ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Крихітка поні

Живе собі най­менший у сві­ті коник, яко­му незабаром виповниться два роки. Звати його Ейнштейн. Лоша заввишки всього-навсього 50 санти­метрів. Нині цей малюк – справжня зірка, в цьому сенсі йому пощастило пе­ребратися зі США до Бри­танії, на ферму біля міста Барнстед у Ньюхемпширі. Щодня тисячі охочих по­дивитися на це диво шику­ються в неймовірні черги, а тим часом маленький Ейнштейн, попри всю свою величезну популярність, заклопотаний неабиякою соціальною проблемою: він намагається й не може відшукати собі друзів се­ред коней. Його господарі навіть вирішили описати в книзі ці поневіряння свого маленького підопічного.

Власник мікроконика, Чарлі, розповів журналіс­там, що середня вага ново­народжених маленьких поні приблизно 8 кілогра­мів. Його улюбленець Ейнштейн – не карлик, а ціл­ком пропорційний, лише крихітний. Подружжя при­дбало лоша«іграшку» у ві­домого американського се­лекціонера Джуді Сміт, яка вирощує поні на своїй фер­мі. Це справа непроста, не всі особини виживають, тому інтерес до Ейнштей­на, надто після справжньо­го буму в ЗМІ, зріс неймо­вірно.

І все ж таки, невтомний маленький поні, який, зви­чайно, не в змозі об’єктивно оцінити свої габарити, знайшов собі друзів. Це пе­редусім хазяйський сенбер­нар Ліллі, якого Ейнштейн «цілує» щоразу, як поба­чить. Загалом він дуже до­брозичливе й вдячне ство­ріння, страшенно любить дітей, а вони його ще біль­ше. Часом батьки навіть мусять пильнувати: коли діти бавляться з Ейнштей­ном, вони ладні буквально задушити його в своїх обі­ймах. Виявляється, крихіт­ні конячки з’являються на світ не лише в Сполучених Штатах. Принаймні, невдо­взі після того, як світ дізна­вся про існування Ейнштейна, стало відомо, що в Англії є свій мікроконик – Оберон. Більше того, існує Дартмутський центр міні-поні, де побачили світ 17 лошат. Щодо Оберона, то він такий маленький, що може нюхати квіти не на­хиляючись. А ось його ім’я – данина великому Шекспі­ру: Оберон, цар фей, персо­наж шекспірівської п’єси «Сон літньої ночі».

Представники Книги рекордів Гіннесса зверну­лися до подружжя, яке утримує Ейнштейна, одра­зу ж, як дізналися про ма­люка. Проте, їм доведеться трохи зачекати. Річ у тім, що Ейнштейн не може бути визнаний наймен­шим лошам у світі, поки йому не виповниться чоти­ри роки.

Між іншим, найбіль­ший кінь у світі, якого звуть Крекер, теж мешкає в Британії. Його зріст – 1,98  м, а вага – 1200 кг.

«МОДНИЙ ВИРОК»

Європи повернувся один моряк, який прожив кілька років із туземцями в Новій Зеландії. Тож його демон­стрували оточуючим як рідкісну дивину, а деякі дами, поглянувши на мо­ряка, навіть непритомніли: все його тіло було вкрите татуюваннями.

Вважається, що слово «тату» походить імовірні­ше з полінезійських мов, його завіз на батьківщину легендарний капітан Кук після відвідин Таїті. І справ­ді, нанесення татуювання на шкіру попервах було притаманне хіба що тузем­цям, для багатьох із них це мало передусім значення духовне, і кожен малюнок був унікальним.

Але ж європейці нібито цивілізованіші... Втім, у Єв­ропі в татуювання вклада­ють власні уявлення. При­міром, католицька церква ніколи його не засуджува­ла, і ось чому: новонавер­неним християнам католи­ки робили тату у вигляді хреста або розп’яття, аби вони не зрадили віру. Нині існують понад 100 офіцій­но зареєстрованих асоціа­цій християнського татую­вання: хочете – наносьте біблійний сюжет, хочете – канонічний текст. Навіть освятити дозволяється.

Для британської королів­ської сім’ї це взагалі давня традиція. Ще 1862 року майбутній Едуард VІІ зро­бив собі татуювання на руці у вигляді хреста. А приміром, на тілі Черчілля було витатуйовано якір.

До слова, 1900 року стало відомо, що 90% службовців ВМС США мають татуюван­ня. Приміром, зображення черепахи означає, що мо­ряк перетнув екватор.

Виявляється, татуювання було також у Миколи ІІ, Альберта Ейнштейна, Сталіна.

Найдотепнішим вважаєть­ся татуювання, яке зробив собі один американський призовник під час війни у В’єтнамі: на ребрі правої долоні було написано два непристойних слова, і цей напис був помітним лише тоді, коли він віддавав честь. Тож до армії цього дотепника не взяли.

МИМОХІТЬ ЗІТХНЕШ

Серед десятків найкрасивіших мостів у світі, неповторних за своєю архітектурою, розміром, функціональністю, художньою довершеністю тощо, на почесному місці – славетний арочний Міст Зітхань у Венеції.

Його було перекинуто че­рез Палацовий канал ще в ХVІІ столітті під керівни­цтвом відомого італійсько­го архітектора Антоніо Кон­ті. Митець обрав стиль ба­роко, і дійсно: різьблені прикраси з білого мармуру надають монументальній споруді легкості й витонче­ності. Здавалося б, це най­краще місце для любовних побачень.

Та насправді міст з’єднував приміщення суду в Палаці Дожів із в’язницею. А звідти мало хто виходив живим. Тож засуджені, проходячи мостом здебільшого востан­нє, зітхали з тугою і розпа­чем, прощаючися зі світом.

Міст Зітхань зі своєю, як ви­явилося, псевдоромантич­ною назвою завжди нади­хав різних митців, і, скажімо, М. Врубель під враженням прогулянки Венецією напи­сав 1894 року однойменну картину, котра зберігається й експонується в Третьяков­ці. Цей же міст згадується в новелі Едгара По «Побачен­ня». А місцева легенда пере­конує, що закохані можуть бути впевнені у вічності вза­ємного почуття, якщо над­вечір поцілуються в гондолі під цим мостом.

САДИ НА ДАХАХ

Нині світом шириться дивовижне явище, яке можна було б назвати «тугою дітей асфальту за озоном». На дахах будинків у сучасних мега­полісах з’являються справжнісінькі сади, що таки рятують громадян від стресів, а місто – від забруднення повітря.

Звичайно, зробити сад на даху – справа не з легких, адже тут потрібно врахува­ти чимало чинників, зокре­ма вплив вологи на будів­лю, місце для коріння де­рев тощо. Та однак попит, як завжди, породив пропо­зицію, й сьогодні вже бага­то фахівців пропонують свої послуги мешканцям будинків зі зручними даха­ми. З часом технології роз­винулися, і ось уже зелене диво над головою стало мало не звичним елемен­том міської архітектури. Швейцарія давненько ті­шить земляків і туристів розкішними газонами на пласких дахах.

А в Німеччині, приміром, навіть уведено податки для власників будинків, які іг­норують подібне озеленен­ня. Візьмімо також Японію: будь-який дах площею по­над 100 кв. м обов’язково належить озеленити. На­віть Нью-Йорк, що попер­вах справляє надто урба­ністичне враження, здатен цілком перетворитися, вар­то лише злетіти над дахами: з висоти пташиного польо­ту ви побачите чарівні сади з басейнами, галявинами й квітниками.

Сторінку підготувала Тетяна МОРГУН, «ПВ»

27.01.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини