ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Шлях доброчинності та милосердя

 У вересні директор комунальної установи «Шевченківський дитя­чий будинок-інтернат», відмінник освіти України, заслужений пра­цівник соціальної сфери України Раїса Максимівна Барибіна від­значає своє 65-річчя. Ця мудра, та­лановита, шляхетна жінка понад 25 років свого життя присвятила системі соціального захисту.

 Після здобуття ви­щої освіти у Хар­ківському педін­ституті імені Г. Сковороди вона почала працювати у школі вчителем математики та фізики, згодом стала заву­чем, працювала завідую­чою відділом пропаганди та агітації райкому КП України Шевченківського району. Чуйне серце, світ­лий розум, організаторські здібності та працелюбність привели її на великий шлях доброчинності та ми­лосердя. Із 1987 року Раїса Максимівна очолює Шев­ченківський дитячий будинок-інтернат, опіку­ється ста дітьми з обмеже­ними можливостями.

Своєю невтомною пра­цею, наполегливістю, ак­тивною громадянською по­зицією згуртувала трудо­вий колектив на результа­тивну роботу і творчий під­хід у подоланні соціальних проблем вихованців дитя­чого та молодіжного відді­лення будинку-інтернату, створила у дитячій устано­ві атмосферу домашнього затишку й тепла.

Особистим прикладом Раїса Максимівна ствер­джує повагу до принципів загальнолюдської моралі: справедливості, добра, працьовитості. Вона зумі­ла створити команду одно­думців, які добре розумі­ють, що для підопічних не­обхідно бути насамперед другом, щоб він міг поді­литися мріями й повірити, що його ніхто не скрив­дить, що він почувати­меться захищеним. У цьо­му сонячному домі добро­ти докладають усіх зусиль для того, щоб діти могли розвиватися і навчатися.

Так, дітям завжди на­дається кваліфікована ме­дична допомога. Вони за­безпечуються медикамен­тами, а у разі потреби – стаціонарним лікуванням на базі лікувально-профілактичних закладів.

Трудовий колектив до­сягнув вагомих результа­тів в індивідуальній реа­білітації вихованців, їх со­ціальній і трудовій адап­тації, підготовці до само­стійного життя. Діти, які за станом здоров’я не ма­ють можливості фізично працювати, набувають на­вичок господарсько-побутової та обслуговую­чої праці, в’яжуть і виши­вають серветки й виготов­ляють прикраси для інтер’єру спальних та ігро­вих приміщень. Творчими роботами вихованців мали змогу милуватися учасники Слобожанських ярмарок, Печенізького поля, кияни – на виставці до Дня інваліда. Неодно­разово на обласних і рес­публіканських виставках дитячої творчості експо­нати були відзначені гра­мотами та дипломами.

Значну увагу виховате­лі закладу приділяють фізкультурно-спортивній реабілітації вихованців. Для цього тут створено не­обхідну матеріальну базу: обладнано спортивний зал, на подвір’ї встановле­но спортивні снаряди, діє футбольний майданчик, а також дитячі ігрові май­данчики, де діти не лише розвивають свої здібності, а й непомітно для себе проходять курс реабіліта­ції. Вихованці посідають призові місця у спортив­них змаганнях обласного рівня з настільного тені­су, легкої атлетики, пла­вання. Неодноразово ко­манда інтернату здобува­ла перші місця у футболь­них турнірах міжнародно­го рівня, зокрема на Між­народному футбольному турнірі для інвалідів SENI CUP у Польщі серед 30 ко­манд із 10 європейських країн. Легкоатлети посі­дали призові місця у спор­тивних змаганнях і спар­такіадах «Повір у себе» у Харкові, Миколаєві, Євпа­торії. Вихованці інтерна­ту брали участь у спортив­них змаганнях із декатро­ну в Кракові (Польща).

Фізичне виховання і спорт взаємопов’язані з ін­шими аспектами розвитку особистості – розумовими, трудовими, етичними і ма­ють суттєвий позитивний вплив на розвиток меш­канців інтернату. Вони підтверджують результа­тивність реабілітаційної роботи. Так, Олександр Шамрицький на фестивалі «На крилах натхнення» у Києві посів І місце з вока­лу, а Ігор Чічіхена – І місце з хореографії.

Для створення належ­них соціально-побутових умов для дітей-інвалідів, забезпечення вихованців якісними продуктами хар­чування заклад укладає прямі договори з товаро­виробниками. Частиною овочів, а також картоплею інтернат забезпечує себе за рахунок власної зе­мельної ділянки.

За особистий внесок у створення умов для реалі­зації прав і гарантій ді­яльності первинної орга­нізації профспілки дирек­тор КУ «Шевченківський дитячий будинок-інтернат» Раїса Барибіна від­значена Подякою голови Центральної ради Проф­спілки працівників соці­альної сфери України.

Раїса Максимівна – до­бропорядна людина, має авторитет серед працівни­ків будинку-інтернату й мешканців району. Вона неодноразово обиралася депутатом районної ради народних депутатів Шев­ченківського району.

Високі професійні та особисті якості директора, багаторічна сумлінна пра­ця і громадська діяльність принесли справжньому пе­дагогу Раїсі Барибіній за­служене визнання: Почесні грамоти Міністерства осві­ти СРСР, Міністерства пра­ці та соціальної політики України. Їй вручено почес­ну відзнаку голови Харків­ської облдержадміністра­ції «Слобожанська слава» та цінний подарунок від го­лови Харківської облдержадміністрації (годинник з логотипом). А найбільша нагорода і визнання за ти­танічну працю на ниві со­ціального захисту – вдяч­ність і любов сотень підо­пічних за її велику душев­ну щедрість, професіона­лізм, віру в добро.

Людмила ПЛАСТУН,

голова Харківської обласної організації профспілки працівників соціальної сфери України

  СПІВПРАЦЯ

 Об’єднавши досвід і талант керівника, знання і відда­ність справі, Раїса Максимівна плідно співпрацює з первинною профспілковою організацією, яка захи­щає інтереси працівників (вони стовідсотково є чле­нами профспілки). Чимало зусиль докладається в установі для організації навчально-виховного проце­су, удосконалення праці обслуговуючого персоналу, підвищення його майстерності. Взаєморозуміння ди­ректора інтернату з головою первинної організації профспілки є запорукою злагодженої роботи колек­тиву. Керівництво установи підтримує ініціативи спіл­чан і допомагає їм в організації культурно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів, ушановує членів колективу за їх надскладну роботу, сприяє активній участі профпервинки в заходах обласної Ради проф­спілки. Цьогоріч кухар КУ «Шевченківський дитячий будинок-інтернат» Марина Колесник посіла призове місце у галузевому конкурсі «Кращий за професією» серед кухарів інтернатних установ.

 ПОЄДНУЮЧИ МАСШТАБНІ СПРАВИ З ТУРБОТОЮ ПРО КОНКРЕТНИХ ЛЮДЕЙ

 Нещодавно завідувач організаційно-масового відділу профспілкового комітету Сєверодонець­кого об’єднання «Азот» Тетяна Володимирівна Лісовська випадково по­чула на тролейбусній зупинці розмову двох молодих робітників. Один розповів, що всту­пив до профспілки, а ін­ший, виявилось, розмір­ковує щодо цього кроку. Тетяна Володимирівна познайомилася з ними, а невдовзі й побувала у це­хах, на робочих місцях молодих людей. І побачи­ла, що нерішучість одного з них можна поясни­ти неналежним залученням молоді до громад­ських справ. Спільними зусиллями такий стан справ удалося виправити: у підсумку всі праців­ники стали членами профспілки.

 «Ми поліпшили інформова­ність азотівців про багато­гранну діяльність проф­спілки, – розповідає Тетяна Володимирівна. – Навели переконливі приклади ді­лового партнерства між Федерацією роботодавців України, яку очолює акціо­нер нашого підприємства Дмитро Фірташ, і Федераці­єю профспілок країни, що зміцнює свій авторитет у відносинах із державою».

Це характерна риса проф­спілкового працівника: вона вміє поєднувати масштабні справи 12-тисячної профор­ганізації підприємства з ува­гою до первинки та турбот конкретних людей.

Випускниця профтехучили­ща Тетяна Лісовська почала брати активну участь у профспілковому житті під­приємства ще працюючи на посаді лаборанта виробни­чої лабораторії: виконувала різноманітні громадські до­ручення, співала у народно­му хорі, навчалася в інститу­ті. До речі, нещодавно Тетя­на Володимирівна здобула другу вищу освіту.

У профкомі підприємства молодий спеціаліст очоли­ла організаційно-масову ко­місію. Голова профкому під­приємства, член Ради ФПУ Валерій Черниш, профактивісти зазначають, що її ро­бота дуже багатогранна, але енергії та здібностей Тетяни Володимирівни вистачає на все: вона займається і мето­дичним забезпеченням профспілкової діяльності, допомагає молодим профлідерам і профкому непра­цюючих пенсіонерів, органі­зовує різноманітні заходи.

«Іще в лабораторії ми про­водили цікаві професійні та інші змагання, – розповідає Тетяна Лісовська. – І зараз намагаюся, щоб ця добра справа продовжувалася в масштабах усього «Азоту». Відтак цікавими виявилися конкурси «Міс «Азоту», «Ра­зом із мамою», «Дві зірки», конкурси сімейних пар, рибалок-любителів тощо.

Показово, що Тетяна Воло­димирівна – не лише серед організаторів, а й безпосе­редньо бере активну участь у заходах. Це виявляється і в шефській діяльності. Пра­цюючи в гендерній комісії Федерації профспілок Лу­ганщини, вона долучила до шефства над Сєверодонець­кою школою-інтернатом для дітей-сиріт небайдужих жінок – профактивістів. «Ми опікуємося одним із класів, – показує вона фотографії. – І от уже п’ять років ведемо його до випуску».

Чимало можна розповісти й про громадську роботу Тетя­ни Лісовської у комісії соці­ального страхування, облас­ній організації роботодавців-хіміків, міській організації Червоного Хреста. Її належ­но оцінили у трудовому ко­лективі: Тетяна Володими­рівна удостоєна звання «За­служений ветеран праці під­приємства», її портрет мож­на побачити на Дошці поша­ни «Азоту», а ФПУ нагороди­ла активістку знаком «Проф­спілкова відзнака».

Цими днями Тетяна Лісо­вська святкує одразу два ювілеї: круглу життєву дату і 25-річчя роботи в профко­мі «Азоту». Вітаємо!

Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ, Луганська обл.

06.09.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини