ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Допомога в скрутний час

  У кабінеті голови профспілкового комітету Сєвєродонецького об’єднання «Азот», члена Ради Федерації профспілок України, депутата міськради Валерія Черниша зі­брався жіночий актив. Обговорювалося тільки одне питання: як краще організува­ти допомогу біженцям із сусіднього міста Лисичанська. Там на той час ще не був по­вністю подоланий супротив бойовиків, тривали стрілянина, бої, гинули люди.

  Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ

заслужений журналіст України

Дякуючи десантни­кам, бійцям Націо­нальної гвардії та батальйону «Дон­бас», вдалося вла­штувати «мирний кори­дор» по єдиному більш- менш уцілілому в цьому районі «Пролетарському» мосту через річку Сівер­ський Донець. По ньому з правого берега на лівий групами виведено й вивезе­но понад 700 мешканців Лисичанська та прилеглих до нього населених пунк­тів, здебільшого жінок, ді­тей, літніх людей. «Серед них – наші товариші по га­лузевій профспілці: праців­ники, ветерани Лисичан­ського нафтопереробного заводу, що дуже постраж­дав від снарядів, мін, по­жеж, їхні діти, онуки, – роз­повідає Валерій Черниш. – І, звичайно, ми налаштова­ні допомагати всім біжен­цям».

Голова організації Чер­воного Хреста підприєм­ства, лаборант Тетяна Кравченко показує плакат на дверях профкому: «На цей заклик щодо збирання для біженців грошей, одя­гу, інших речей, бутильова­ної води, продуктів уже відгукнулися чимало «азо­тівців». Зрозуміло, головні питання вирішуються цен­тралізовано».

Поки Лисичанськ після остаточного визволення розміновують, місто зали­шається небезпечним. На сьогодні біженцям надані готелі «Сіверський До­нець», «Центральний», гур­тожитки навчальних за­кладів. Частину людей сє­вєродонецькі родини та­кож безкоштовно поселили у власних квартирах.

«З біженцями працюють наші активісти, інші волон­тери, червонохрестовці, ме­дики, співробітники Управ­ління праці та соціального захисту населення, – розпо­відає голова обласної ради профспілки працівників хімнафтохімпрому, депу­тат Луганської обласної ради Володимир Кравченко. – Місцевий бла­годійний фонд «Заради май­бутнього» виді­лив кошти на медикаменти».

Голова по­стійної депу­татської комі­сії міськради з гуманітар­них питань, директор Ви­щого професійного учили­ща Юрій Кузьмінов заува­жує: «Наразі вислів «гума­нітарні питання» для нас набув особливого змісту. Ми не просто надали гур­тожиток свого училища для біженців, а й дбаємо, щоб їм тут було зручно, за­тишно». Співробітники училища, як і належить влітку, перебувають у від­пустці, учні – на каніку­лах. Але ті, хто зміг, не за­лишилися осторонь. Не пі­шов у відпустку директор, а, наприклад, голова соц­страхівської комісії про­фкому, бібліотекар Ірина Ковальова прийшла сюди з родиною – дочкою Лари­сою, зятем Андрієм (викла­дачем того ж училища) та онуком Романом. Зібрали для біженців домашні речі, адже багато лисичан­ців евакуювалися, що називається, ні з чим. Ро­ман подарував дітям із су­сіднього міста свої улюблені іграшки.

Для крихітно­го Євгенчика іграшки поки що не потрібні – він народився усьо­го тиждень тому. Розпитую його маму, 22-річну Олю Лєщенко, й дізнаюся, що сама вона – з прикінцевого села Білогорів­ка, де, до речі, розташована профспілкова «азотівська» база відпо­чинку «Світанок». По їхній місцевості вівся сильний обстріл, але чоловік Роман залишився працювати на водопостачальній станції. Бо це ж життєво важливий об’єкт.

Так само не полишили своїх робочих місць й лиси­чанські медики. Пологи в неї, хоч і під артилерійську канонаду, пройшли нор­мально. Потім з Євгенчи­ком та старшим сином – дворічним Ромчиком, пле­мінниками переховували­ся в підвалі. По них, коли бої трохи вщухли, при­йшли десантники й вивели влаштованим «мирним ко­ридором» до берега річки. За мостом чекали автобу­си, машини швидкої допо­моги. Всім запам’яталося, що одного немічного діду­ся солдат ніс на руках, май­же біг, бо вже знову почали стріляти, здавалося, прямо по біженцях.

«Ось тут ми зараз живе­мо, – показує Ольга затиш­ну кімнату училищного гуртожитку. – Дітей вже об­стежили лікарі. Нам пода­рували оцю колиску. Їсти нас тричі на день запрошу­ють до сусідньої їдальні № 19. З молоком для новона­родженого в мене все до­бре, бачите, як він спокійно спить». А Ромчик бігає собі з іншими малюками, роз­дивляється подарунки. Об­стежили багато куточків, напевно, вирішили тут на­вчатися.

Звісно, діти поки мало розуміють, що сталося. Але коли подорослішають, обов’язково дізнаються про те, як звільняли Лиси­чанськ, як на підступах до цього міста загинув коман­дир бригади полковник Олександр Радієвський. Напередодні він оголосив про звільнення Сєвєродо­нецька на центральній пло­щі цього міста, й площу цю вже запропоновано назва­ти його ім’ям. Посмертно Олександру Радієвському присвоєно військове зван­ня генерал-майора. І бу­дуть з великою вдячність та шаною пам’ятати дорос­лі й маленькі лисичанці про тих, хто загинув заради миру на їхній землі, про ду­шевність, доброту сусідів, які не залишилися байду­жими, щиро простягнули у скрутну хвилину руку до­помоги.

Нам, сєвєродончанам, теж довелося пережити чи­мало, хоча помітно менше, ніж сусідам. Напевно, будь-який терорист розу­мів, що влучення снарядів у хімічний велетень «Азот», розташований зо­всім поруч, може перетво­ритися на катастрофу для всіх. Та все ж на околицях нашого міста від обстрілів загинули шестеро мирних жителів, не обійшлося й без руйнувань. Втім, своє лихо не затулило чужого. Й те, що справжні люди вміють у важкі часи зали­шатися людьми, є найголо­внішим. Тепер вони, буде­мо сподіватися, вже ніколи не дозволять порушити мир на своїй землі. Діти по­винні народжуватися на ній не заради війни.

 РЕАКЦІЯ НА ДІЇ ПРОФСПІЛОК

  Профспілки неодноразово порушували питання щодо розробки та внесення змін до податково­го законодавства, які сприяли б звільненню від оподаткування сум допомоги вимушеним пере­селенцям, що добровільно надається юридич­ними та фізичними особами, в тому числі проф­спілковими організаціями.

  Як повідомляє Департамент бюджетної політики та соціального захисту, на заклики ФПУ від Міністер­ства фінансів надійшла інформація, відповідно до якої Мінфін разом з Мінекономрозвитку, Мін’юстом та Державною фіскальною службою опрацьовують зазначене питання з метою найскорішого законодав­чого врегулювання.

Крім того, в рамках соціального діалогу СПО об’єднань профспілок звернувся до народного депу­тата України Олега Ляшка, як співавтора проекту За­кону України «Про внесення змін до Податкового ко­дексу України щодо оподаткування благодійної допо­моги», з проханням доповнити законопроект внесе­ною профспілками пропозицією.

Профспілки і надалі триматимуть це питання на контролі та сприятимуть його вирішенню.

 СКАРБНИЦЯ НАДІЇ

  На адресу профспілок Рівненщини від голо­ви Рівненської ОДА Сергія Рибачка надійшов лист із словами подяки за підтримку ініціати­ви облдержадміністрації та Благодійного фонду «Скарбниця надії», спрямованої на зміцнення Української армії.

  Як повідомляє Профінформцентр ФПО, до Благодій­ного фонду «Скарбниця надії» ФПО перерахувала майже 46 тис. грн із коштів, що надійшли на її раху­нок для підтримки наших армійців. Ці кошти, разом з іншими надходженнями, Благодійний фонд викорис­тав для закупівлі 50 бронежилетів та приладів спо­стереження. Частину цих засобів індивідуального за­хисту та приладів, як зазначив в своєму листі Сергій Рибачок, вже отримали військовослужбовці 51-ї окремої механізованої бригади з Рівненщини, які нині перебувають у районах проведення АТО на сході країни. Вже найближчим часом вони отримають ре­шту бронежилетів.

До речі, за місяці військового протистояння Федера­ція профспілок області на своєму рахунку акумулюва­ла майже 205 тис. грн на допомогу нашим бійцям. У зборі коштів взяли участь первинні профспілкові орга­нізації, обласні галузеві профоб’єднання. Всі гроші, до копійки, адресно спрямовані на потреби наших слав­них армійців. Безповоротна фінансова допомога Збройним силам України продовжує надходити на ра­хунок ФПО. Безумовно, ці кошти згодяться і в часи бо­йових дій, і в мирний час, який обов’язково настане.

01.08.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини