ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Трудовий кодекс: міфи та реальність

 Одним з найактуаль­ніших питань, поряд з «мовним», яке цими днями обговорюють у високих кабінетах і чергах, є новий Трудо­вий кодекс. На сьогодні щодо законопроекту, перспектив та наслід­ків його ухвалення Верховною Радою ви­словлюються різні, часом діаметрально протилежні, думки. За коментарем із цьо­го питання ми зверну­лися до фахівця – рад­ника з правових пи­тань департаменту правового захисту Фе­дерації профспілок України Валентини Позинич.

 «Робота над новим тру­довим законодавством триває в Україні понад десятиліт­тя, – розповіла вона. – Справа в тому, що чинний вже понад 40 років Кодекс законів про працю розба­лансований численними змінами, не відповідає но­вим соціально-економічним реаліям, не адаптова­ний до міжнародних норм права, рясніє прогалина­ми в регулюванні трудо­вих відносин».

Що ж є основним за­вданням нового кодексу? Як сказала Валентина По­зинич, це, насамперед, збереження соціальної спрямованості норм чин­ного Кодексу законів про працю, внесення більшої визначеності в трудові відносини шляхом зако­нодавчого врегулювання питань, які нині вирішу­ються на основі актів ко­лишнього СРСР або підза­конних актів України, а також практики їх засто­сування. Дуже важливо, на думку профспілкового фахівця, що в новому за­конопроекті вдалося збе­регти статус профспілок як представника інтересів працівників, активного учасника соціального діа­логу, а також зміцнити позиції людини праці, а саме ввести обмеження з метою уникнення можли­вих зловживань в процесі експлуатації найманих працівників, зокрема щодо встановлення трива­лості робочого часу, ре­гламентації умов праці, збільшення оплати про­стою, оплати при залучен­ні до надурочних робіт, підвищення розміру ви­хідної допомоги при звіль­ненні, встановлення мате­ріальної відповідальності роботодавця за затримку зарплати, необхідності офіційного оформлення трудових відносин.

Переваги нового Тру­дового кодексу, на думку Валентини Позинич, по­лягають також у забороні дискримінації в сфері пра­ці, обов’язковості письмо­вої форми трудового дого­вору, визначенні чіткого порядку надання переваг на залишення на роботі при скороченні штату, встановленні правил щодо першочерговості ви­плати зарплати.

Дуже актуальним є по­ложення проекту Трудо­вого кодексу про те, що в разі ліквідації підприєм­ства та створення на базі його майна нового трудо­ві відносини з працівни­ками продовжуються, тоб­то вони не підлягають звільненню. Чітко врегу­льовані питання, пов’язані з тимчасовим заступ­ництвом, відстороненням від роботи, укладанням строкових трудових дого­ворів, підвищенням квалі­фікації працівників. Вста­новлено додаткові гаран­тії при звільненні непо­внолітніх, осіб, які дося­гли пенсійного віку, а та­кож тих, які перебувають у відрядженні.

Одним словом, перева­ги проекту Трудового ко­дексу набагато вагоміші за його недоліки, проте критики законопроекту вперто не помічають пози­тивних нововведень. Кри­тичні зауваження на адре­су законопроекту свідчать або про неглибоке знання цього документа, або про бажання ввести в оману працівників, оскільки не­доліки, які, безсумнівно, є, значно перебільшені або надумані, зокрема щодо збільшення тривалості ро­бочого часу.

Усі повинні знати, що нормальна тривалість ро­бочого часу становить 40 годин на тиждень, а осно­вним видом трудового ре­жиму є п’ятиденний робо­чий тиждень з однаковою тривалістю щоденної ро­боти. Ця норма є базовою для підрахунку норми ро­бочого часу при встанов­ленні інших режимів пра­ці, зокрема при шестиден­ному робочому тижні і підсумованому обліку ро­бочого часу.

Підсумований облік робочого часу (як і нині) встановлюється в окре­мих галузях економіки, на підприємствах, вироб­ництвах, у цехах, коли не може бути дотримана що­денна або щотижнева його тривалість. У цих ви­падках норма робочого часу встановлюється на місяць, виходячи з 40-годинного робочого тиж­ня. Відпрацьований понад місячну норму час опла­чується як понаднормова робота.

На додаток до існую­чих правил при підсумо­ваному обліку робочого часу, щоб уникнути над­мірної інтенсифікації пра­ці, вводяться обмеження: щоденна робота не може перевищувати 12 годин, а протягом тижня – 48 го­дин. Сьогодні при підсу­мованому обліку робочо­го часу і 12-годинній три­валості щоденної роботи трудящі відпрацьовують за тиждень значно більше – 84 години. Здається, що критики чудово розумі­ють позитивне значення цієї норми, але свідомо нагнітають ситуацію. З якою метою?..

МЕДІА-ЦЕНТР ФПУ

12.06.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини