-грудень 2014 року. Внаслідок
цього Центр замість запланованих на I півріччя поточного року 75 заходів
провів лише 5. За підрахунками керівництва МЦКМ, розмір втрачених доходів
становить майже 7 млн гривень.
Багато працівників змушені були піти у відпустки без
збереження заробітної плати. Усіх працюючих довелося перевести на режим
роботи неповного робочого тижня і скороченого робочого дня. Низку працівників,
зокрема з відділу народної творчості, звільнено.
Не приносять результатів зусилля адміністрації
підприємства, спрямовані на залучення продюсерів та орендаторів, адже досі у
будівлі залишаються сторонні люди, які відлякують організаторів заходів і
глядачів. Через це ж майже всі орендарі, що користувалися приміщеннями МЦКМ,
розірвали договори оренди.
«Майже всі витрати за комунальні послуги з 2 січня поточного
року і до цього часу проведені за рахунок накопичень, які мало підприємство.
Коменданти мітингувальників за весь період перебування у Центрі внесли трохи
більш як 300 тис. грн іще у грудні 2013 року. Щоб зрозуміти, якою мізерною є
ця платня, варто порівняти її з вартістю рахунків за теплоносії, що становлять
майже 200 тис. грн на місяць», – наголошує перший заступник директора МЦКМ
Леонід Стеценко. – Це все призвело до того, що за І півріччя наші збитки
сягають 2,4 млн грн – чисто експлуатаційних, а ще плюс півмільйона збитків,
завданих під час штурму будівлі. Хтось має це компенсувати! Розуміючи
благородність справи, звичайно, ніхто не виганяв євромайданівців на вулицю,
однак для водоканалу та тепломереж революція – не аргумент – їх рахунки слід
сплачувати вчасно, інакше воду буде перекрито, тепло відімкнено. Наразі
санітарний стан приміщень підтримується з останніх сил, фактично на останні
копійки. Ми боремося, але опинилися в такій ситуації, що або нам допоможуть,
або… навіть не знаю, що буде…».
«Наші неодноразові письмові та усні звернення до лідерів
тодішньої опозиції щодо компенсації витрат Центру залишилися без відповіді», –
зазначає в.о. директора Центру. – Офіційні звернення направлялися і до
Президента, Кабінету Міністрів, Київської міської держадміністрації щодо
звільнення приміщень та отримання компенсації за збитки. Від міського голови
Віталія Кличка надійшла відповідь про те, що КМДА виплатою компенсацій не займається,
а враховуючи те, що Центр не є комунальною власністю, його фінансування з
міського бюджету суперечить Бюджетному кодексу України. Від Мінсоцполітики
надійшла відповідь про те, що наше прохання щодо компенсації збитків передано
на розгляд у Мінфін. В результаті розмови з начальником відділу культури
Мінфіну стало зрозуміло, що на виділення компенсації Центру немає законних
підстав. Від Адміністрації Президента надійшла відповідь про те, що наше
звернення направлене до ГУ МВС України для розгляду і вжиття відповідних
заходів, але відповіді та дій щодо допомоги від ГУ МВС МЦКМ поки ще не
отримував».
«Керівництво Центру неодноразово зустрічалося з Радою
Майдану, обговорювали нагальні питання життєдіяльності підприємства,
подальшого його функціонування, компенсації витрат Центру тощо. На жаль, при
повному розумінні поставлених питань жодних дієвих кроків не зроблено», – із
прикрістю зазначає Олег Плеванюк.
Опинившись у важкому фінансовому стані, адміністрація
підприємства звернулася до Державної податкової інспекції Печерського району
ГУ Міндоходів у м. Києві з проханням, як виняток, не застосовувати штрафні
санкції до Центру за несплату ЄСВ та ПДФО.
За словами керівництва МЦКМ, з проханням надати фінансову
допомогу звертався Центр і до всеукраїнських профспілок. На жаль, більшість
із них надати допомогу не мають змоги.
МЦКМ звернувся до ФПУ з листами, у яких докладно викладено
ситуацію, що склалася на підприємстві, і запропоновано шляхи виходу з кризового
стану.
«Ми розробили чотири можливих сценарії розвитку подій і
вирішення ситуації, – розповідає Леонід Стеценко. – Перший – проситимемо
фінансову допомогу у ФПУ, яку повернемо, щойно Жовтневий палац у повному
обсязі почне функціонувати. Другий – ФПУ як орган, що стоїть над нами і має
відповідну компетенцію, має звернутися до Кабміну для пошуку виходу із
ситуації, аби компенсувати збитки, яких ми зазнали. Третій – ФПУ дозволяє нам
взяти кредит під заставу майна, перебитися у цей критичний момент, і, повернувшись
до нормального існування, повернути гроші. Звісно, що є і четвертий варіант,
найстрашніший, – оголосити підприємство банкрутом, провести процедуру
ліквідації підприємства, розрахуватися з людьми та контрагентами і припинити
діяльність підприємства. Але, згубивши таку перлину зараз, дуже важко буде її
потім відновити».
Тож наразі основне завдання МЦКМ – втримати ситуацію,
пережити серпень і вересень, а вже на жовтень-грудень заплановано 19 заходів,
що дасть можливість продовжувати функціонування Центру
08.08.2014
Олена ОВЕРЧУК, «ПВ»
|