Посилення соціального захисту населення в умовах загрози підвищення цін і тарифів
Останнім часом
більшість експертів говорять про неминуче підвищення цін і поступове знецінення
національної валюти. У Києві нещодавно зросли ціни на найпопулярніші сорти
хліба, очікується подорожчання газу, електроенергії та підвищення тарифів ЖКГ,
що, звісно, спричинить зростання цін на всі товари та послуги. Цілеспрямовані
дії ФПУ спрямовані проти необ’єктивного зростання цін і тарифів та упереджуючий
захист купівельної спроможності працюючої людини.
ЧИННИКИ ЗРОСТАННЯ ЦІН
Основними факторами, що зумовлюють зростання цін, як
відзначають спеціалісти, є такі:
– сповільнення темпів економічного зростання: скорочуються
обсяги виробництва в головній експортній галузі – металургії, на 10% впав
обсяг будівельної галузі. У жовтні 2012 року промислове виробництво
скоротилося на 4,2% порівняно з жовтнем 2011 року. У січні–жовтні 2012 року
порівняно з аналогічним періодом 2011 року промислове виробництво скоротилося
на 1,4%;
– українська економіка не розвивається, уповільнився приплив
капіталів ззовні. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами в
січні–вересні порівняно з таким самим періодом минулого року збільшилося на
19,7% – до 11,47 млрд доларів;
– з початку 2012 року золотовалютні резерви Нацбанку скоротилися
на 15,7% – із майже 32 до 27 млрд доларів;
– необхідність здійснювати зростаючі виплати за колишніми
зовнішніми запозиченнями. Станом на 1 листопада п. р. заборгованість України
перед МВФ становила $ 7,625 млрд;
– на країну все більше тисне кабальна ціна на російський
газ;
– бюджетний дефіцит перевищує заплановану межу;
– місцеві бюджети не виконують плану;
– план надходжень до держбюджету України за десять місяців
виконано лише на 73%. Надходження становили 273,4 млрд грн із запланованих на
рік 373,96 млрд.
На засіданні уряду Прем’єр-міністр Микола Азаров визнав, що
Україні все складніше вигідно продавати свою продукцію на зовнішніх ринках:
«Валютної виручки в країну приходить менше. З огляду на це, Україні доводиться
економити на всьому». За його словами, девальвація гривні в таких умовах
неминуча.
Надію на порятунок українська влада покладає на Міжнародний
валютний фонд. Місія експертів, що працювала в Києві наприкінці жовтня – на
початку листопада, поїхала з країни без коментарів. За словами українських
чиновників, висновки делегації щодо ситуації в Україні були засекречені. Коли
питання розглядатиметься на раді директорів МВФ і яке рішення може бути
прийняте щодо продовження програми кредитування, замороженої два роки тому, –
допоки невідомо.
ПЕРШІ ЛАСТІВКИ
Якщо раніше Київ уперто відмовлявся виконати рекомендації
кредитора щодо підвищення тарифів для населення і впровадження низки інших
непопулярних заходів, що дадуть змогу заощадити за рахунок урізання витрат на
соціальні програми, то тепер, схоже, до цього готові. Нацбанк уже розглядає
можливість переходу до плаваючого курсу гривні, а профільні міністерства
розробляють плани переходу до повної оплати населенням вартості всіх тарифів і
послуг.
Першою ластівкою подорожчання виявився хлібний скандал у
Києві. Компанія «Київхліб», на частку якої припадає близько 60% ринку,
підвищила ціни на два найпопулярніших сорти хліба: «Український столичний подовий»
подорожчав на 17%, а «Батон нарізний київський» – на 9,7%. У компанії пояснили,
що утримувати ціни немає змоги, адже за рік газ для хлібозаводів подорожчав на
52,4%, електроенергія – на 25,2%, транспортні витрати – на 32,5%. В інших регіонах
України хліб давно дорожчий на 10–20%, ніж у Києві.
На часі – підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги.
Нещодавно представники Міністерства регіонального розвитку і ЖКГ повідомили,
що зростання цін неминуче. Спеціальна комісія вже розробляє методику.
Представники влади обіцяють, що подорожчання до рівня собівартості (тобто на
40–50%) відбудеться не одномоментно, і держава неодмінно передбачить
компенсаційні механізми для соціально незахищених верств населення. Відтак
пересічні громадяни з тривогою очікують нововведень.
12 листопада презентовано нову методику розрахунку оплати
послуг ЖКГ, що ґрунтується на принципі стимулюючих тарифів. Для застосування
цієї методики розмір тарифу повинен покривати собівартість послуги.
Спеціалісти Держкомпослуг стверджують, що тільки у вересні
2012 року 26,6% платників не платили три і більше місяців за централізоване
опалення та гаряче водопостачання, за утримання будинків і прибудинкових
територій – 22,1%, газопостачання – 20,1%, вивезення сміття – 19,6%,
централізоване водопостачання та водовідведення – 18,6%. При цьому загальна заборгованість
наприкінці вересня становила 10,4 млрд грн.
ФПУ стурбована ситуацією, що склалася в економіці, та вважає,
що цінова та тарифна політика має всебічно враховувати інтереси і населення, і
бізнесу, й держави. Тільки зважена цінова політика сприятиме розвиткові
ринкових відносин, зменшенню рівня інфляції та цін на основні продовольчі
товари, розвитку конкуренції і, як наслідок, зростатиме ефективність
економіки.
У ПОШУКАХ БАЛАНСУ
Підвищення соціального захисту населення в умовах загрози
зростання цін і тарифів – це стратегічний напрям роботи Федерації профспілок
України. Її дії насамперед спрямовані на зростання реальної заробітної плати
працюючих громадян.
Для активізації участі профспілок у визначенні й реалізації
державної політики ціноутворення, посиленні соціального захисту населення в
умовах інфляції ФПУ проводить роботу у сфері:
– удосконалення методики розрахунку прожиткового мінімуму;
– удосконалення індексації як заходу щодо збереження рівня
доходів населення в умовах підвищення цін і тарифів;
– удосконалення механізму надання житлових субсидій як
одного із заходів соціального захисту населення в умовах зростання цін і
тарифів на житлово-комунальні послуги;
– підвищення пенсій, страхових виплат і вдосконалення діючих
умов індексації пенсій як одного з механізмів підвищення соціального захисту в
умовах зростання цін і тарифів;
– підвищення рівня зайнятості населення, погашення заборгованості
та збільшення заробітної плати працюючих;
– оподаткування доходів;
– удосконалення цінової політики.
Так, ФПУ вкотре наголошує на необхідності забезпечення
рентабельності виробництва на енергетичних підприємствах для повноцінного
надання послуг з енергозабезпечення населення, а також для безперебійної
роботи підприємств і підвищення якості цих послуг, визнання потреби формування
такої тарифної політики, яка б забезпечувала прийнятну рентабельність. Разом
із тим профспілки категорично проти перекладання на плечі споживача втрат
через низькоефективні технології, погану організацію виробництва, колосальні
втрати під час транспортування.
Тарифи мають бути обґрунтованими, а виробники товарів і
послуг – отримувати помірні прибутки. У свою чергу, владні структури
зобов’язані вжити конкретних заходів для соціального захисту населення, спрямованих
насамперед на адекватне зростання трудових доходів працівників.
З одного боку, профспілки
вбачають своє завдання у захисті вітчизняного товаровиробника. «Замороження» цін
і тарифів призводить до того, що виробники товарів і послуг стають нерентабельними.
Це може спричинити невиконання державних і колективно-договірних гарантій щодо оплати
праці, зокрема у таких галузях, як енергетична та житлово-комунальне господарство.
Об’єктивно – начебто правильно. Однак є й другий бік медалі. Якщо поглянути на ситуацію
з боку вчителя, держслужбовця або іншого пересічного українця із середньою зарплатою
2–3 тисячі гривень, то підвищення тарифів може суттєво позначитися на зростанні
масштабів бідності. Слід наголосити, що більшість людей не хочуть бути пригніченими
субсидіями, вони хочуть мати змогу заплатити за якісні послуги з власної зарплати,
яка, у свою чергу, має бути на достойному рівні.
20.12.2012
|