ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Гідна зарплата: прорив чи провал української економіки?

13 лютого ц. р. в Академії праці, соціальних від­носин і туризму Федерації проф­спілок України відбулася публіч­на дискусія на тему: «Трикратне зростання заро­бітної плати: про­рив чи провал для української економіки?»

У рамках зустрічі заступ­ник Голови ФПУ Сергій Кондрюк представив за­галу власну позицію щодо цього питання у вигляді презентації. До обгово­рення порушеної теми долучи­лися представники Федерації профспілок України, Академії праці, соціальних відносин і ту­ризму, а також науковці, сту­дентство та ін.

Відкриваючи захід, в. о. рек­тора Академії Сергій Попович наголосив, що ФПУ бере актив­ну участь у політичному, еко­номічному та соціальному жит­ті України. «З огляду на це, профспілковці разом із своїми соціальними партнерами по­стійно працюють над створен­ням та розробленням законо­давчих актів, різноманітних програм, концепцій, стратегій, планів тощо, – зазначив Сергій Попович. – Їхня мета – це насам­перед оптимізація усіх сфер життєдіяльності суспільства і, звичайно, захист прав україн­ських трудівників».

Розпочинаючи дискусію, Сергій Кондрюк і Світлана Ма­когонюк докладно розповіли присутнім про реальний стан справ стосовно мінімальної за­робітної плати в Україні, про те, яку зарплату трудівник на­справді має отримувати, аби, вийшовши на заслужений від­починок, претендувати принай­мні на мінімальну пенсію. Так, зарплата, котра називається в Україні мінімальною, є міні­мальною не для життя, а для виживання працюючої люди­ни, і насправді не покриває на­віть найнеобхідніших витрат. Відтак, за під­рахунками профспі­лок, нині мінімальна заробітна плата в Україні занижена майже втричі.

«Профспілки сто­ять перед дилемою: як діяти в ситуації, коли відповідно до українських законів мінімальна зарплата має бути принаймні в 2–2,5 раза більшою? Що робити, коли в Конституції України зазначе­но, що кожен громадянин має право на достатній рівень жит­тя, що включає, зокрема, наяв­ність, приміром, власного жит­ла тощо, – дивується Сергій Кондрюк. – Шукаючи відповіді на ці питання, намагаючись ураховувати економічний стан нашої держави, профспілковці спробували поглянути на ситу­ацію з різних боків».

У своїй презентації заступ­ник Голови ФПУ Сергій Кон­дрюк розкрив такі надзвичайно важливі моменти, як застере­ження і виклики, котрі пов’язують зі зростанням зарпла­ти, та на противагу того – голо­вні проблеми, які виникають через низький рівень заробіт­ної плати. «Виходячи з цього, ми спробували знайти розумін­ня між інтересами бізнесу і дер­жави та нашим прагненням підвищити зарплату», – зазна­чив Сергій Кондрюк.

Серед основних застережень і викликів, пов’язаних із зрос­танням заробітної плати, – зрос­тання заборгованості із виплат зарплати, її тінізація та тініза­ція економіки, скорочення чи­сельності персоналу, а отже, і зростання безробіття, інфляція, падіння конкурентоспромож­ності, банкрутство, скорочення інвестицій тощо. Однак із біль­шістю вищеперерахованих пунктів профспілки не пого­джуються і мають власні ґрун­товні докази.

А от головні проблеми, які повязані із низьким рівнем зарплат – це нинішні реалії, на жаль. Серед них: невідтворення трудового потенціалу, фізична деградація робочої сили, зрос­тання травматизму та профзахворюваності, скорочення тривалос­ті життя, низька ква­ліфікація, зниження продуктивності пра­ці, пошук додатково­го заробітку, надек­сплуатація в тіньово­му секторі, соціаль­ний демпінг та багато інших негативних на­слідків. Низька зарплата призводить до невиконан­ня сімейних, суспільних обов’язків, зростання прірви між багатими і бідними. Її наслідка­ми також є деморалізація, анти­патріотизм, алкоголізм, нарко­манія, криміналізація і врешті-решт зростання протестних на­строїв, саботаж, диверсії, страй­ки, громадська непокора, путчі, революції, бунти.

Годі й казати, що наша дер­жава перебуває серед «лідерів» країн світу з дитячого алкого­лізму тощо. Постійний відтік за кордон інтелекту і генофон­ду нації стали нормою. Науков­ці, професіонали, молодь їдуть абикуди у пошуках кращого життя. Нині ніхто не знає, скіль­ки громадян живе і працює за кордоном, їхня кількість коли­вається від 2 до 7 мільйонів.

Також через низькі зарплати виникають такі проблеми, як «бомжетизація» персоналу, де­фіцит державних і місцевих бю­джетів, дефіцит Пенсійного фонду, поширення масштабів і глибини бідності, у т. ч. серед працюючих, втрати бюджетів на житлові субсидії, допомогу малозабезпеченим, звуження платоспроможного попиту на вітчизняні товари та послуги, деградація споживчого попиту, споживання дешевих низькоякісних продуктів, товарів, по­слуг тощо.

Що ж стосується позитиву від зростання заробітної плати в Україні, Сергій Кондрюк на­голосив, що не буде сенсу від будь-якої реформи ЖКГ, меди­цини, освіти тощо, якщо ми з вами, як кінцеві споживачі, не будемо здатні оплатити нову їхню якість. Також він наголо­сив на необхідності та, за умови зростання зарплат, можливості формування стабільного, про­гресивного, платоспроможного середнього класу, зростання якості і тривалості життя та ба­гато інших надзвичайно важ­ливих і необхідних позитивів для українців.

«Ми пропонуємо нині бізне­су вийти на нові шляхи вирі­шення наболілих питань. Пер­ше і ключове з них стосується економіки. На наше переконан­ня, ми маємо заговорити про конкурентність – не буде робо­чих місць, не буде і зарплат. А робочі місця будуть лише тоді, коли продукція, яку випускає підприємство, виявиться кон­курентною. Тож наша пропози­ція – це конкурентна економіка на основі гідної праці на високопродуктивних робочих місцях, – зазначив Сергій Кондрюк. – Далі, звичайно, має бути створена платформа соці­ального діалогу та партнер­ства. Ми маємо чесно діагнос­тувати елементи дискриміна­ції соціальної несправедливос­ті в сфері праці та консолідува­ти всі сили і дії задля рішучих змін щодо оплати праці в Україні».

У ході зустрічі учасники об­говорили тінізацію зарплат і ті­нізацію економіки як амораль­не та кримінальне явище. Та­кож наголошувалося, що видат­ки на заробітну плату в собівар­тості продукції в середньому становлять менше 5–9%.

Сергій Кондрюк спинився і на типах сучасної економіки. Зо­крема, він зауважив, що існує два типи: самодостатні економі­ки, коли не менш 80% виробле­ної продукції продається на вну­трішньому ринку, і так звані «ба­нанові» економіки, де більшість виробленої продукції експорту­ється. Перший тип – це високо­продуктивна економіка, другий – малопродуктивна. За словами Сергія Михайловича, на жаль, з 1991 року українська економіка перейшла із стану «самодостат­ньої» у стан «бананової».

Далі у ході зібрання відбула­ся жвава дискусія, лунали запи­тання і пропозиції, було прийня­то рішення і надалі консульту­ватися з приводу порушених пи­тань, аби разом шукати вихід із складної ситуації, що нині спо­стерігається в Україні.

21.02.2014

Анна РЄПІЧ, редактор відділу «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини