ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Упровадження інновацій у сфері житлово-комунального господарства

Нещодавно в ЦК Профспілки працівників житлово-комунального гос­подарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування на­селення України Фонд ім. Фрідріха Еберта презентував своє нове напрацювання під назвою «Впровадження інновацій у сфері житлово-комунального господарства в Україні та потенціал для створення робо­чих місць».

Олексій Романюк

голова Профспілки працівників житлово-комунального господарства,

місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України

ІНІЦІАТИВИ

Пропозиція стосовно презен­тації даної теми від Фонду надій­шла неочікувано й була сприйня­та дещо скептично. Кого ціка­вить багатостраждальна галузь, і хто візьметься сьогодні правди­во розповісти про негаразди та проблеми, що накопичуються в системі ЖКГ десятиріччями? Проте, після ознайомлення з ма­теріалами, наданими фахівцями Фонду, думка кардинально змі­нилася.

Варто зазначити, що автори цього проекту професійно та все­бічно висвітлили нинішній стан житлово-комунального господар­ства України, підкреслили його важливість для життєзабезпе­чення населення і функціонуван­ня інших галузей економіки. Ім­понує також їх неординарне ба­чення подолання кризових явищ за рахунок інновацій ЖКГ та можливості отримання вигоди для вітчизняного бізнесу, грома­дян та України в цілому.

На нашу думку, якої дотриму­ються й автори проекту, сьогодні для ЖКГ характерні такі кризові явища, як низький рівень зарплат, технічна та технологічна відсталість і надвисокі показни­ки ресурсозатратності. Це єдина галузь, яка до цього часу залиша­ється на узбіччі ринкових пере­творень і постійно деградує че­рез відсутність інвестицій з боку держави, корпоративного секто­ру та громадян. Водночас сектор ЖКГ, за використання певних ін­новаційних підходів, має всі шанси стати одним з локомоти­вів, що рухатиме всю економіку держави.

Принагідно слід нагадати, що пропозиції щодо прискорення по­долання фінансово-економічної кризи в Україні через надання пріоритету розвитку ЖКГ та інфраструкту­ри населених пунктів ЦК профспілки нада­вав уряду ще у 2009–2010 роках. Пропону­валося зосередити та спрямувати державні фінансові ресурси, ін­вестиції приватного та банківського секто­рів, зовнішні запозичення на роз­виток громадського комунально­го господарства, будівництво до­ріг та сміттєпереробних заводів, реанімацію житлового фонду, во­допроводів та об’єктів водоочи­щення, водовідведення, оновлен­ня котелень, теплотрас, рухомого складу міського громадського транспорту, випуск прибираль­ної техніки, приладів обліку тощо. В цих пропозиціях ми вба­чали значні вигоди і для буді­вельної, металургійної, машино­будівної, приладобудівної, хіміч­ної та інших галузей економіки України.

Досить часто наші опоненти запитують: а де віднайти кошти на все це при дефіциті державно­го та місцевого бюджетів, як за­цікавити інвесторів вкладати ко­шти в розвиток ЖКГ?

На перше запитання я б хотів відповісти словами колег із Проф­спілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, які зазначають, що мета­лургійним підприємствам не по­трібна допомога з держбюджету чи запозичені кошти, їм потрібні конкретні замовлення. А хіба со­тні тисяч кілометрів труб, що кон­че необхідні для ЖКГ, не гідне за­мовлення?

Держбюджет не слід розпоро­шувати між виробниками та ви­трачати на другорядні цілі, до­цільніше через держзамовлення спрямовувати на модернізацію інфраструктури і, поліпшуючи тим самим життя громадян, дати імпульс для розвитку вітчизня­ної промисловості.

Запитання щодо залучення приватних інвестицій в галузь також може бути вирішеним. Для цього необхідно остаточно врегулювати механізм ціноутво­рення. Інвестор в ЖКГ з’явиться лише за умови рентабельних та­рифів на житлово-комунальні послуги. Споживачам, які з об­ґрунтованих причин не можуть сповна їх оплачувати, держава повинна надавати допомогу. Сьогодні механізм субсидій функціонує і його не­обхідно лише вдоско­налювати.

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Не менш гостро для України постало пи­тання енергозбережен­ня. А суттєвої економії газу й електроенергії можна досягти саме за рахунок модернізації котелень та інших об’єктів житлово-комунальної сфери. Великі замов­лення могли б мати, за умови при­йняття нашої пропозиції, і підпри­ємства будматеріалів, що випус­кають утеплювачі для будинків.

А скільки додаткових робочих місць могло б з’явитися, якби тоді державні мужі дослухалися до думки галузевої профспілки та належним чином відреагува­ли на наші пропозиції! Але, на жаль, цього не сталося.

Тому дуже приємно, що цією темою зацікавився відомий в усьо­му світі Фонд ім. Фрідріха Еберта. Аналізуючи нинішню ситуацію, фахівці Фонду роблять висновок, що сьогодні Україна є однією з найбільш енергомарнотратних країн Європи: на 1 тис. дол. ВВП наша держава витрачає 0,55 т умовного палива, в той час як для таких країн, як Чехія та США цей показник становить 0,22 т. Тобто українські товари є на 59% більш енергозатратними, ніж товари чеського чи американського ви­робництва. Подібна ситуація ха­рактерна і для галузі ЖКГ.

«ПРИНЦИП ДОМІНО»

Невирішеність питань з влас­ністю, відсутність протягом три­валого часу інвестицій в основні фонди (будинки, розподільчі ме­режі, технічну інфраструктуру) підвищує ризик технологічних колапсів. Особливо небезпечним є каскадне руйнування, коли від­мова однієї системи призводить до відмови інших систем. Одним з прикладів такого руйнування стало місто Алчевськ Луганської області, коли 60 тис. жителів (одна третина) залишились узим­ку 2006 року без опалення та гаря­чого водопостачання. Тоді систе­ма водопостачання міста по суті пережила «ефект доміно»: відмо­вила одна система, а за нею поча­ли давати збій інші. В фінансово­му вимірі ця аварія коштувала державному бюджету більш ніж 26 млн грн.

На думку експертів, із зрос­танням рівня зношеності розпо­дільчих мереж, кількість аварій ЖКГ, що відбуватимуться за «принципом доміно», буде збіль­шуватись.

Хотілося б зауважити для тих, хто сьогодні закликає економити на житлово-комуналних послу­гах, політизує тарифи, що це не залякування, а цілком обґрунто­вані висновки. Проблеми з тепло- та енергопостачанням – не єдина загроза, що може виникнути в зв’язку з недофінансуванням ЖКГ. Яскравими прикладами критичних для сучасного міста систем є каналізаційні мережі та вивіз сміття. Перебої чи аварії в цих системах створюють значні загрози для санітарної безпеки населених пунктів.

ВИХІД Є!

Чи є вихід із такої ситуації? Пе­симісти стверджують, що ні. Оптимісти впевнені, що вихід є завжди, навіть у безнадійних си­туаціях. На думку спеціалістів Фонду ім. Фрідріха Еберта, фун­даментальні виклики зумовлю­ють і великі можливості. Попри те, що система житлово-комунального господарства стикнула­ся на сьогодні із цілою низкою ви­кликів, кожен з них сам по собі є нічим іншим, як новою можливіс­тю. Вирішення таких фундамен­тальних викликів здатне генеру­вати велику кількість позитив­них наслідків. Про створення зна­чної кількості робочих місць та інші вигоди вже згадувалося в цій статті. Це, в основному, технічні та технологічні інновації. Водно­час сьогодні українська сфера житлово-комунальних послуг по­требує й управлінських іннова­цій. Саме інноваційні соціальні та управлінські рішення необхід­ні для вирішення таких питань, як переведення населення на еко­номічно обґрунтовані тарифи на енергоносії та житлово-комунальні послуги, усунення механізмів перехресного субсидування з міс­цевого та державного бюджетів, чітке визначення спільної влас­ності й управління багатоквар­тирними будинками тощо.

Звісно, що мене як профспіл­кового працівника найбільше не­покоять проблеми із захистом гідної праці в галузі. На жаль, сьогодні ні муніципальні, ні при­ватні структури не забезпечують гідної оплати праці та соціально­го захисту працівників житлово-комунального господарства. А за таких умов продуктивність робо­ти трудящих галузі не може ви­йти на принципово новий рівень, що є необхідною передумовою більш якісного обслуговування споживачів та успішного рефор­мування ЖКГ.

У ході презентації проекту щодо інновацій у сфері ЖКГ най­більш гострим та складним було питання практичної його корис­ті. Мене та голів обласних орга­нізацій профспілки, які брали участь в обговоренні проекту, на­самперед турбувало: яким чином можна довести до органів влади добре нам зрозумілі та надзви­чайно важливі для нашої держа­ви речі? А головне – бути почу­тим та домогтися, врешті-решт, реальних зрушень у реформуван­ні житлово-комунального госпо­дарства, розвитку підприємств галузі та підвищенні якості об­слуговування населення?

Відповісти на ці запитання не­просто. Разом з тим ми домови­лися з представниками Фонду ім. Фрідріха Еберта продовжити співпрацю у цьому напрямі: сту­кати в двері до влади, розширю­вати коло однодумців, посилити інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення, залуча­ти до неї фахівців, громадські ін­ституції тощо. Адже вода й ка­мінь точить!

22.12.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини