ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Українці вчилися у шведів вирішувати трудові спори

 Днями у Києві у рамках шведсько-українського про­екту відбувся інтерактивний семінар-практикум на тему: «Вирішення трудових спо­рів: розробка нової моделі для України». До його робо­ти долучилися Голова ФПУ Юрій Кулик, його заступник Сергій Кондрюк, голова На­ціональної служби посеред­ництва і примирення Укра­їни (НСПП) Олександр Окіс, а також представники Фе­дерації роботодавців Укра­їни, шведські й українські експерти та ін.

Спори інтересів в Україні: новий підхід

Європейський, зокрема швед­ський, досвід свідчить про те, що здоровий соціальний діалог перед­бачає розбіжності у думках, а спори є природною складовою системи. В європейській та українській практи­ці спільним є те, що соціальні парт­нери мають право вдатися до про­мислової акції як засобу тиску на протилежну сторону. В Європі, як і в нашій державі, інтереси працівників представляють профспілки, а інтереси компаній – роботодавці. А спір, як правило, виникає внаслідок того, що перемовини про підвищення зарпла ти та поліпшення умов праці вияв­ляються марними або заходять у глу­хий кут.

У ході семінару-практикуму неодноразово наголошувалося, що соці­альний діалог в Україні активно роз­вивається. Зокрема, на галузевому рівні діє 93 колективні угоди. Крім того, Україна прагне до утверджен­ня європейських стандартів соціаль­ного діалогу й вирішення спорів. По­шук нових підходів для вирішення спорів спрямовує увагу експертної групи виключно на спори, що вини­кають унаслідок колективних пере­говорів між соціальними партнера­ми. Таким чином, у центрі уваги перебувають функції соціальних партнерів і діяльність НСПП.

Шведський досвід – цінний для України

У ході зустрічі старший радник із правових питань Національної служ­би посередництва Швеції Курт Ерік­сон виступив із презентацією, що має назву «Визначення трудових спорів». Він розповідав про спори ін­тересів у Швеції, зокрема про проце­дури посередництва та його реаліза­цію на практиці, та спинився на осо­бливостях перебігу процесу право­вих спорів у Швеції, розглянувши конкретний випадок, на прикладі якого розтлумачив положення зако­нодавства. Так, за його словами, близько 70% найманої робочої сили Швеції зайнято у приватному секто­рі (із них 20% – у промисловості та 80% – у сфері послуг) і 30% – у дер­жавному секторі, органах централь­ної влади, радах муніципального та районного рівнів.

«Близько 70% найманих праців­ників є членами професійних спілок. Упродовж останнього десятиліття кількість членів профспілок суттєво скоротилася – більш ніж на 10%, – констатував Курт Еріксон. – Понад 80% роботодавців об’єднані в органі­зації роботодавців». Цікавим у його розповіді виявилося те, що, за при­близними підрахунками, 90% найма­них працівників захищенні колек­тивними договорами. У Швеції від­сутній механізм поширення дії ко­лективних договорів. Немає й зако­нодавства щодо рівня мінімальної заробітної плати: він визначається галузевою (секторальною) угодою. Ці рівні різняться залежно від галу­зі. Частка ринку праці, на яку поши­рюються колективні договори, в ці­лому залежить від активності проф­спілок. На практиці профспілки віді­грають роль «інспекторів з охорони праці».

«У Швеції налічується 60 профе­сійних спілок і 50 організацій робо­тодавців. Нині чинними на ринку праці є 650 галузевих угод, що регу­люють умови праці та зайнятості. Крім того, існує значна кількість по­правок/уточнень, що відображені у колективних договорах, укладених між профспілками й роботодавцями на місцях, – наголосив Курт Еріксон. – Компанії, які не входять до складу організації роботодавців, зазвичай укладають угоди безпосередньо з профспілками. Як правило, це так звані прикріплені угоди, пов’язані з чинною галузевою угодою. Інтереси найманих працівників представля­ють три основні організації: Швед­ська конфедерація профспілок, Шведська конфедерація професій­них службовців та Шведська конфе­дерація професійних асоціацій».

Вирішення правових спорів у Швеції

Під час семінару-практикуму з власною презентацією виступив та­кож швецький експерт проекту Йо­ран Труген. У своєму виступі він спи­нився на спорах інтересів у їхній країні, зокрема на положеннях зако­нодавства і колективних угод.

Відтак, за словами Йорана Труге­на, правові спори у Швеції стосують­ся інтерпретації або застосування положень трудового законодавства; положень колективних угод; поло­жень індивідуальних трудових дого­ворів; інших юридично зобов’язальних положень контрактів між працівниками й роботодавцями.

«У межах організованого ринку праці Швеції найпоширенішим пред­метом правових спорів є інтерпрета­ція законодавства і колективних угод. Наприклад, порушення поло­жень закону «Про гарантії зайнятос­ті» стосовно звільнення з особистих мотивів, порядку черговості у разі скорочення штатів і форм працевла­штування; дискримінація працівни­ків; порушення прав профспілок; правила оплати праці тощо, – пояс­нив Йоран Труген. – Ці спори можуть стосуватися питань, пов’язаних з окремими працівниками або групою працівників (найпоширеніші), або спорів між організаціями щодо ін­терпретації законодавства чи колек­тивних угод, які стосуються трудо­вих колективів».

Уже тривалий час правовими спо­рами в межах організованого ринку праці Швеції займаються об’єднання роботодавців і профспілок. Вони ді­ють у рамках законодавства (закон «Про спільне ухвалення рішень») і галузевих колективних угод, які за­звичай містять положення про про­цедури проведення переговорів на рівні підприємства та галузі.

Основний принцип шведської сис­теми полягає в тому, що сторони са­мостійно – без втручання третьої сто­рони (засобами арбітражу чи в будь-якій іншій формі) – намагаються розв’язати спір шляхом переговорів на рівні підприємства або галузі. Водночас держава через трудовий суд забезпечує можливості для ухва­лення остаточного рішення.­

17.12.2012

Анна РЄПІЧ, «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини