ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Час для справедливості!

За рішенням 62-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН з 2009 року 20 лютого проголошено Всесвітнім днем со­ціальної справедливості, який відзначається щороку. Вже другий рік поспіль і в Україні знають і відзначають День соціальної справедливості, запроваджений Ука­зом Президента України за ініціативи ФПУ. Аби пору­шити нагальні питання соціальної несправедливості, почути думки різних сторін соціального діалогу, ФПУ спільно з Міністерством соціальної політики України за підтримки Регіонального Представництва Фонду ім. Ф. Еберта в Україні та Білорусі проводять Тиждень соціальної справедливості.

 Анна Рєпіч, Олена Оверчук «ПВ»

Соціальна справедливість є основою для національної стабільності та глобального процвітання. Рівні можли­вості, солідарність і повага прав людини – все це має важливе зна­чення для підвищення продуктивного потенціалу країни і народу.

Заходи, що проводилися у рамках цього Тижня, зокрема, мали на меті об­мін досвідом та ідеями між профспілко­вими діячами, соціальними партнера­ми, науковцями, незалежними націо­нальними та міжнародними експерта­ми з питань сприяння соціальній спра­ведливості в Україні; вдосконалення за­конодавства в ході реформ; сприяння рівним можливостям і рівності у сфері праці тощо. Так, протягом тижня прове­дено чотири експертні семінари, спря­мовані на вироблення пропозицій проф­спілок щодо сприяння соціальній спра­ведливості в Україні. Серед них: «Гідне життя для всіх! Соціально справедли­вий прожитковий мінімум», «Справед­лива оплата праці», «Соціальну спра­ведливість соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню» та «Рівний доступ до гідних умов праці».

Соціальна несправедливість

За Конституцією України наша краї­на є демократичною, соціальною та пра­вовою державою. Соціально справедли­ва держава бере на себе відповідаль­ність за кожного громадянина, прагне забезпечити кожній людині гідні умови існування, соціальний захист, співучасть в управлінні виробництвом, можливості для самореалізації в сус­пільстві. Діяльність такої держави спря­мована на справедливу політику зайня­тості, гідну оплату праці, справедливе оподаткування, соціальний захист, під­тримку сім’ї та материнства тощо.

Однак, на превеликий жаль, в Украї­ні сьогодні дуже багато несправедли­вості, що гальмує розвиток держави, по­роджує невдоволення громадян і чис­ленні конфлікти. Соціальна несправед­ливість найбільш кричуще проявляєть­ся у несправедливому розподілі бізне­сом результатів праці (частка заробіт­ної плати у ВВП становить лише 37% замість 60–70% у країнах Європи, вна­слідок чого працівники щороку недоо­тримують понад 300 мільярдів гривень, а бюджет країни та Пенсійний фонд – відповідно 45 та 105 мільярдів гривень). Несправедливість також бачимо і у зна­чній диференціації доходів населення (офіційно співвідношення загальних до­ходів 10% найбільш і найменш забезпе­ченого населення становить 5,3 раза, од­нак, за оцінками експертів, реально си­туація з диференціацією доходів наба­гато гірша – таке співвідношення вони оцінюють більш ніж у 40 разів). Соціаль­на несправедливість є й у високому рів­ні бідності, при цьому переважна біль­шість бідних – це працездатні члени сус­пільства, які отримують низькі доходи, тож сьогодні в країні переважає «еконо­мічна» бідність.

Серед причин, що породжують соці­альну несправедливість в Україні, – низь­кий рівень державних соціальних стан­дартів і гарантій (занижений розмір про­житкового мінімуму, а відтак і мінімаль­ної заробітної плати та розмірів держав­ної соціальної допомоги); застосування в законодавстві показника «рівень забез­печення прожиткового мінімуму»; низь­кий рівень оплати праці найманих пра­цівників, дискримінація в оплаті праці працівників бюджетної сфери; заборго­ваність із виплати заробітної плати; ви­сокий рівень безробіття серед молоді та осіб передпенсійного віку; недосконала податкова система та ін.

Прожитковий мінімум

Необхідність поліпшення системи встановлення прожиткового мінімуму в Україні та шляхи реалізації цього за­вдання обговорювалися під час І секції експертного семінару «Гідне життя для всіх! Соціально справедливий прожит­ковий мінімум». До її роботи долучили­ся профспілкові активісти, представни­ки Мінсоцполітики, Комітету ВРУ з пи­тань соціальної політики та праці, Ін­ституту демографії та соціальних дослі­джень ім. М. В. Птухи, Академії праці і соціальних відносин, Інституту про­блем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України та ін.

У своєму виступі заступник Голови ФПУ Сергій Кондрюк згадав, як три роки тому, коли Україна потерпала від наслід­ків кризи, спостерігалося падіння реаль­ної заробітної плати та соціальне занепо­коєння майбутнім в цілому, саме проф­спілки ініціювали запровадити щорічне відзначення в Україні Дня соціальної справедливості на державному рівні.

«Запровадження цього дня – це визна­ння потреби саме в нашій країні говори­ти про соціальну справедливість», – на­голосив Сергій Кондрюк.

Про переваги та недоліки системи прожиткового мінімуму в Україні роз­повідали у своїх виступах Людмила Остапенко (ФПУ), Світлана Барматова (Академія праці і соціальних відносин ФПУ), Людмила Черенько (Інститут де­мографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи та ін.

 Також у ході семінару порушувалися такі актуальні питання, як наявність не­доліків і слабких сторін у системі про­житкового мінімуму в Україні, необхід­ність упровадження змін та удоскона­лення цієї системи тощо.

Оплата праці

У ході ІІ секції експертного семінару, яка проходила під назвою «Справедлива оплата праці», обговорювалося питання, чи потрібно, а якщо потрібно, то як саме покращити систему оплати праці, зокре­ма мінімальну заробітну плату. До цієї дискусії долучилося чимало профспілко­вих активістів, експертів і науковців.

Серед учасників заходу був заступ­ник Голови ФПУ Сергій Кондрюк, який наголосив на важливості проведення в Україні Дня соціальної справедливості на державному рівні.

Також Сергій Михайлович зауважив, що сьогодні у суспільстві існують три проблеми: бездуховність і демораліза­ція, правовий нігілізм та соціальна не­справедливість. «Як результат, відбула­ся «корозія національного й корпоратив­ного патріотизму», за таких умов конку­рентний розвиток економіки стає не­можливим», – підсумував заступник Го­лови ФПУ.

Доцент Київського національного економічного університету ім. В. Геть­мана Світлана Цимбалюк у ході своєї презентації «Справедлива оплата праці: теоретичні та прикладні аспекти» нага­дала присутнім про компоненти, які має включати справедлива оплата праці. Так, на її думку, і присутні з нею погоди­лися, справедлива заробітна плата має бути достатньою для відтворення робо­чої сили найманого працівника і мате­ріального забезпечення непрацездатних членів родини. Вона має відповідати за­конодавчим нормам, положенням гене­ральної та галузевих угод, колективних договорів, а також забезпечувати спра­ведливий розподіл граничного продук­ту, створеного найманим працівником (створеною доданою вартістю), між власником (роботодавцем) і найманим працівником та багато ін.

«Для забезпечення соціальної спра­ведливості важливо, щоб під час визна­чення розміру заробітної плати, яку одержує найманий працівник, були за­діяні всі класичні складові механізму організації заробітної плати: державне регулювання, договірне регулювання, механізм визначення індивідуальної за­робітної плати на рівні підприємства, що передбачає нормування праці, та­рифні умови оплати праці та системи оплати праці», – наголосила Світлана Цимбалюк.

У ході зібрання учасники обговорили чимало актуальних питань, а результа­том семінару стало розроблення реко­мендацій профспілок щодо вдоскона­лення системи оплати праці, зокрема мінімальної заробітної плати.

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТАПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ІІІ секція експертного круглого столу, що відбувся 18 лютого у рамках прове­дення Тижня соціальної справедливості в Україні, – «Соціальна справедливість у соціальному страхуванні та пенсійно­му забезпеченні». Її проведення мало на меті представити й обговорити із соці­альними партнерами позиції профспі­лок та подальші кроки соціальних парт­нерів щодо удосконалення системи со­ціального страхування та пенсійного забезпечення.

У заході взяли участь заступники Го­лови Федерації професійних спілок України Григорій Осовий і Сергій Укра­їнець, голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці Петро Цибенко, представники Міністерства соціальної політики, Пен­сійного фонду, Федерації роботодавців України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Регіонального Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі.

Григорій Осовий, відкриваючи засі­дання, наголосив, що «влада, суспільство мають кардинально змінювати підходи до системи оплати праці та пенсійного забезпечення, тому необхідно здійснюва­ти рішучі та ефективні кроки для реалі­зації цієї мети». Зокрема, як вважає за­ступник Голови ФПУ, слід розширювати сферу зайнятості, а також боротися з не­легальною зайнятістю та тіньовою еко­номікою. Його думку поділяє і голова Ко­мітету Верховної Ради з питань соціаль­ної політики та праці Петро Цибенко, який зазначив: «Ми всі маємо зрозуміти: без кардинальної реформи системи опла­ти праці Україна не зможе вирішити жодної соціальної проблеми. Що стосу­ється пенсійного забезпечення, то пен­сійну реформу проводити вкрай необхід­но, але не за рахунок підвищення пенсій­ного віку, а завдяки прискоренню соціально-економічного розвитку держа­ви, виведення економіки з тіні».

Заступник керівника департаменту соціального діалогу та соціального стра­хування, керівник управління з питань соціального страхування та пенсійного забезпечення апарату ФПУ Віктор Іван­кевич у своєму виступі зосередив увагу на низці конкретних соціальних неспра­ведливостей у соціальному страхуванні та шляхах їх вирішення. Зокрема, Віктор Іванкевич акцентував на тому, що передача функцій адміністрування єди­ного соціального внеску від Пенсійного фонду новоствореному Міністерству до­ходів і зборів не має порушити вже існу­ючу систему персоніфікації страхових внесків у Пенсійному фонді та систему нагляду за загальнообов’язковим дер­жавним соціальним страхуванням, що здійснюється Мінсоцполітики.

Серед конкретних проблемних пи­тань Віктор Іванкевич зупинився, зокре­ма, на таких:

– відсутність загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

– мінімальний розмір допомоги по без­робіттю для застрахованих осіб стано­вить 76,9% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що нижче, ніж визна­чено Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне стра­хування на випадок безробіття» (на рівні прожиткового мінімуму для працездат­них осіб), що несправедливо стосовно за­страхованих осіб і членів їхніх родин;

– штучно занижений розмір щомісяч­ної допомоги потерпілим на виробництві, що спричиняє невдоволення громадських організацій шахтарів-інвалідів;

– забезпечення мінімальних гарантій по страхових виплатах потерпілим на виробництві. Попри осучаснення стра­хових виплат, частина цих виплат у роз­рахунку на 100% втрати працездатності залишається для майже 100 тис. потер­пілих значно меншою мінімального роз­міру заробітної плати, з якої сплачують­ся страхові внески, що є соціально не­справедливим;

– розрахунок страхового стажу для визначення розміру допомоги з тимча­сової непрацездатності. Так, із набран­ням чинності з 1 січня 2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного вне­ску на загальнообов’язкове державне со­ціальне страхування» період перебуван­ня у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не включається до страхового стажу для визначення розміру допомоги з тимча­сової непрацездатності. Це зменшує роз­мір такої допомоги після виходу із за­значеної відпустки на роботу, що не­справедливо стосовно жінок, які вихову­ють дітей.

Завідувач відділу пенсійного забез­печення департаменту соціального діа­логу та соціального страхування апара­ту ФПУ Володимир Максимчук у своєму виступі окреслив перелік соціальних не­справедливостей у системі пенсійного забезпечення. Зокрема, доповідач зазна­чив, що існує значний розрив у розмірах пенсій, призначених у різні роки. Так, несправедливим є той факт, що пенсії, які призначені чотири і більше років тому, майже вдвічі менші, ніж пенсії, що призначаються нині. Існують спеці­альні пенсійні системи для окремих ка­тегорій працівників, якими передбачені підвищені розміри пенсій, що неспра­ведливо щодо більшості працюючих, яким пенсії призначаються на загаль­них підставах. Серед інших соціальних несправедливостей Володимир Максим­чук виокремив такі:

– починаючи з 2004 року до страхово­го стажу для обчислення пенсій не зара­ховується період перебування у відпуст­ці по вагітності та пологах;

– розміри пенсій по інвалідності та у разі втрати годувальника у зв’язку з не­щасним випадком на виробництві та профзахворюванням набагато менші та­ких пенсій, призначених на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пен­сійне страхування»;

– існують проблеми при призначенні та виплаті пенсій за вислугу років;

– низькі надходження страхових вне­сків до Пенсійного фонду, що призво­дить до дефіциту пенсійних коштів, низької диференціації розмірів пенсій залежно від страхового стажу та отри­муваного заробітку та неможливості ви­рішення інших існуючих проблем у сис­темі пенсійного забезпечення.

ЗДОРОВ’Я І БЕЗПЕКА ЛЮДИНИ НА ВИРОБНИЦТВІ

Найважливіші складові соціальної справедливості обговорювалися на завер­шальній секції круглого столу, що відбув­ся 18 лютого. Учасники заходу обговорили питання поліпшення системи безпеки та гігієни праці, а також розробили рекомен­дації щодо вдосконалення системи про­фесійної безпеки та здоров’я.

Головував на круглому столі заступ­ник Голови ФПУ Сергій Українець. Він визначив основу соціальної справедли­вості – справедливий розподіл результа­тів праці. Свою думку щодо порушених проблем також висловили присутні на заході представники центральних орга­нів виконавчої влади, державних нагля­дових органів у сфері праці та охорони праці, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, СПО профспілок, членських організацій ФПУ, Інституту медицини праці Акаде­мії медичних наук України, Національ­ного інституту охорони праці.

Сергій Українець оцінив сучасний стан охорони праці в Україні як критич­ний. Це підтверджується даними держав­ної статистичної звітності, науковими дослідженнями Інституту праці АМН України та матеріалами членських орга­нізацій ФПУ про незадовільні умови пра­ці, високу захворюваність працюючого населення, значні показники виробничо­го травматизму, украй недостатнє фінан­сування заходів і засобів охорони праці, неповне виконання і недостатню ефек­тивність державної політики у сфері охо­рони праці та здоров’я працівників. Від­так ініціативи ФПУ щодо поліпшення стану охорони праці передбачають:

– напрацювання проектів законодав­чих актів у сфері охорони праці, а також соціального захисту працюючих у важ­ких та шкідливих умовах праці (пропо­зиції до проекту Трудового кодексу, за­конопроекту про зміни до статей 7 і 13 Закону України «Про охорону праці», до Кодексу законів про працю України, до Кодексу про адміністративні правопо­рушення, нова редакція постанови Кабі­нету Міністрів України «Про затвер­дження Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці»);

– посилення громадського контролю профспілок шляхом проведення акцій з основних напрямів охорони праці та по­ліпшенням підготовки представників профспілок із питань охорони праці;

– розширення участі представників ФПУ та її членських організацій у здій­сненні громадського контролю за охоро­ною праці та підготовці профспілкового активу з питань охорони праці.

На завершення засідання учасники розробили рекомендації щодо вдоскона­лення системи охорони праці в Україні.

24.02.2013

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини