ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Справедливість – для всіх і кожного

Підтримуючи ініціативу ООН, Феде­рація профспілок України з 2009 року неодноразово зверталася до президен­тів України з пропозицією про запро­вадження щорічного відзначення в Україні 20 лютого Всесвітнього дня соціальної справедливості.

Нарешті ця ініціатива ФПУ була під­тримана Президентом В. Янукови­чем. Тож його Указом від 4 листопа­да 2011 року № 1021 в Україні встанов­лено День соціальної справедливості, який відзначатиметься щороку 20 лютого – у Всесвітній день соціаль­ної справедливості.

Відзначення на державному рівні Всесвітнього дня соціальної справедли­вості має на меті привернення уваги суспільства, органів державної влади, місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, громадських органі­зацій до вирішення питань соціаль­ної справедливості та необхідності спільної побудови в Україні суспіль­ства соціальної справедливості та активного впровадження в життя політики й стратегії, спрямованих на її забезпечення.

­ЩО ТАКЕ «СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ»?

Поки ще населення слабко розуміє суть понят­тя «соціальна справедли­вість».

ФПУ провела опитуван­ня громадян України про те, що українці розуміють під соціальною справедли­вістю. Мета опитування – визначити думку людей, що для них означає соці­альна справедливість і як її досягти (див. табл.).

На запитання «Як досяг­ти соціальної справедли­вості?» отримано такі від­повіді. Лише 1% опитаних вважають, що все у їхньо­му житті справедливо; 3% – не знають, що таке соці­альна справедливість; 15% – упевнені, що соціальна справедливість неможли­ва; 18% – запропонували власний варіант; 22% – про­понують сісти за круглий стіл представникам усіх прошарків суспільства та ухвалити прийнятне для всіх рішення; 41% – вважа­ють, що потрібна революція.

Такі результати свід­чать про те, що на сторожі соціальної справедливості повинні стояти держава, політичні партії, громад­ські організації, інші сус­пільні структури.

Вибір принципів соці­альної справедливості ви­значається в кожному сус­пільстві посвоєму, виходя­чи з духовних підвалин і вироблених національних стандартів, що формували­ся впродовж усього попере­днього історичного розви­тку певної країни. Примі­ром, українське суспіль­ство, що формувалося під впливом складних історич­них подій, природних осо­бливостей країни і якому були нав’язані й прищепле­ні принципи егалітаризму (у вигляді колективіст­ських засад), здебільшого не сприймає філософію ін­дивідуалізму. Тож ринкові принципи справедливості на перших етапах перехо­ду України до ринку по­трібно формувати, вихову­вати, впроваджувати.

Для реалізації еконо­мічних реформ, відновлен­ня суспільства необхідно шукати компроміс, що від­повідає національним осо­бливостям, духовному на­строю суспільства і врахо­вує економічну ситуацію в країні.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА НЕРІВНІСТЬ І БІДНІСТЬ СЕРЕД ПРАЦЮЮЧИХ

В Україні особливу стур­бованість профспілок ви­кликає поширення соціальноекономічної нерів­ності та зростання бідності серед працюючих.

Нині 23% домогоспо­дарств мають доходи на одну особу, що нижчі за прожитковий мінімум, а 24,5% населення за рівнем середньодушового доходу перебувають за межею бід­ності, яка вже досягла 1033  грн.

Найвищий рівень бід­ності спостерігається у ба­гатодітних родинах. На­приклад, у сім’ях із чотир­ма і більше дітьми рівень бідності становить 65%. Профспілки занепокоєні тим фактом, що останнім часом збільшується рівень бідності по домогосподар­ствах, де всі працездатного віку та де є хочаб один без­робітний.

Найвищий рівень бід­ності спостерігається у Рів­ненській (39,2%), Кірово­градській (37,8%) і Жито­мирській (37,5%) областях. Найнижчий – у місті Києві (6,4%).

Інша гостра проблема – зростання нерівності в до­ходах населення. Співвід­ношення загальних дохо­дів 10% найбільш і най­менш забезпеченого насе­лення становить 5,3 раза, у т. ч. серед міського насе­лення – 5,4 раза, серед сіль­ського – 4,6 раза. Проте ре­ально ситуація з диферен­ціацією доходів набагато гірша – співвідношення до­ходів 10% найбідніших і найбагатших верств насе­лення експерти оцінюють у більш як 40 разів!

Зростання бідності та нерівності в суспільстві пов’язане насамперед із не­рівномірним розподілом доходів від економічного зростання, погіршенням умов життя пенсіонерів, багатодітних родин, моло­ді, низьким рівнем оплати праці. Ці категорії грома­дян у першу чергу стика­ються з перешкодами на шляху повноцінної участі в економічному, соціаль­ному, культурному й полі­тичному житті.

У Національній допові­ді про людський розвиток 2011 року «Україна: на шля­ху до соціального залучен­ня» наведено шокуючі дані про масштаби відторгнен­ня домогосподарств Украї­ни. Так, у критичному ста­новищі перебувають 16,9% домогосподарств, більша половина з яких припадає на сільську місцевість. Ти

пове домогосподарство, що потерпає від гострих і кри­тичних проявів соціально­го відторгнення, розташо­ване в сільській місцевос­ті, складається з осіб пра­цездатного віку з одним або двома дітьми. Всі до­рослі члени домогосподар­ства мають, як правило, по­вну середню освіту, працю­ють за наймом, але є безро­бітними. Здебільшого їх­ній рівень життя є нижчим за межу бідності.

ЧОГО ВИМАГАЮТЬ ПРОФСПІЛКИ?

Членські організації ФПУ активно відгукнули­ся на пропозицію ФПУ з нагоди відзначення в Україні 20 лютого 2012 року Дня соціальної спра­ведливості надати пропо­зиції щодо конкретних ви­мог, які можуть бути вису­нуті до органів влади й ро­ботодавців з урахуванням соціально-економічної си­туації, яка склалася в га­лузях і регіонах в умовах фінансово-економічної кризи. Першими свої про­позиції надіслали проф­спілка працівників охоро­ни здоров’я, профспілка працівників освіти і нау­ки, Федерації профспілок Вінницької та Кіровоград­ської областей, Київська міська рада профспілок, Львівська обласна органі­зація профспілки праців­ників держустанов, Об’єднання профспілок Харків­ської області. Вони, зокре­ма, вимагають:

– прийняти загальнона­ціональну стратегію ре­формування оплати праці на засадах соціального та економічно обґрунтовано­го розподілу результатів праці й наближення част­ки заробітної плати в структурі собівартості до європейських норм;

– реалізувати у 2012 році державну соціальну гаран­тію з оплати праці – запро­вадити мінімальну зарпла­ту на рівні реально обрахо­ваного прожиткового міні­муму на працездатну особу;

– поетапно (упродовж 2013 року) підвищити роз­мір посадового окладу (та­рифної ставки) працівника першого тарифного розря­ду Єдиної тарифної сітки до рівня мінімальної заро­бітної плати;

– довести впродовж 2014 року рівень середньої зарплати працівників бюджет­ної сфери до середньої за­робітної плати за видами економічної діяльності;

– спрямувати зусилля на боротьбу з низькоопла­чуваною зайнятістю;

– законодавчо впровади­ти механізм нарахування працівникові компенсації за затримку належних йому виплат (у розмірі по­двійної облікової ставки Національного банку Укра­їни за кожен день затрим­ки), щоб невиплата заро­бітної плати стала для ро­ботодавця економічно не­вигідною;

– створити фонд гаран­тованих трудових виплат для захисту інтересів пра­цівників у разі неплато­спроможності роботодавця або банкрутства підприєм­ства;

– посилити державний нагляд за дотриманням ви­мог законодавства щодо обов’язкового укладання трудових договорів із пра­цівниками та виплати за­робітної плати;

– забезпечити поетапне збільшення обсягів бю­джетного фінансування со­ціальної сфери до загаль­ноєвропейського рівня;

– законодавчо закріпити механізм підвищення пен­сій за єдиним для всіх по­рядком розрахунку й при­значенням пенсій з метою усунення диспропорції у розмірах пенсій, призначе­них у різні роки;

– під час розгляду про­екту Трудового кодексу України у другому читанні прийняти Закон у редакції, запропонованій Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політи­ки та праці.

СПРАВЕДЛИВІСТЬ – ДОЛЕНОСНЕ ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВИ

Боротьба за соціальну справедливість – доленосне завдання незалежної Украї­ни. Без цього їй не здолати кризових явищ останніх ро­ків, не досягнути цивілізо­ваного життя. Прикро, але в Україні сьогодні спостеріга­ється дуже багато неспра­ведливості. Це гальмує роз­виток держави, породжує невдоволення владою та численні конфлікти. Біль­шість населення України вбачає соціальну несправед­ливість насамперед у діяль­ності владних структур, які поглиблюють прірву між багатством і бідністю. Насе­лення дратують безлад в управлінні, свавілля чинов­ників, запровадження остан­ніх непопулярних реформ у системі оподаткування, нав’язування реформи у сис­темі пенсійного забезпечен­ня, знівечені землі, зношені та безнадійно застарілі ви­робничі фонди тощо.

Прийняття Президен­том України В. Янукови­чем Указу «Про День соці­альної справедливості» та відзначення на державно­му рівні Всесвітнього дня соціальної справедливості сприятиме приверненню уваги суспільства, органів державної влади, суб’єктів господарювання, громад­ських організацій до вирі­шення питань соціальної справедливості й соціаль­ного захисту, подолання бідності, забезпечення по­вної зайнятості, гідної пра­ці, гендерної рівності, соці­ального добробуту і зага­лом – соціальної справед­ливості для всіх громадян України.

«НА ВАШ ПОГЛЯД, ЩО ТАКЕ СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ?»

ДЕЯКІ ПОГЛЯДИ НА СОЦІАЛЬНУ СПРАВЕДЛИВІСТЬ

ЧАСТКА ВІДТОРГНУТИХ ДОМОГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ ЗА ОКРЕМИМИ ОЗНАКАМИ

Підготувала Галина ГОЛЕУСОВА,

керівник управління соціального захисту соціально-економічного департаменту апарату ФПУ

19.02.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини