ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Криза – це шанс для єднання й оновлення на шляху до прогресу

Констатуючи, що країна охоплена масштабною системною економічною кризою, профспілки мають визначити своє місце і роль у розв’язанні гострих соціальних проблем.

Сергій КОНДРЮК

заступник Голови Федерації профспілок України

ЗАГРОЗИ ТА ЇХНІ НАСЛІДКИ

Найбільш загрозливим у цій ситу­ації є зменшення економічної актив­ності, скорочення виробництва і, як результат, прогнозується падіння ВВП протягом поточного року. В та­ких умовах патріотично налаштова­ні суспільні сили мають консоліду­ватись та використати весь свій по­тенціал для якнайшвидшого подо­лання як поточних проблем, так і першопричин економічних негараз­дів. Саме тоді соціальний діалог по­каже свою дієздатність або доведе, що представники сторін соціального діалогу не мають солідарних цілей, і їх відносини є антагоністичними.

Досвід багатьох країн і низки укра­їнських компаній демонструє, що конструктивний пошук варіантів ви­рішення проблем за столом перегово­рів з урахуванням інтересів усіх сто­рін і націленістю на перспективу до­зволяв підприємствам і галузям не тільки переживати кризу, а й мати високий потенціал для прогресу в посткризовий період. Водночас існує небезпека, що частина українського бізнесу та політикуму, що не є патрі­отично налаштованою та соціально відповідальною, використає кризу в своїх корисливих інтересах і перекла­де весь тягар негараздів на плечі тру­дящих, суспільства та держави. Від такої когорти виходить загроза над­мірного та необ’єктивного:

– скорочення робочих місць і навіть масових звільнень через банкрутство підприємств, закриття закладів гро­мадського обслуговування;

– стримування чи заморожування заробітних плат, зростання обсягів заборгованості, примушення до неоплачуваних відпусток чи неповно­го робочого часу;

– неналежного фінансування захо­дів з охорони праці, економії на засо­бах індивідуального і колективного захисту та на видатках із реабілітації після роботи в шкідливих умовах;

– згортання сфери колективно-договірного регулювання, спроби од­ностороннього зупинення зобов’язань за колдоговорами;

– звуження сфери і результатив­ності соціального діалогу, ухилення від своєчасних консультацій з проф­спілками при запровадженні «непо­пулярних» реформ чи адміністратив­них рішень.

Ці загрози є найбільшими за весь період незалежності і можуть мати ua

катастрофічні наслідки незворотно­го характеру для країни в цілому та ринку праці передусім. При цьому така ситуація дає нам вимушений, але шанс кардинально перебудувати економіку та ринок праці у відповід­ності до сучасних вимог і можливос­тей з амбітною націленістю на пер­спективу.

Водночас чи не вперше Україна має можливість отримувати багато­мільярдні інвестиції на довгостроко­вій основі, а не спекулятивні креди­ти на короткі періоди. Спрощення процедури та зниження/скасування мит при експорті вітчизняної про­дукції до Євросоюзу, взаємодія із за­хідними партнерами у боротьбі з ко­рупцією, тіньовою економікою, дискримінацією в сфері праці дозво­ляють відкрити принципово інші го­ризонти соціально-економічного розвитку. При цьому загострюються питання конкурентної відповідності нашої продукції, посилюються про­тиріччя на ринку праці через полег­шене перетікання робочої сили між країнами та зростання частки іно­земних працівників на вітчизняно­му ринку праці. Переструктуризація галузей вітчизняної економіки по­требуватиме колосальної роботи з перепрофілювання підприємств, пе­ренавчання персоналу.

АЛГОРИТМ ДІЙ

Для визначення позиції профспі­лок щодо методів подолання кризо­вих явищ слід чітко розуміти, якою ціною і за рахунок кого буде долати­ся криза. І головне – заради чого при­носяться жертви, і хто буде користу­ватись майбутніми здобутками.

Таким чином, профспілки мають брати участь одночасно в двох про­цесах: боротьби за мінімізацію нега­тивних наслідків економічної кризи та активної роботи із закладення со­ціально прогресивного фундаменту нової посткризової економіки й сус­пільного розвитку. Пропонуємо на­ступні кроки:

– Укласти дво- або тристоронні (профспілки, роботодавці та вико­навча влада) публічні договори про консолідацію дій на збереження тру­дових колективів, забезпечення за­конності в сфері трудових відносин у період економічної кризи (завер­шуємо підготовку проекту такого до­говору).

– Забезпечити конструктивний со­ціальний діалог з Урядом і міністер­ствами, місцевими органами влади в рамках реалізації плану заходів «Сто днів – сто кроків Уряду» та відповід­них галузевих і регіональних про­грам для забезпечення максимальної реалізації позитивних новацій та від­находження рішень щодо мінімізації соціальних обмежень та повноцінно­го захисту працівників від падіння життєвого рівня. При цьому з обов’язковим закладенням в проек­тні документи передумов соціально­го прогресу в післякризовий період (завершуємо розробку плану заходів ФПУ щодо урядових ініціатив).

– Максимально співпрацювати з органами інспекції праці та проку­ратури щодо швидкого реагування на порушення законних прав членів профспілок. За потреби проводити акції біля тих структур, які неадек­ватно реагують на профспілкові звернення.

– Сформувати «дорожню карту» подолання зон дискримінації та не­справедливості в сфері праці (регіо­нальний, галузевий, національний рівні) та зробити її основою будь-яких переговорів і угод між сторона­ми соціального діалогу, зокрема но­вої Генеральної угоди (в стадії завер­шення).

– Оперативно сформувати проф­спілкове бачення нової соціальної політики, нової політики оплати праці та направити ці профспілкові ініціативи (разом з «дорожньою кар­тою» подолання соціальних неспра­ведливостей) кандидатам в Прези­денти для включення у свої програ­ми, депутатам для законотворчої ро­боти, а Уряду, міністерствам, місце­вій владі та роботодавцям – для вра­хування в галузевих, регіональних та Генеральній угодах (переформа­товуємо проект нової Генугоди).

– Цілеспрямовано домагатись роз­гляду на всіх рівнях прогнозу розви­тку регіональних, галузевих і націо­нального ринків праці в контексті очікуваних структурних змін. Вима­гати та найактивнішим чином брати участь у розробці конкретних серед­ньо- і довгострокових програм зайня­тості населення, планового перепро­філювання чи компенсаторної замі­ни підприємств, що ліквідуються або не є перспективними. Ініціювати запровадження новітньої кадрової політики на основі локальної і гло­бальної професійної конкуренції працівників, приділяти цьому пи­танню максимум уваги при форму­ванні колдоговорів та при визначен­ні регіональної та національної по­літики зайнятості.

– Активно поширювати в ЗМІ (на­самперед, профспілкових) позитив­ну практику профспілкової роботи й соціального діалогу та висвітлюва­ти кожен факт порушень прав членів профспілок і дії/бездіяльності профорганів по сприянню їх усуненню, наявність/відсутність солідарних профспілкових дій підтримки (фор­муємо солідарну мережу та план профспілкового медіа-наступу).

– Провести масштабний профспіл­ковий соціально-економічний та правовий всеобуч профактиву всіх рівнів та утворити вертикальну по­стійну профспілкову школу еконо­мічних і правових знань (обговорю­ються доцільність та фінансові мож­ливості).

– Утворити в Академії праці, соці­альних відносин і туризму (АПСВіТ), а також обласних навчально-методичних центрах профспілок курси профспілкових переговорни­ків і організаторів колективних дій для навчання веденню результатив­них переговорів по укладанню кол­договорів і угод, а також ефективно­му розв’язанню колективних трудо­вих конфліктів. (Питання виносить­ся на розгляд Президії ФПУ в рамках підготовки проекту постанови квіт­невої Ради ФПУ.)

– Провести в усіх профспілкових організаціях засідання колегіальних органів, на яких виробити план прак­тичних дій у період кризи та визна­чити чіткі завдання для делегування профструктурам вищого/нижчого рівня. Щомісяця (можливо, частіше) проводити публічний звіт виконан­ня плану та коригувати тактику дій і форм боротьби.

29.03.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини